31.01.2023

№ 524/3363/19

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 524/3363/19

провадження № 61-13916св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячий Вячеслав Михайлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко Марина Валентинівна, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року у складі судді Андрієць Д. Д., та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячий В. М., про встановлення факту проживання однією сім`єю та зміну черговості спадкування.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 2013 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали сімейні відносини, спільні інтереси, взаємні права та обов`язки. Вона здійснювала догляд за ОСОБА_4 як за особою, яка потребувала сторонньої допомоги у зв`язку з хворобою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, вона здійснила його поховання.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .

23 жовтня 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Курячого В. М. від 18 квітня 2019 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що вона не є спадкоємцем померлого, а його спадкоємцем є двоюрідний брат ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та частини другої статті 1259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила суд:

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2013 року до дня смерті ОСОБА_4 ;

- змінити черговість одержання права на спадкування після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши за ОСОБА_1 право на спадкування майна разом із спадкоємцем третьої черги.

Протокольною ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 вересня 2020 року до участі справи залучено ОСОБА_3 як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 141, 142).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2013 року до дня його смерті.

Змінено черговість спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме визнано ОСОБА_1 спадкоємцем третьої черги після смерті ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача і спадкодавця доведений та наявні підстави для зміни черговості спадкування. Надані виписки із медичних карт останнього підтверджують те, що через похилий вік та стан здоров`я, зокрема через отриману травму, той потребував сторонньої допомоги, яку надавала позивач. Свідки підтвердили факт тривалого проживання позивача із ОСОБА_4 однією сім`єю та піклування позивача про нього, зокрема, приготування їжі, прання одягу, відвідування у лікарні і придбання ліків, спілкування та ін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко М. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 552/8452/17 (провадження № 61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св19), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 11 серпня 2020 року у справі № 423/1071/19 (провадження № 61-21009св19), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14-ц (провадження № 61-14159св19), від 30 березня 2021 року у справі № 127/12917/18 (провадження № 61-10370св20), від 19 квітня 2021 року у справі № 553/1464/19 (провадження № 61-18450св20), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольнивши позов, не встановили факт саме ведення спільного господарства позивачем та спадкодавцем, наявності між ними взаємних прав та обов`язків.

Також судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не було враховано вимоги статті 1259 ЦК України та висновків Верховного Суду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко М. В., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко М. В., на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, відмовлено ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко М. В., у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року і витребувано із Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу № 524/3363/19.

Відповідно до клопотання ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко М. В., яке надійшло у вересні 2021 року до Верховного Суду, ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року зупинено виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко М. В., підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 31 липня 2018 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а. с. 6).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на його спадкове майно, яке складається із квартири АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 25 серпня 1992 року (а. с. 106).

28 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 59).

28 серпня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячим В. М. заведено спадкову справу № 39/2018 на майно померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви ОСОБА_2 , двоюрідного брата спадкодавця, про що здійснено реєстрацію у Спадковому реєстрі (а. с. 58-76).

У матеріалах спадкової справи наявний чинний заповіт від 27 травня 1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В. І., відповідно до якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, ОСОБА_5 (а. с. 83).

23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 87).

22 лютого 2019 року ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 лютого 2019 року, посвідченої державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори Вітер Л. О., звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 92, 95).

22 лютого 2019 року постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. ОСОБА_2 відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що не підтверджено факт родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем (а. с. 98).

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 103).

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячого В. М. від 18 квітня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вона не є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 (а. с. 107).

29 листопада 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 11 грудня 2019 року виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (а. с. 127).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 26 червня 2020 року державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори Полтавської області, на підставі заповіту, посвідченого 12 березня 2019 року секретарем виконавчого комітету Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_3 (а. с. 137).

Відповідно до інформації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 березня 2019 року № 235 ОСОБА_4 , 1938 року народження, як член сім`ї загиблого ветерана війни, який був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1 , обслуговувався соціальним робітником відділення соціальної допомоги вдома № 1 територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з 17 серпня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня смерті), на підставі договору про надання соціальних послуг, укладеного 17 серпня 2017 року на підставі заяви ОСОБА_4

ОСОБА_4 надавалися такі соціальні послуги:

1. Закупівля і доставка продовольчих, промислових та господарських товарів, медикаментів;

2. Прибирання житла: косметичне прибирання; вологе прибирання;

3. Допомога у приготуванні їжі (підготовка продуктів для приготування їжі, миття овочів, фруктів, посуду, винесення сміття тощо) за потреби;

4. Зміна постільної білизни;

5. Допомога в санітарній гігієні (за потреби);

6. Надання допомоги в оформлені документів (оформлення субсидії на квартирну плату і комунальні послуги).

На час укладення договору про надання соціальних послуг та протягом всього часу обслуговування ОСОБА_4 проживав один (а. с. 40).

Згідно із відповіддю Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з 07 червня 1973 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . За період з 04 квітня 2016 року за зазначеною адресою дії щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб не проводилися (а. с. 79).

Відповідно до довідки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 30 від 18 вересня 2018 року № 77 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2013 року проживала за адресою: АДРЕСА_2 , із власником квартири ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільне господарство до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дійсність цього факту підтверджують свідки, які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а. с. 151).

Згідно з актом про підтвердження обставин від 05 листопада 2018 року, затвердженим Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , складеним мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підтверджено факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та те, що ОСОБА_1 здійснювала лікування ОСОБА_4 до останнього дня життя, здійснила його поховання та поминальний обід (а. с. 152).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15 16 ЦК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Предметом позову у справі, що переглядається в касаційному порядку, є вимоги позивача про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем з 2013 року до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та про зміну черговості одержання права на спадкування після ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 1259 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання позивача із спадкодавцем з 2013 року до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем доведено факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 .

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

На підтвердження своїх доводів позивач надала до суду першої інстанції довідку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 30 від 18 вересня 2018 року № 77, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2013 року проживала за адресою: АДРЕСА_2 , із власником квартири ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільне господарство до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дійсність цього факту підтверджують свідки, які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а. с. 151); акт про підтвердження обставин від 05 листопада 2018 року, затверджений Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , складений мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яким підтверджено факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та те, що ОСОБА_1 здійснювала лікування ОСОБА_4 до останнього дня життя, здійснила його поховання та поминальний обід (а. с. 152).

Матеріали справи містять також лист виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 березня 2019 року № 235, відповідно до якого ОСОБА_4 , 1938 року народження, член сім`ї загиблого ветерана війни, який був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1 , обслуговувався соціальним робітником відділення соціальної допомоги вдома № 1 територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з 17 серпня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня смерті), на підставі договору про надання соціальних послуг, укладеного 17 серпня 2017 року на підставі заяви ОСОБА_4

ОСОБА_4 надавалися такі соціальні послуги:

1. Закупівля і доставка продовольчих, промислових та господарських товарів, медикаментів;

2. Прибирання житла: косметичне прибирання; вологе прибирання;

4. Зміна постільної білизни;

5. Допомога в санітарній гігієні (за потреби);

6. Надання допомоги в оформлені документів (оформлення субсидії на квартирну плату і комунальні послуги).

Представник відповідача у своїх поясненнях по справі в суді першої інстанції звертав увагу суду на те, що відповідно до вказаних документів ОСОБА_4 обслуговувався соціальним робітником відділення соціальної допомоги вдома.

Надаючи правову оцінку цим поясненням представника відповідача, суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині свого рішення, що допитані судом свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 пояснили, що ОСОБА_4 негативно відносився до соціальних працівників. Також свідок ОСОБА_13 зазначила, що особисто бачила, як ОСОБА_4 не впустив до квартири соціального працівника.

Дослідивши обставини справи та оцінивши відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції правильно вважав, що наданий відповідачем доказ не спростовує факт існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносин, притаманних сім`ї.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість доводів позивача в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, цей факт доведено наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з цим, виходячи зі змісту положень статей 46 47 48 ЦПК України, які регулюють питання цивільної процесуальної правосуб`єктності, висновок суду по суті позовних вимог не може стосуватися прав суб`єктів матеріальних відносин, які померли. Цей юридичний факт установлено у мотивувальній частині судового рішення, тому визнання його в резолютивній частині є зайвим.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2013 року до дня його смерті, допущені порушення норм матеріального і процесуального права не виправив.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та ухвалення в цій частині позовних вимог нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Щодо позовної вимоги про зміну черговості

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дає змогу стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими юридичними фактами, як відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти, як зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти зазначених обставин (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із тим, що, задовольняючи позовну вимогу про зміну черговості спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності факту тривалого проживання позивача із спадкодавцем та піклування позивача про нього.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2013 року до дня його смерті, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Чупілко Марина Валентинівна, задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2013 року до дня його смерті, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2013 року до дня його смерті, відмовити.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк