Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 522/8925/17
провадження № 61-39337св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., від 07 червня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення компенсації за порушення авторського права.
В обґрунтування позову вказала, що у січні 1979 році вона створила літературний твір під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". У 1980 році на основі літературного твору нею було створено сценарій мультиплікаційного фільму під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Вперше твір з оригінальною назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 було оприлюднено в анімаційному фільмі, з однойменною назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а у 1989 році було оприлюднено твір „ ІНФОРМАЦІЯ_2 українською та російською мовами. Вказані анімаційні фільми були створені на кіностудії „ Київнаукфільм ". Ці обставини є загальновідомими та не потребують додаткового доказування.
Відповідно до чинного на час створення анімаційного фільму законодавства (стаття 483 ЦК УРСР) авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір.
Таким чином, авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії « Укранімафільм » як правонаступнику кіностудії « Київнаукфільм », а їй належать авторські немайнові та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Вона зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво від 11 травня 2004 року № НОМЕР_2 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а 07 квітня 2014 року - отримала свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір „ ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Їй стало відомо, що відповідач допустила неправомірне розповсюдження оригінальної назви твору „ ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом реалізації товарів під назвою „ ІНФОРМАЦІЯ_1 " в магазині НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме здійснення продажу тістечок „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Так, протягом червня 2016 року зафіксовано два факти продажу контрафактної продукції у магазині, де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 .
На підставі виявленого порушення її представник направив лист від 12 липня 2016 року щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору на ім`я ФОП ОСОБА_2 з відповідними додатками. На зазначений лист надійшла відповідь, в якому відповідач не визнає порушення авторського права ОСОБА_1 , що і стало причиною звернення з позовною заявою до суду.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд захистити її порушені авторські права на самостійний твір - персонаж « ІНФОРМАЦІЯ_1 » анімаційного фільму, з однойменною назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", шляхом стягнення з відповідача на її користь компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що станом на дату подачі позову становило 64 000 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Загароднюка В. І. від 25 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала належних доказів, що підтверджують неправомірне використання відповідачем оригінальної назви товару " ІНФОРМАЦІЯ_1 " шляхом реалізації товарів.
ПостановоюАпеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 64 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розповсюдження відповідачем об`єктів авторського права позивача підтверджується копіями чеків, упаковкою товару з етикеткою тістечка «ІНФОРМАЦІЯ_4», а також відеозаписом купівлі вказаного товару.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ФОП ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що чеки, прийняті судом як доказ розповсюдження відповідачем об`єктів авторського права позивача, підтверджують лише факт продажу тістечок, а не використання відповідачем назви літературного твору. Наданий позивачем відеозапис є неналежним доказом.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 1979 році ОСОБА_1 створила літературний твір під назвою „ ІНФОРМАЦІЯ_1 ". У 1980 році на основі літературного твору нею було створено сценарій мультиплікаційного фільму під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Вперше твір з оригінальною назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 було оприлюднено в анімаційному фільмі, з однойменною назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а у 1989 році було оприлюднено твір „ ІНФОРМАЦІЯ_2 українською та російською мовами. Ці анімаційні фільми були створені на кіностудії „Київнаукфільм".
ОСОБА_1 належать авторські немайнові та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
ОСОБА_1 зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво від 11 травня 2004 року № НОМЕР_2 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" та свідоцтво № НОМЕР_1 від 07 квітня 2014 року про реєстрацію авторського права на твір літератури „ ІНФОРМАЦІЯ_3 („ ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або „ІНФОРМАЦІЯ_6").
ФОП ОСОБА_2 є суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування за адресою:
АДРЕСА_1. 22 та 30 червня 2016 року ФОП ОСОБА_2 здійснила продаж кондитерських виробів під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (а.с. 205-206, т 1), які у товарних чеках відображені під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та « ІНФОРМАЦІЯ_9 », що підтверджується копією товарного чеку № 283 від 22 червня 2016 року на суму 24 грн та копією товарного чеку № 326 від 30 червня 2016 року на аналогічну суму (а.с. 203-204, т 1).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і(або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, з країн, в яких ці товари, фонограми і відеограми ніколи не охоронялись або перестали охоронятися.
Статтями 435 437 ЦК України та статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору, а авторське право виникає з моменту створення твору.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
За змістом статей 440 441 ЦК України, статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема, розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1185, визначено, що контрафактна продукція - це продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності.
Суд апеляційної інстанції, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну правову оцінку, ті обставини, що ФОП ОСОБА_2 здійснило реалізацію кондитерських виробів під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » без дозволу ОСОБА_1 , яка є автором літературного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », дійшов правильного висновку про те, що відповідач порушив авторське право ОСОБА_1 на оригінальну назву літературного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується належними і допустимими доказами у цій справі, яким судом надано відповідну оцінку.
Твердження касаційної скарги щодо неналежності поданих позивачем доказів розповсюдження відповідачем об`єктів авторського права, що на думку останнього підтверджують лише факт продажу кондитерських виробів, а не використання назви літературного твору, є безпідставними та зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції цих доказів, що виходить поза межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.
За змістом частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов`язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об`єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
З урахуванням характеру порушення ФОП ОСОБА_2 майнових прав ОСОБА_1 шляхом реалізації контрафактних товарів без дозволу позивача, та намагання останньої врегулювати виниклий між сторонами спір у позасудовому порядку й ігнорування відповідачем такого способу врегулювання спору, судом обґрунтовано стягнуто з ФОП ОСОБА_2 збитки за порушення авторських прав у розмірі 20 розмірів мінімальних заробітних плат.
Суд апеляційної інстанції, достовірно з`ясувавши те, що назва твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є самостійним об`єктом відповідно до положень статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що підлягає правовій охороні, а ОСОБА_1 не надавала відповідачу дозволу на відтворення назви твору та імені головного персонажа « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літературного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та реалізацію товару з такою назвою, обґрунтовано задовольнив позов, з огляду на те, що відповідач допустив порушення майнового права на використання твору шляхом його публічного показу (виставлення товару на власних вітринах) та розповсюдження (продаж) товару, найменування якого використовується без дозволу власника авторського права.
При визначенні розміру збитків судами правильно враховані заявлені вимоги, обставини справи, визначені статтею 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства, а також положення Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара