Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 522/9229/15-ц
провадження № 61-1990св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1997 року.
У шлюбі у них народилася дочка. У 2013 році позивач звертався до суду з позовом про його розірвання, однак суд надав строк для примирення, а в подальшому позов було залишено без розгляду.
Проте примирення між сторонами є неможливим та суперечить інтересам позивача, оскільки між ним і відповідачкою відсутнє повне розуміння у принципах сімейного та соціального життя.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб, зареєстрований між ним та ОСОБА_2 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 18 липня 1997 року, актовий запис № 686.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року у складі судді Чернявської Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 18 липня 1997 року, актовий запис № 686, розірвано.
Рішення суду мотивовано тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склалися ненормальні стосунки, з 2008 року сторони шлюбні стосунки не підтримують, а з 01 травня 2015 року спільне господарство не ведуть та проживають окремо.
З огляду на викладене, суд вважав, що сім`я сторін розпалася остаточно і не може бути відновлена, подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливими, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню на підставі статті 112 СК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, змінено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року, виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що в сім`ї склалися ненормальні стосунки, з 2008 року шлюбні відносини сторони не підтримують, з 01 травня 2015 року спільне господарство не ведуть, проживають окремо. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, проте у мотивувальній частині помилково вважав встановленими обставини щодо того, що в сім`ї склалися ненормальні стосунки, з 2008 року сторони не підтримують шлюбні стосунки, а з 01 травня 2015 року вони спільне господарство не ведуть, проживають окремо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про необхідність виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилань на те, що з 2008 року сторони не підтримують шлюбні стосунки, а з 01 травня 2015 року не ведуть спільне господарство та проживають окремо, є необґрунтованим. Зазначені обставини, на які позивач посилався як на підставу своїм позовних вимог, відповідачкою під час судового розгляду не заперечувались та не були спростовані. Апеляційний суд не обґрунтував, у чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що стало підставою для встановлення фактів, які не відповідають обставинам у справі.
У порушення положень частини п`ятої статті 297 та статті 298 ЦПК України 2004 року апеляційний суд не надіслав ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, та не повідомив належним чином про дату та час розгляду справи, що вказує на порушення вимог статті 74 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2018 року, ОСОБА_2 заперечувала проти доводів ОСОБА_1 та зазначила, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року, витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/9229/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Із 18 липня 1997 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблений актовий запис № 686. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю.
Встановлено, що у 2013 році ОСОБА_1 звертався до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (справа № 522/18081/13-ц).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року за заявою ОСОБА_1 подружжю наданий строк для примирення - шість місяців.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року (справа № 522/18081/13-ц) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду на підставі заяви позивача.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що примирення між сторонами не досягнуто. Намірів для подальшого сумісного життя та збереження сім`ї ніхто з подружжя не має.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишений без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2016 року зазначена ухвала скасована, а справа направлена до того ж суду для продовження розгляду по суті заявлених позовних вимог.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З метою встановлення підстав для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (частина перша статті 112 СК України).
Частиною другою статті 112 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою-третьою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 57 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі та в подружніх відносинах.
Встановивши, що сумісне життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжя і збереження їхнього шлюбу неможливі, суди попередніх інстанцій дійшли правильно висновку про необхідність задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав про те, що між ним та ОСОБА_2 склалися складні стосунки, з 2008 року вони шлюбні стосунки не підтримують, а з 01 травня 2015 року не ведуть спільне господарство та проживають окремо.
Разом з цим, ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження зазначених обставин, що є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 10 60 ЦПК України 2004 року.
Вирішуючи питання про те, чи мали місце обставини щодо припинення шлюбних відносин, ведення спільного господарство та проживання сторін окремо відносно заявлених позивачем періодів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, апеляційний суд врахував відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та надані нею докази на спростування цих обставин, як помилково зазначених у рішенні суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 їх не спростовують.
Крім того, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 посилається на неповідомлення його належним чином про відкриття апеляційного провадження у справі, ненадіслання йому копії апеляційної скарги ОСОБА_2 та неповідомлення його про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Матеріалами справи підтверджується, що Апеляційний суд Одеської області надсилав ОСОБА_1 рекомендованим листом з відміткою на листі «судова повістка» копію апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року та судову повістку про дату та час розгляду справи № 22-ц/785/3717/2017 у суді апеляційної інстанції (а. с. 100, 104).
Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк