ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 522/19974/13-ц
провадження № 61-1287св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонернетовариство«Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанії «Еліт Фінанс»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Швець Катерина Олегівна, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 19 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 709-013/ФКВ-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 32 040,00 доларів США з розрахунку 12,1 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 29 вересня 2008 року до 18 вересня 2015 року на придбання автомобіля.
Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечується, зокрема, порукою відповідно до укладеного договору поруки № 709-013/Zфпор1-08 від 19 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 , згідно з яким остання поручається перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 709-013/ФКВ-08 від 19 вересня 2008 року.
Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором також забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 709-013/Zфпор2-08 від 19 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 , згідно з яким остання поручається перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 709-013/ФКВ-08 від 19 вересня 2008 року.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до пункту 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» відступає ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а згідно пункту 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати замість ТОВ «Укрпромбанк» від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 709-013/ФКВ-08 від 19 вересня 2008 року.
Позичальник ОСОБА_1 протягом тривалого часу умови кредитного договору № 709-013/ФКВ-08 від 19 вересня 2008 року належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 19 червня 2013 року має заборгованість на загальну суму 289 024,44 грн.
З урахуванням викладених обставин ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 289 024,44 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито в частині позовних вимог до ОСОБА_4 , оскільки 16 січня 2018 року остання померла, а дані правовідносини не допускають правонаступництва.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року позов ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.
Не погодившись з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанії «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»), яке є правонаступником ПАТ«Дельта Банк», 27 червня 2023 року через засоби поштового зв'язку звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. При цьому ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просило поновити йому строк на апеляційне оскарженнята залучити ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» правонаступником ПАТ «Дельта Банк» у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року визнано причину пропуску заявником строку апеляційного оскарження судового рішення поважною з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ПАТ «Дельта Банк» або його правонаступником - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» копії оскаржуваної ухвали. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду з повідомленням учасників справи.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про заміну сторони задоволено. Замінено позивача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 02 липня 2020 року між ПAT «Дельта Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2273/К, згідно умов якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 709-013/ФКВ-08 від 19 вересня 2008 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволено. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що про розгляд справи на 27 квітня 2020 року, 25 червня 2020 року, 13 жовтня 2020 року, 17 листопада 2020 року позивач не був належним чином повідомлений. Так, судові повістки від ПАТ «Дельта Банк» повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній», «за закінченням встановленого терміну зберігання», що відповідно до статті 130 ЦПК України не є належним сповіщенням. Також судом першої інстанції проігноровано заяву від представника ПАТ «Дельта Банк» Крупка О.О. від 14 квітня 2020 року про розгляд справи без участі представника позивача.
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
28 січня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Швець К. О., звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року про заміну позивача його правонаступником та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року.
У касаційних скаргах заявник просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у задоволенні заяви про заміну сторони, а також скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року і залишити в силі ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року.
Касаційні скарги мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судом апеляційної інстанціїз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник посилається на те, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подало через три роки після винесення ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року, а апеляційний суд безпідставно поновив вказаному Товариству пропущений строк на апеляційне оскарження.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.
19 березня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення апеляційного суду не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Разом із тим, ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи.
У цій справі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»подало апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року як правонаступник позивача ПАТ «Дельта Банк», яке як учасник справи було обізнано про наявність судового провадження та розгляд цієї справи.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 рокуподана ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» як правонаступником ПАТ «Дельта Банк» 27 червня 2023 року, тобто поза межами річного строку.
Апеляційна скарга не містить посилань на винятки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, в ній, зокрема,не наведено доказів виникнення обставин непереборної сили, що унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою.
Враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відтак, у суду апеляційної інстанції без надання оцінки обставинам пропущення присічного строку були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваної ухвали.
Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона містить і заперечення на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», оскільки заявник не згоден із поновленням судом строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року.
Вказані заперечення касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що як оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 31 жовтня 2024 року, так і ухвала апеляційного суду від 20 вересня 2023 року щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 рокуне можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Разом з тим, оскільки ухвала Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року про заміну позивача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» була постановлена після відкриття апеляційного провадження у даній справі, Верховний Суд також вважає за необхідне її також скасувати.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Швець Катерина Олегівна, задовольнити частково.
Ухвали Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, від 31 жовтня 2024 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов