Постанова
Іменем України
03 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 524/9064/16-ц
провадження № 61-41605св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Кременчуцька міська рада Полтавської області, Комунальне підприємство «Кременчукводоканал»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 березня 2018 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Абрамова П. С., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунального підприємства «Кременчукводоканал» (далі - КП «Кременчукводоканал») про визнання незаконними та скасування рішень.
Позовна заява мотивована тим, що, затверджуючи статут КП «Кременчукводоканал», Кременчуцька міська рада Полтавської області не взяла до уваги рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року (яке набрало чинності), яким позивача поновлено на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» на умовах раніше укладеного контракту на управління підприємством, яким повноваження керівника покладались на генерального директора.
Позивач вказував, що оскаржуваним рішенням про затвердження статуту, ті ж самі повноваження має директор - новостворена посада, що є неприпустимим, та порушує його права як керівника на управління КП «Кременчукводоканал».
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27 вересня 2016 року «Про затвердження статуту
КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції»;
- визнати недійсною нову редакцію статуту КП «Кременчукводоканал», прийняту на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27 вересня 2016 року «Про затвердження статуту
КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції»;
- визнати незаконним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22 грудня 2016 року «Про затвердження статуту
КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції»;
- визнати недійсною нову редакцію статуту КП «Кременчукводоканал», прийняту на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22 грудня 2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції»;
- визнати прямою дискримінацією відносно нього дії відповідача Кременчуцької міської ради Полтавської області у вигляді прийняття рішення Кременчуцькою міською радою Полтавської області від 27 вересня 2016 року «Про затвердження статуту КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції» та рішення від 22 грудня
2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 березня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 березня 2018 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що оскаржувані рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області прийняті відповідно до вимог Конституції України та Законів України, в межах повноважень засновника. Крім того, оскільки підстав для поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді генерального директора не було, а рішення міської ради прийняті в межах повноважень, передбачених статтею 143 Конституції України, тому пряма дискримінація з боку відповідачів відсутня.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивача було поновлено на роботі рішенням Крюківського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року. Таким чином всі ініціативи щодо змін до Статуту підприємства, усі листи та інші документи від імені підприємства, прийняті не позивачем, є нікчемними, оскільки їх прийнято та підписано неуповноваженою особою.
Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27 вересня 2016 року «Про затвердження статуту КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції» ті ж самі повноваження, що й генеральний директор, має директор - новостворена посада, що є неприпустимим та порушує його права як керівника на управління КП «Кременчукводоканал»
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2018 року Кременчуцька міська рада Полтавської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 27 грудня 2001 року по 23 листопада 2010 року ОСОБА_1 займав посаду генерального директора
КП «Кременчукводоканал».
Згідно з контрактом, укладеним між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 , останній був призначений на посаду генерального директора КП «Кременчукводоканал» на строк
з 01 січня 2008 року по 02 січня 2009 року.
Додатковою угодою до контракту з генеральним директором
КП «Кременчукводоканал» ОСОБА_1 від 09 листопада 2007 року строк дії контракту продовжено з 03 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року.
Відповідно до розпорядження Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23 листопада 2010 року та на підставі поданої позивачем заяви його було звільнено з посади генерального директора
КП «Кременчукводоканал» у зв`язку з переходом на виборну посаду на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.
Згідно з розпорядженням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23 листопада 2010 року від 24 листопада 2010 року
ОСОБА_1 призначено на посаду заступника міського голови з 24 листопада 2010 року. Розпорядженням від 09 лютого 2015 року позивача звільнено з посади заступника міського голови за власним бажанням на підставі поданої заяви.
26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови міста Кременчука Малецького В. О. з письмовою вимогою про поновлення його на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» з підстав, передбачених статтею 118 КЗпП України, проте отримав письмову відмову у поновленні на роботі на посаді, яку займав до переходу на виборну посаду.
Також суди встановили, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду міста Полтавської області з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - міський голова міста Кременчука Малецький В. О., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Крюківського районного суду міста Полтавської області
від 01 липня 2016 року поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» на тих же умовах, що були встановлені контрактом від 09 листопада 2007 року з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» ОСОБА_1 з 26 лютого 2016 року.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» залишено без змін (справа № 537/2235/16-ц).
На виконання рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року розпорядженням від 07 липня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на умовах укладеного з ним контракту у редакції від 09 листопада 2007 року. У той же день розпорядженням міського голови позивача було знову звільнено на підставі пункту 5 частині першої статті 41 КЗПП України.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради, міського голови міста Кременчука Малецького В. О. про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови
від 07 липня 2016 року, поновлення на посаді, визнання таким, що є укладеним на невизначений строк трудовий договір від 09 листопада
2007 року, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2016 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора
КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради на умовах, що були встановлені контрактом від 09 листопада 2007 року з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» ОСОБА_1 (справа
№ 537/3876/16-ц).
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27 вересня 2016 року та рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області
від 22 грудня 2016 року затверджено статут КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради в новій редакції».
Відповідно до розпорядження міського голови від 05 травня 2017 року трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано на підставі частини другої статті 36 КЗпП України. В подальшому вказане розпорядження було скасовано рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2017 року (справа № 537/2093/17).
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2018 року касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволено. Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області
від 01 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року скасовано. У задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено (справа № 537/2235/16-ц).
Тобто, первісне поновлення позивача на роботі з 26 лютого 2016 року було безпідставним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 2-1 КЗпП України закріплено рівність трудових прав громадян України.
Відповідно до статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог зазначав, що рішенням про затвердження статуту КП «Кременчукводоканал», Кременчуцька міська рада Полтавської області порушила його права як керівника на управління вказаного підприємства.
Відповідно до частини першої статті 62 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з частинами першою, десятою статті 78 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Статтею 87 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 57 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону.
Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи.
Пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Таким чином, затвердження статуту підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади є прерогативою сільських, селищних, міських рад.
Чинне законодавство надає виключне право засновнику (учаснику) підприємства на затвердження установчих документів підприємства, у тому числі статуту. При цьому законодавством України не встановлено будь-яких винятків чи обмежень власника комунального підприємства у визначенні змісту установчих документів самостійно, і необхідності погодження змін до установчих документів (статуту) з іншими особами, у тому числі, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, законодавство України не передбачає.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що КП «Кременчукводоканал» за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, його єдиним засновником є Кременчуцька міська рада Полтавської області, органом управління
КП «Кременчукводоканал» є власник, тобто Кременчуцька міська рада Полтавської області.
Той факт, що позивач перебував з КП «Полтававодоканал» у трудових відносинах, не дає юридичних підстав для обмеження засновника підприємства у праві самостійно визначати організаційну структуру підприємства та зміст його установчих документів.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що оскаржувані рішення міської ради прийняті в межах повноважень засновника та відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора підприємства не було, та врахувавши, що факт дискримінації з боку відповідачів до позивача відсутній, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані рішення міської ради порушують його права як керівника на управління КП «Кременчукводоканал» та, оскільки його було поновлено на роботі рішенням Крюківського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року, всі ініціативи щодо змін до Статуту підприємства, усі листи та інші документи від імені підприємства, прийняті не позивачем, є нікчемними, оскільки їх прийнято та підписано неуповноваженою особою, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позовних вимог, Кременчуцька міська рада Полтавської області зазначала, що станом на момент прийняття оскаржуваних рішень міської ради, а також на момент звернення з позовом, апеляційною та касаційною скаргами, ОСОБА_1 не був та не є директором КП «Кременчукводоканал».
Таким чином, колишнє перебування позивача на керівній посаді у КП «Кременчукводоканал» не надає йому відповідних повноважень, передбачених статутом підприємства.
Чинне законодавство надає виключне право засновнику (учаснику) підприємства на затвердження установчих документів підприємства, у тому числі статуту.
При цьому законодавством України не встановлено будь-яких винятків чи обмежень власника комунального підприємства у визначенні змісту установчих документів самостійно, і необхідності погодження змін до установчих документів (статуту) з іншими особами, у тому числі які перебувають у трудових відносинах з підприємством, законодавство України не передбачає.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, від 18 липня 2006 року).
На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк