Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 522/21763/17-ц
провадження № 61-4312 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ;
третя особа - Друга одеська державна нотаріальна контора, правонаступником якої є Приморська державна нотаріальна контора;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня
2020 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який
було уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа -
Друга одеська державна нотаріальна контора, правонаступником якої
є Приморська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна.
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 1992 року він проживав
з ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання ними було набуто на ім`я ОСОБА_5
у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі укладеного 13 серпня 1999 року договору купівлі-продажу.
Вважав, що вищевказана квартира є його та ОСОБА_5 спільним сумісним майном, так як набута за спільні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, у зв`язку з чим, Другою одеською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу. Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлої: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які заперечують його право на вищевказану квартиру.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: на підставі статей
70 71 74 СК України, статей 1261 1258 ЦК України встановити факт проживання його та ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки
без реєстрації шлюбу з жовтня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада
2018 року у складі судді Загороднюка В. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з жовтня 1992 року по 17 березня 2017 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач довів, що він та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з жовтня 1992 року по 17 березня 2017 року, вели спільне господарство, за час спільного проживання та за спільні кошти набули
13 серпня 1999 року квартиру АДРЕСА_1 , яка в силу положень статей 60 70 74 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності, де частка ОСОБА_1 рівна 1/2, а тому за ним підлягає визнанню право власності на цю частку квартири.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року
залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що на період, протягом якого позивач просив встановити факт проживання його з ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме до 01 січня 2004 року, норми СК України, що передбачають набуття особами, які проживали без реєстрації шлюбу, спільного сумісного майна, що прирівнювалося до майна подружжя, ще не діяли. Оскільки чинний на той час КпШС УРСР та Закон України «Про власність» не передбачали правової можливості встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому встановлення зазначеного факту не породжує відповідних речово-правових наслідків.
У зв'язку із цим вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності
на 1/2 частку, набутої у 1999 році квартири, із заявлених правових підстав, а саме на підставі норм СК України, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Приморського районного суду м. Одеси. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року відмовлено.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа -
Друга одеська державна нотаріальна контора, правонаступником якої
є Приморська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_2 пропущений нею строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки під час проголошення 13 листопада 2018 року
вступної і резолютивної частини рішення її представник ОСОБА_6 була присутня у судовому засіданні, а тому знала про це судове рішення
та складання його повного тексту 20 листопада 2018 року. Отже, саме
з цієї дати має обчислюватися процесуальний строк для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 13 листопада 2018 року, а не з дня отримання ОСОБА_2 повного тесту судового рішення під час ознайомлення із матеріалами справи. При цьому посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної
скарги - безпідставними. Апеляційний суд Одеської області своєю ухвалою від 01 квітня 2019 року законно та обґрунтовано поновив їй строк
на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 13 листопада 2018 року, оскільки вона отримала текст судового рішення першої інстанції лише 04 лютого 2020 року під час ознайомлення із матеріалами справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка
та жінки без реєстрації шлюбу у період з жовтня 1992 року по 17 березня 2017 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Повний текст вказаного судового рішення було складено
20 листопада 2018 року.
Не погоджуючись із вищевказаним рішення суду, 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою
(т. 1, а. с. 167-169).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відкрито апеляційне провадження у справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа -
Друга одеська державна нотаріальна контора, правонаступником якої
є Приморська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна (т. 1, а. с. 208-209).
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня
2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення
питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені
у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку
на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє
у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тлумачення наведених вище норм процесуального права дає можливість Верховному Суду зробити висновок, що встановлений законом процесуальний строк може бути поновлений лише за відповідною заявою учасника справи, а не з ініціативи суду. Цим самим реалізуються принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року
та відкриваючи апеляційне провадження у вищевказаній справі, апеляційний суд виходив із того, що під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції у судовому засіданні була присутня представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , а копію повного тексту судового рішення ОСОБА_2 отримала лише 04 лютого 2019 року під час ознайомлення із матеріалами справи, а тому, подавши
27 лютого 2019 року до апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане рішення суду, ОСОБА_2 звернулася протягом тридцяти днів з дня вручення їй копії рішення, що надає їй право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 , подаючи апеляційну скаргу на рішення суду, ні усно, ні письмово клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не заявляла, зі змісту апеляційної скарги (т. 1, а. с. 167-169) такого клопотання теж немає, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав поновлювати їй строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Крім того, у порушення вимог статей 354 359 ЦПК України ухвала про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження постановлена суддею апеляційного суду одноособово, хоча процесуальний закон вимагає вчинення таких дій судом апеляційної інстанції, склад якого визначається відповідно до статті 33, частини третьої статті 34 ЦПК України.
Таким чином, апеляційний суд усупереч вищевказаних положень процесуального законодавства дійшов передчасного висновку про поновлення ОСОБА_2 процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки вона процесуально значимих дій щодо поновлення цього строку не вчиняла, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подавала.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося
у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Клопотання касаційної скарги про залишення рішення суду першої інстанції в силі є передчасним, так як судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, які повинні бути ним усунуті.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати,
а справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року скасувати, справу передати для розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк