Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/22250/17-ц
провадження № 61-16315св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про приведення приміщення до попереднього стану.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що власник 123/1000 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 самовільно виконала реконструкцію приміщення в будинку, спорудженому у
XIX столітті, яке є пам`яткою архітектури місцевого значення, а саме: демонтувала некапітальні огороджуючі конструкції приміщення житлової кімнати № 23 загальною площею 19,00 кв. м та основи підлоги і стелі цього приміщення; влаштувала нові огороджуючі конструкції з пінобетонних блоків приміщення житлової кімнати № 23; звела металеві швелери в капітальні стіни будинку з подальшим залиттям бетоном для влаштування нової основи підлоги приміщення житлової кімнати № 23; влаштувала стіни з піноблоків та дверного блоку в коридорі загального користування, чим приєднала частину площі квартири загального користування до приміщення № 23; здійснила монтаж антресолі в приміщенні № 23, тим самим збільшила загальну площу цього приміщення.
Посилаючись на те, що самовільною реконструкцією квартири ОСОБА_1 . порушила вимоги чинного законодавства та погіршила житлово-побутові умови мешканців будинку, безпідставно заволоділа площею загального користування та створила загрозу пожежній безпеці, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради просила зобов`язати ОСОБА_1 привести самовільно реконструйовану квартиру до попереднього стану відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , виданого
25 березня 2010 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН»).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_4 як третю особу, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (далі - КП «Центр державної реєстрації»)
Іскрова О. В., в якому просив усунути перешкоди у користуванні власністю, привести квартиру до попереднього стану, визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що з 2009 року він є власником 219/2000 частини квартири АДРЕСА_1 .
З 2016 року ОСОБА_1 , якій на праві власності належала, зокрема, житлова кімната площею 19,00 кв. м, самовільно розпочала будівельні роботи в їх спільній квартирі, які полягали у тому, що вона приєднала частину коридора до свого житлового приміщення; знесла капітальну стіну між кімнатою та коридором загального користування; встановила стіну з пінобетонних блоків та дверний блок; перекрила аварійний вихід, що був розташований в коридорі загального користування; розібрала підлогу в коридорі загального користування на площі 5,00 кв. м; перекрила прохід до загальної кухні.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно йому стало відомо, що вказане самовільне будівництво 18 жовтня 2017 року зареєстровано державним реєстратором Іскровим О. В. як новий об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 59,10 кв. м та житловою площею
20,5 кв. м.
Посилаючись на порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, що призвело до зменшення розміру загального коридора, а також на те, що збільшення її приміщення відбулось за рахунок коридора загального користування, що перебуває в тому числі і в його власності, ОСОБА_4 просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у користуванні загальною кухнею площею 21,1 кв. м; загальною вбиральнею площею 1,8 кв. м; загальними коридорами площею 3,2 кв. м, 13,8 кв. м, 6,0 кв. м, 2,4 кв. м та 28,0 кв. м; привести квартиру в попередній стан відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 05 листопада 2009 року КП «ОМБТІ та РОН», шляхом відновлення стіни між коридором, відображеним в технічному паспорті під номером 21, та житловим приміщенням ОСОБА_1 . № 23 у межах та розмірах, встановлених технічним паспортом; демонтувати самовільно встановлений дверний блок в коридорі; відкрити доступ до аварійного виходу; відремонтувати підлогу в коридорі загального користування; відкрити прохід до загальної кухні, відображеної в технічному паспорті під номером 27, привівши приміщення до попереднього стану.
Крім того, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року з урахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня
2018 року про виправлення описок, позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено.
Зобов`язано привести самовільно реконструйовану ОСОБА_1 . квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану відповідно до технічного паспорта на квартиру, виданого 25 березня 2010 року КП «ОМБТІ та РОН», реєстровий номер 267пр-89-410, 301пр-197-410, 662пр-71-410.
Позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні власністю, а саме: загальними приміщеннями квартири АДРЕСА_1 : загальною кухнею площею 21,1 кв. м; загальною вбиральнею площею 1,8 кв. м; загальними коридорами площею 3,2 кв. м,
13,8 кв. м, 6,0 кв. м, 2,4 кв. м та 28,0 кв. м.
Зобов`язано ОСОБА_1 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом відновлення стіни між коридором (відображений в технічному паспорті під номером 21) та житловим приміщенням ОСОБА_1 (відображено в технічному паспорті під номером 23) у межах та розмірах, встановлених технічним паспортом. У задоволенні решти вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та часткове задоволення позову ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, самовільно здійснила реконструкцію належного їй на праві власності жилого приміщення в квартирі
АДРЕСА_1 .
Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень квартири АДРЕСА_1 за
ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що розгляд цієї вимоги не відноситься до його компетенції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, позови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме: демонтувати дверний блок та відремонтувати підлогу в загальному коридорі (відображеному в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 05 листопада 2009 року під номером 21); відновити стіни між коридором та житловим приміщенням
ОСОБА_1 (відображеним в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН»
від 05 листопада 2009 року під номерами 21 та 23 відповідно) у межах та розмірах, встановлених технічним паспортом; відкрити прохід до загальної кухні (відображеної в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 05 листопада 2009 року під номером 27) та доступ до аварійного виходу, розташованого в ній.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у користуванні власністю, а саме: загальними приміщеннями квартири АДРЕСА_1 : загальною кухнею площею 21,1 кв. м; загальним коридором площею 28,0 кв. м.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , проведену державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В., номер запису про право власності - 22879083, дата державної реєстрації - 13 жовтня 2017 року, час - 15:21:19.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приморської районної адміністрації Одеської міської ради судові витрати в розмірі 1 600,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов висновку, що реконструкція квартири проведена ОСОБА_1 самовільно, без дозвільних документів, у будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення. Унаслідок самочинної реконструкції ОСОБА_4 , як співвласник квартири, позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися загальним коридором № 21 площею
28,0 кв. м, в якому ОСОБА_1 встановила стіну з пінобетонних блоків та дверний блок, знесла стіну між своєю кімнатою № 23 та коридором № 21, збільшивши за рахунок загального коридору свою кімнату жилою площею
19,00 кв. м до двох`ярусної площею 20,5 кв. м, загальною кухнею № 27 площею 21,1 кв. м, яка розташована за вказаним коридором; аварійним виходом, який розташований у загальній кухні № 27 .
Також суд апеляційної інстанції вважав, що є підстави для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2019 року, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати й справу передати на новий апеляційний розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що реконструкція квартири проведена нею самовільно, без дозвільних документів, у будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення та що внаслідок самочинної реконструкції ОСОБА_4 , як співвласник квартири, позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду законна та обґрунтована.
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовів, зобов`язання ОСОБА_1 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, не чинити йому перешкоди у користуванні власністю, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу
№ 522/22250/17-ц з Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_4 , про приведення приміщення у попередній стан, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю, приведення квартири у попередній стан, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що будинок АДРЕСА_3 - прибутковий будинок ОСОБА_6 , споруджений наприкінці XIX століття, прийнятий під охорону держави на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від
27 грудня 1991 року № 580 як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 120-ОД .
Відповідно до історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів м. Одеси, затвердженого наказом Міністерства культури та туризму України від 20 червня 2008 року
№ 728/0/16-08, будівля за вказаною адресою розташована в межах Центрального історичного ареалу на території комплексної охоронної зони.
Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 є власником 123/1000 частини квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 323,2 кв. м, житловою площею -
186,2 кв. м, кількість кімнат - 10.
Частка ОСОБА_1 . складається, крім іншого, з однієї житлової кімнати
№ 23 площею 19,00 кв. м, 123/1000 частини коридору № 21 площею 28,0 кв. м та кухні № 27 площею 21,1 кв. м.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня
2009 року ОСОБА_4 є власником 219/2000 частини вказаної вище квартири. Згідно з технічним паспортом на квартиру, виданим КП «ОМБТІ та РОН»
05 листопада 2009 року, частка ОСОБА_4 складається з двох житлових кімнат житловими площами 18,0 кв. м та 7,1 кв. м, 219/2000 частини коридорів площею 3,2 кв. м; 13,8 кв. м; 6,0 кв. м; 2,4 кв. м; 28 кв. м, туалету площею 1,80 кв. м, кухні площею 21,1 кв. м, вбудованої шафи площею 0,6 кв. м, душа площею 2,8 кв. м та балкону площею 2,0 кв. м.
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є співвласниками місць загального користування, зокрема, коридора № 21 площею 28,0 кв. м та кухні № 27 площею 21,1 кв. м.
У 2016-2017 роках ОСОБА_1 самовільно виконано будівельні роботи з демонтажу некапітальних огороджуючих конструкцій приміщення житлової кімнати № 23 загальною площею 19,00 кв. м; влаштування нових огороджуючих конструкцій з пінобетонних блоків приміщення житлової кімнати № 23 ; демонтажу основи підлоги та стелі приміщення житлової кімнати № 23; заведення металевих швелерів в капітальні стіни будинку з подальшим залиттям бетоном для влаштування нової основи підлоги приміщення житлової кімнати
№ 23; влаштування стіни з пінобетонних блоків та дверного блоку в коридорі загального користування, чим приєднано частину площі квартири загального користування до приміщення № 23; монтажу антресолі в приміщенні № 23, тим самим збільшено загальну площу приміщення.
Унаслідок самочинної реконструкції ОСОБА_4 , як співвласник квартири, позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися загальним коридором № 21 площею 28,0 кв. м, в якому ОСОБА_1 встановила стіну з пінобетонних блоків та дверний блок, знесла стіну між належною їй кімнатою
№ 23 та коридором № 21 , збільшивши за рахунок загального коридору свою кімнату жилою площею 19,00 кв. м до двох`ярусної кімнати площею 20,5 кв. м, загальною кухнею № 27 площею 21,1 кв. м, яка розташована за вказаним коридором; а також аварійним виходом, який розташований у загальній кухні
№ 27 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 16 391 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є
адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом приведення самочинної будівлі у попередній стан у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Статтею 152 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) встановлено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Ухвалюючи рішення у справі та частково задовольняючи позови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 , апеляційний суд обґрунтовано вважав, що наявними у справі доказами доведено існування наведених вище самочинних робіт з реконструкції 123/1000 частини квартири саме ОСОБА_1 , а також значне погіршення внаслідок її незаконних дій житлово-побутових умов ОСОБА_4 , який є співвласником квартири, та перешкоджання останньому у користуванні належною йому власністю.
Крім того, апеляційний суд правильно вважав встановленим те, що будинок
АДРЕСА_3 є пам`яткою архітектури місцевого значення та перебуває під охороною держави.
Також правильним є висновок апеляційного суду про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) квартири АДРЕСА_1 за
ОСОБА_1 , оскільки статтями 357 358 363 ЦК України презюмується, що всі співвласники майна мають рівні права в користуванні майном, яке знаходиться у спільній частковій власності, й усі дії, пов`язані з поділом/виділом цього майна мають бути колегіальними і здійснюватись на підставі нотаріально посвідченого договору.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року до закінчення касаційного розгляду. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, тому дія постанови підлягає поновленню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду залишено без змін, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 414 415 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун