Постанова
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 522/4415/15-ц
провадження № 61-43117св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року, касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов`язання виконати умови кредитного договору.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов`язання виконати умови кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11132304000.
Виконання вказаного договору було забезпечене договорами поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та іпотечними договорами з ОСОБА_2 від 23 березня 2007 року, відповідно до яких АКІБ «УкрСиббанк» було передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 1.1 кредитного договору банк зобов`язувався надати позивачу як позичальнику однією сумою кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 80 000,00 дол. США в порядку та на умовах, визначених договором.
В порушення пунктів 1.1, 1.5, 3.1 кредитного договору банк не надав позичальнику кредит, грошові кошти не зарахував на поточний рахунок.
Позивач просила зобов`язати ПАТ «УкрСиббанк» до виконання кредитного договору та надати їй кредит у розмірі 80 000,00 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що факт отримання позичальником кредитних коштів та погашення кредиту у розмірі близько 17 000,00 дол. США протягом чотирьох років підтверджується наявністю письмових підписаних сторонами договорів позики, іпотеки, поруки, випискою по рахунку (яка є офіційним документом), що вказує на зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника, які у подальшому використанні за цільовим призначенням.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови (якщо не зазначено інше) норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційної скаргою ОСОБА_1 , витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційної скаргою ОСОБА_4
02 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували фактичних обставин справи, не надали правової оцінки, не взяли до уваги доводів позивача та висновку експертного дослідження.
У касаційній скарзі зазначається, що ПАТ «УкрСиббанк» не надало позивачу та не зарахувало на рахунок позивача кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 80 000,00 дол. США. Суд апеляційної інстанції розглянув справу із залученням особи, яка втратила свою правоздатність.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за участю особи ОСОБА_2 , який втратив цивільну правоздатність у зв`язку із смертю.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року АТ «Дельта Банк» надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначає, що жодного доказу у спростування факту отримання позивачем коштів за кредитним договором позичальник не надала, в той час, як в матеріалах справи є усі докази на підтвердження необґрунтованості тверджень і посилань позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 23 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11132304000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), згідно пункту 1.1 якого банк зобов`язувався надати позичальнику однією сумою кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 80 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у порядку та на умовах, визначених договором. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 216 місяців - пункт 1.1.1 (т. 1 а. с. 6 - 15). Встановлено, що банк і позичальник уклали кредитний договір у письмовій формі, як вимагається частиною першою статті 1055 ЦК України, що є беззаперечним підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його укладення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення та підписання зазначеного договору кредиту.
Згідно пункту 1.1.2 договору позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 935,00 дол. США в день сплати ануїтетних платежів.
Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, штрафи та інші платежі на рахунок № НОМЕР_1 .
Пунктами 1.5, 6.2 договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 для подальшого використання за цільовим призначенням.
Договором банківського рахунку від 23 березня 2007 року підтверджено відкриття АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 поточного банківського рахунку (т. 1 а. с. 93).
Також 23 березня 2007 року укладено договір № 634 про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки АКІБ «УкрСиббанк» на ім`я ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 94).
Договором від 23 березня 2007 року № 633 АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір карткового рахунку (т. 1 а. с. 95).
Згідно пункту 1.4 договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання квартири у новобудові.
Згідно договору № 5/55 про дольову участь у будівництві житла від 12 січня 2006 року ОСОБА_1 уклала договір про дольову участь у будівництві житла з ПП «Моноліт» на будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 132).
Також пунктом 2.1 кредитного договору передбачена застава у забезпечення виконання зобов`язань, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Виконання вказаного договору було забезпечене укладеними АКІБ «УкрСиббанк» договорами поруки з ОСОБА_2 № 103744 (т. 1 а. с. 16, 17) та з ОСОБА_3 № 103741 (т. 1 а. с. 18, 19), а також нотаріально посвідченими іпотечними договорами з ОСОБА_2 і з ОСОБА_1 від 23 березня 2007 року, відповідно до яких АКІБ «УкрСиббанк» було передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 25 - 29).
Право вимоги заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року боржника ОСОБА_1 було відступлено на користь АТ «Дельта Банк» відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, згідно акту прийому-передачі від 28 квітня 2012 року (т. 1 а. с. 53, 54).
Згідно виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року та витягу з додатку № 1, акту прийому-передачі документації від 28 квітня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132304000 від 23 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», та згідно договору про відступлення прав за іпотечними договорами відступив права вимоги за іпотечними договорами, укладеними в забезпечення виконання вказаного кредитного договору (т. 1 а. с. 70, 71, 80).
Згідно заявки № 11 від 23 березня 2007 року на переказ готівки зараховано на рахунок № НОМЕР_5 фізичної особи ОСОБА_1 80 000,00 дол. США, що еквівалентно 404 000,00 грн (т. 1 а. с. 73).
Згідно заявки № 8 від 23 березня 2007 року на переказ готівки зараховано на рахунок № НОМЕР_5 фізичної особи ОСОБА_1 6060,00 грн (т. 1 а. с. 72).
Випискою по кредитному договору ОСОБА_1 за період з 23 березня 2007 року по 26 квітня 2012 року встановлена прострочена заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2007 року (т. 1 а. с. 74 - 77).
Згідно меморіального ордеру № 0601795777 від 23 березня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» перерахував кошти у розмірі 80 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті 404 000,00 грн одержувачу ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу - надання кредиту згідно угоди № 11132304000 від 23 березня 2007 року (т. 1 а. с. 220).
Рух коштів у розмірі 80 000,00 дол. США по рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 відображено в довідці (т. 1 а. с. 219).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства (статті 638 1054 1055 1056-1 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 1055 ЦК України кредитний договір № 11132304000 від 23 березня 2007 року укладений у письмовій формі, підписаний обома сторонами договору. За умовами цього кредитного договору кошти були зараховані банком на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджено документально матеріалами справи.
Тому посилання на відсутність документів про отримання позивачем готівки за кредитним договором № 11132304000 від 23 березня 2007 року на увагу не заслуговують.
Факт укладання кредитного договору підтверджений матеріалами справи, поясненнями сторін, самим договором кредиту та забезпеченням його у вигляді поруки та іпотеки, договори про які були підписані третіми особами, і належними та допустимими доказами ці обставини не спростовані.
Матеріалами справи та стороною позивача у ході судового розгляду справи належними чином не спростовані належним чином доводи відповідача щодо погашення в період до 19 грудня 2011 року кредиту (виписки по кредитному договору) (а. с. 81 - 85).
З виписки по кредитному договору № 11132304000, наявної у матеріалах справи вбачається, що протягом тривалого часу, починаючи з 23 квітня 2007 року по 21 листопада 2011 року ОСОБА_1 умови кредитного договору виконувались та здійснювалась сплата чергових платежів у погашення кредиту. Вказані обставини стороною позивача окрім невизнання факту сплати, також не спростовані.
Крім того вбачається, що позивачу було відомо про вказаний укладений кредитний договір та про існування у неї заборгованості по ньому, про що свідчать судові спори, розгляд яких розпочато з 2011 року.
При цьому слід врахувати, що з 23 березня 2007 року (моменту підписання кредитного договору) до звернення до суду з позовом, позивач жодного разу не зверталась до банку з приводу невиконання ним умов вказаного кредитного договору та надання їй у кредит грошей згідно умов договору.
Посилання на наявність висновку експерта № 7808 від 30 вересня 2016 року судової почеркознавчої експертизи про те, що підпис від імені ОСОБА_1 у заявці № 11 від 23 березня 2007 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою не може бути підставою для скасування судового рішення (т. 2 а. с. 32 - 36).
Відповідно до вимог частини шостої статті 147 ЦПК України 2004 року висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.
За правилами статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відхиляючи висновоксудової експертизи як доказ у справі, надали йому оцінку окремо та у системному зв`язку із іншими доказами, встановивши, що висновок експерта суперечить усім іншим доказам у справі, дійшли обґрунтованих висновків про спростування висновків експерта під час вирішення спору по суті.
Стосовно доводів ОСОБА_4 про те, що апеляційний суд розглянув справу за участю її чоловіка - ОСОБА_2 , який втратив цивільну правоздатність у зв`язку із смертю, потрібно зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Предмет вказаного спору - зобов`язання виконати умови кредитного договору.
Тому, враховуючи вищезазначене, оскаржувані рішення не покладають будь-яких обов`язків на ОСОБА_5 та його правонаступників.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а саме: наявність письмових підписаних сторонами договорів позики, іпотеки, поруки, виписки по рахунку, яка є офіційним документом, що підтверджує факт отримання позичальником кредитних коштів та протягом чотирьох років погашення кредиту у розмірі близько 17 000,00 дол. США, суди правильно прийшли до висновку про необґрунтованість доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позову.
Отже, доводи касаційних скарг не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки і містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційних скарг правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська