ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 522/6899/17
адміністративне провадження № К/9901/52207/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 9 листопада 2017 року у складі судді Загороднюка В.І. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Осіпова Ю.В. (головуючий), суддів: Бойка А.В., Скрипченка В.О. у справі за її позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати:
протокол від 15 березня 2017 року про порушення у сфері містобудівної діяльності вимог пункту 2 частини першої статті 34 та абзацу другого частини другої статті 36 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI);
протокол від 15 березня 2017 року про порушення у сфері містобудівної діяльності вимог частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI.
акт перевірки від 15 березня 2017 року;
припис від 15 березня 2017 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким необхідно усунути порушення відповідно до чинного законодавства у термін до 15 квітня 2017 року;
постанову від 30 березня 2017 року №038/17/167-вих про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 57 600 грн;
постанову від 30 березня 2017 року №039/17/168-вих про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 72 000 грн.
2. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 9 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
3.1. 14 березня 2017 року співробітниками Управлінням ДАБК Одеської міськради, на підставі наказу №01-13/83 від 13 березня 2017 року та звернення фізичної особи №01-8/138-вх від 3 березня 2017 року про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, було проведено позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва мобільної автомобільної мийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (гідропарк « Лузанівка », автостоянка). Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою функціонує та експлуатується автомийка, будівельні роботи не виконуються. Будь яких документів дозвільного характеру на її розміщення надано не було.
3.2. 15 березня 2017 року за результатами вказаної перевірки були складені: 1) акт перевірки від 15 березня 2017 року; 2) протокол від 15 березня 2017 року про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.2 частини 1 статті 34 та абзацу другого частини другої статті 36 Закону №3038-VI , а саме здійснення будівництва авто-мийки без права на виконання будівельних робіт (тобто самочинне будівництво); 3) протокол від 15 березня 2017 року про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини 8 статті 39 Закону №3038-VI, а саме експлуатація закінченого будівництвом об`єкта (авто-мийки) не прийнятого в експлуатацію; 4) припис від 15 березня 2017 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 15 квітня 2017 року. Усі складені за результатами перевірки матеріали не були вручені позивачці через відмову в їх отриманні та були надіслані їй поштою.
3.3. У подальшому, на підставі вказаних вище акту перевірки та протоколів від 15 березня 2017 року, уповноваженою особою відповідача 30 березня 2017 року були прийняті постанова №038/17/167-вих - про накладення на позивача штрафу за порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 34 та абзацу другого частини другої статті 36 Закону №3038-VI у сумі 57600 грн та постанова №039/17/168-вих - про накладення на неї штрафу за порушення вимог частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI у сумі 72000 грн, копії яких були направлені на адресу позивачки поштою.
4. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та рішень відповідача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеса від 9 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували до спірних правовідносин норми Закону №3038-VI, Закону України від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553) та не застосували норми Закону України від 6 вересня 2005 року №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV) і Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року №1631-VI.
5.2. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що перевірена відповідачем автомийка є капітальною, а не тимчасовою, спорудою. З цього приводу були надані докази, наведені доводи, які судами не спростовані. За таких обставин позивач вважає, що спірні правовідносини не регулюються нормами Законів №3038-VI та №208/94-ВР, а регулюються нормами Закону №2807-IV і Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року №1631-VI.
5.3. Позивач зазначає, що під час проведення перевірки було порушено його право на участь під час проведення перевірки та прийняття рішення за наслідками розгляду її результатів. На вказані порушення вимог Порядку №553 суди уваги не звернули і не навели обґрунтування, відхиляючи доводи позовної заяви і апеляційної скарги в цій частині.
5.4. Вказує позивач і на те, що оскаржені рішення відповідача підписані не уповноваженою особою, однак суди попередніх інстанцій ці аргументи не спростували. Вказане, на переконання особи, яка подала касаційну скаргу, свідчить про порушення судами вимог статей 11, 159 та 9 242 КАС України у відповідних редакціях на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанції судових рішень по справі.
6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Основним доводом позовної заяви та апеляційної скарги позивача було те, що відповідач, з висновками якого погодився суд, віднесли автомийку автономну автомобільну до капітальної споруди ІІ-ої категорії складності об`єктів будівництва, хоч така автомийка, на думку позивача, є тимчасовою спорудою. На підтвердження цих доводів позивачем надавались до суду першої та апеляційної інстанції докази: Технічні умови автомийки автономної мобільної ТУ У 29.1-2807204479-001:2007 (а.с. 40-59); висновок №6/14 від 19 березня 2014 року будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 з додатками (а.с. 107-125); висновок експерта №855/2018 будівельно-технічної експертизи від 25 квітня 2018 року за заявою ОСОБА_1 (а.с. 202-206); рішення виконкому Одеської міської ради №123 від 30 березня 2017 року про демонтаж тимчасових споруд.
9. У зазначених документах мобільна автомобільна мийка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (гідропарк «Лузанівка», автостоянка), визначається як тимчасова споруда.
10. Проте ні суд першої інстанції ні суд апеляційної інстанції, в порушення вимог частини третьої статті 242 КАС України не надали будь якої оцінки зазначеним аргументам позивача та наданим доказам. Суд апеляційної інстанції щодо висновку експерта №855/2018 будівельно-технічної експертизи обмежився його критичною оцінкою без мотивування свого висновку про відхилення вказаного доказу. Між тим дослідження і оцінка вказаних доказів має значення для повного і всебічного з`ясування обставин цієї справи з огляду на доводи позивача в обґрунтування позовних вимог, а відповідача - заперечення проти позову.
11. Суд касаційної інстанції зауважує, що залежно від встановлення фактичних обставин цієї справи різним є правове регулювання спірних правовідносин. Зокрема, у разі віднесення автомобільної мийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (гідропарк «Лузанівка», автостоянка) до тимчасової споруди, правове регулювання спірних правовідносин здійснюватиметься відповідно до вимог Закону №2807-IV і Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року №1631-VI, а у разі віднесення до капітальної споруди - відповідно до вимог Законів №3038-VI та №208/94-ВР.
12. За змістом статті 159 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції постанови) та частин першої-четвертої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції), судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного цим Кодексом.
13. За змістом статті 11 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції постанови) та 9 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції), розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
14. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
15. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
16. Отже, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про відповідність або невідповідність дій учасників справи вимогам Законів №3038-VI, №208/94-ВР та Порядку №553.
17. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327 343 349 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 9 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року по справі №522/6899/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров
С.М. Чиркін