15.02.2023

№ 522/4956/17

Постанова

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 522/4956/17

провадження № 61-4497св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року в складі колегії суддів Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (далі - КС «Промислово-фінансова спілка»), в якому просила поновити її на посаді голови Правління КС «Промислово-фінансова спілка»; стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за відпрацьований час, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43 790 грн, а також судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління КС «Промислово-фінансова спілка» та стягнено з КС «Промислово-фінансова спілка» на користь позивача втрачений заробіток за час вимушеного прогулу - 130 052,10 грн.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2020 року вимоги КС «Промислово-фінансова спілка» про розподіл судових витрат залишені без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу КС «Промислово-фінансова спілка» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2020 року скасовані, провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Справа має розглядатися в порядку господарського судочинства.

10 січня 2022 року представник КС «Промислово-фінансова спілка» - Гаєв О. О. звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, в якому просив вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Промислово-фінансова спілка» судовий збір - 3 103,38 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника КС «Промислово-фінансова спілка» - Гаєва О. О. про ухвалення додаткового рішення.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що в силу статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розподіл судових витрат здійснюється за наслідками розгляду спору по суті. Оскільки за наслідками апеляційного розгляду даної справи апеляційний суд не розглянув спір по суті, а лише закрив провадження у справі, тому наразі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року представник КС «Промислово-фінансова спілка» - Гаєв О. О. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року.

У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року і направити справу до апеляційного суду на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КС «Промислово-фінансова спілка» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року та витребувано справу з Приморського районного суду м. Одеси.

Указана справа надійшла до Верховного Суду з Господарського Суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст доводів касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат керуючись статтею 141 ЦПК України, оскільки спір не був розглянутий по суті. У даному випадку, а саме у разі закриття провадження у справі, розподіл судових витрат має бути здійснений судом за статтею 142 ЦПК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2021 року в справі № 308/9100/19.

Позиції інших учасників

У липні 2022 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на законність оскаржуваної ухвали апеляційного суду та необгрунтованість доводів касаційної скарги відповідача. Просила Верховний Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, та практику ЄСПЛ як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору

на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України).

Судом установлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2020 року скасовані, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства). Роз`яснено ОСОБА_1 , що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте Одеським апеляційним судом не вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд керувався статтею 141 ЦПК України, проте ця спеціальна норма процесуального права стосується інших правових наслідків, зокрема, розподілу судових витрат у разі ухвалення рішення суду за наслідками розгляду спору по суті.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження у справі передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом закрито провадження з підстав порушення правил юрисдикції. Отже, застосуванню підлягали загальні положення цивільного процесуального законодавства, а саме стаття 142 ЦПК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 308/9100/19.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

У зв`язку з цим Верховний Суд вважає, що апеляційний суд неправильно застосував процесуальний закон.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу до апеляційного суду, оскільки суд не надав оцінки доводам й доказам, наданим КС «Промислово-фінансова спілка», та передчасно відмовив у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Верховний Суд у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

Доводи касаційної скарги КС «Промислово-фінансова спілка», що стали підставою для відкриття касаційного провадження, підтвердилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвала Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 402 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 травня 2022 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук