ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 535/969/22
провадження № 61-3056св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 червня 2023 року в складі судді Мальцева С. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2024 року в складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» (далі - ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води»), у якому просила поновити її на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» шляхом фактичного допуску до виконання попередніх обов`язків та стягнути з ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що працювала на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води».
13 червня 2014 року відповідач звільнив її з цієї посади. Водночас рішенням суду від 29 березня 2017 року таке звільнення було визнано незаконним та поновлено її на роботі.
На виконання рішення суду ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» видало наказ від 19 липня 2017 року № 73-к про поновлення її на роботі. Проте копію цього наказу вона не отримувала й дізналася про його існування лише 25 жовтня 2017 року. Фактичний допуск її до роботи відповідач не забезпечив.
При отриманні трудової книжки в липні 2022 року їй стало відомо, що 21 липня 2017 року наказом відповідача № 76-к від 09 серпня 2017 року її звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Вважала звільнення незаконним та таким, що порушує її права. Відповідач не виконав негайно та добровільно рішення суду про поновлення її на роботі, не допустив її до виконання попередньої роботи, тому безпідставно вдруге звільнив її за прогул.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 20 червня 2023 року в позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи за прогул здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства. Позивач була належним чином повідомлена про поновлення на роботі та необхідність приступити до роботи з 26 липня 2017 року. Проте на роботу не вийшла, про причини неявки не повідомила.
Додатковим рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 03 липня 2023 року в задоволенні заяви ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» про стягнення витрат на професійну правову допомогу відмовлено.
Додаткове рішення мотивоване тим, що відповідач не надав доказів сплати адвокату 20 000,00 грн за надання правничої допомоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2024 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 червня 2023 року залишено без змін.
Додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 03 липня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» про ухвалення додаткового рішення у справі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в позові й доводи апеляційної скарги цього не спростували.
Водночас висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення помилковий, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 23 червня 2015 року в справі № 21-63а15 та в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц, від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 08 листопада 2019 року в справі № 711/8138/18, від 26 лютого 2020 року в справі № 702/725/17, від 03 червня 2020 року в справі № 211/1674/19, від 17 червня 2020 року в справі № 521/1892/18, від 24 червня 2020 року в справі № 266/2636/17, від 16 вересня 2020 року в справі № 709/1465/19, від 27 січня 2021 року в справі № 426/5306/17, від 25 травня 2021 року в справі № 910/7586/19, від 19 липня 2021 року в справі № 910/16803/19, від 20 липня 2021 року в справі № 922/2604/20, від 04 жовтня 2021 року в справі № 922/3436/20, від 01 грудня 2021 року в справі № 910/20852/20, від 09 грудня 2021 року в справі № 922/3812/19, від 14 грудня 2021 року в справі № 922/676/21; порушення, передбачені частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Не врахували, що у відповідача виник обов`язок поновити її на роботі негайно після проголошення судового рішення. 23 червня 2017 року вона прибула до ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води», щоб приступити до виконання своїх посадових обов`язків, але не була допущена до робочого місця.
Про видачу наказу про поновлення на роботі їй стало відомо в жовтні 2017 року, тому нез'явлення її на роботу 26, 27, 28 липня 2017 року та 02, 03, 04, 09 серпня 2017 року не можна вважати прогулом. До того ж у період видачі наказу про поновлення на роботі вона хворіла й не могла прибути на роботу.
Крім того, звільнення проведено без згоди профспілкового органу.
Також суд апеляційної інстанції, стягуючи з неї витрати на правничу допомогу, не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження оплати відповідачем послуг з надання правничої допомоги, а також, що розмір цих витрат є завищеним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
02 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідач подав до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить здійснити розгляд справи за його участі в судовому засіданні.
Враховуючи положення статті 7, частини першої статті 401 ЦПК України, оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 з травня 2004 року працювала в ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки.
13 червня 2014 року її було звільнено з займаної посади за прогул без поважних причин.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2017 року, з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» з 13 червня 2014 року.
Стягнуто з ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2014 року по 29 березня 2017 року в сумі 43 308,36 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн
На виконання рішення суду наказом ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» № 73-к від 19 липня 2017 року відновлено посаду оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки та поновлено ОСОБА_1 на роботі з 13 червня 2014 року. Наказано ОСОБА_1 приступити до роботи з 26 липня 2017 року.
Копія цього наказу отримана позивачем 22 липня 2017 року, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення їй поштового відправлення.
Згідно з актом, складеним працівника відповідача 26 липня 2017 року, ОСОБА_1 була відсутня на роботі 26 липня 2017 року протягом всього робочого дня з 08:00 год до 16:30 год. Про причини відсутності на роботі керівництво та працівників підприємства не повідомила. Спроби зв`язатися по телефону з ОСОБА_1 виявилися безрезультатними.
Також 27 та 28 липня 2017 року позивач була відсутня на роботі, про що складені відповідні акти.
Адміністрація ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» листом від 28 липня 2017 року, який позивача отримала 01 серпня 2017 року, просила ОСОБА_1 протягом трьох днів з моменту отримання цього повідомлення надати пояснення та документи, що підтверджують поважну причину її відсутності на роботі з 26 липня 2017 року по теперішній час.
02, 03 та 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 на роботу також не з`явилася, що підтверджується відповідними актами.
Станом на 09 серпня 2017 року усних чи письмових повідомлень від ОСОБА_1 про причини її відсутності на роботі не надходило.
Наказом ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» від 09 серпня 2017 року № 76-к, у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин протягом робочих днів: 26, 27, 28 липня 2017 року та 02, 03, 04 та 09 серпня 2017 року, ОСОБА_2 звільнено з роботи за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Копію цього наказу про звільнення позивач отримала 11 серпня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй поштового відправлення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.
Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди встановили, що 22 липня 2017 року позивач була повідомлена про поновлення її на роботі та необхідність з 26 липня 2017 року приступити до роботи.
Проте 26, 27, 28 липня 2017 року, а також 02, 03 та 04 серпня 2017 року позивач на роботу не з`явилася.
Про причини відсутності на роботі в ці дні ОСОБА_1 відповідача не повідомила й доказів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі під час розгляду справи в суді не надала.
Таким чином, установивши, що позивач допустила прогул без поважних причин, що відповідач підтвердив належними й допустимими доказами, а позивач не спростувала, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено з дотриманням вимог закону.
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про затримку відповідачем виконання рішення суду про поновлення її на роботі, оскільки такі обставини не є підставою для поновлення на роботі. Відповідальність за затримку роботодавцем виконаннярішення суду про поновлення на роботі передбачена статтею 236 КЗпП України, проте таких вимог у цій справі позивач не заявляла.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що її звільнення проведено без згоди профспілкового органу, а також, що в період видачі наказу про поновлення на роботі вона хворіла колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на те, що такі обставини не були підставою позову. Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 була членом профспілкового органу, як і не містять доказів, які б свідчили про її тимчасову непрацездатність в дні прогулу, чи в день звільнення.
Також колегія суддів не бере до уваги аргументи позивача про безпідставне стягнення з неї судових витрат на правничу допомогу, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 757/29103/20-ц зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачдо закінчення судових дебатів у суді першої інстанції зробив відповідну заяву про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідач, зокрема надав: договір про надання професійної правничої допомоги від 11 лютого 2020 року та додаткову угоду № 3 до нього від 20 жовтня 2022 року, акт наданих послуг № 3 від 20 червня 2023 року, який містить перелік наданих адвокатом послуг та їх вартість, усього на суму 20 000,00 грн.
Установивши, що заява про розподіл судових витрат та докази їх понесення подані відповідачем з дотриманням вимог статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для відшкодування ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» понесених у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
Розмір цих витрат визначений апеляційним судом з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, заперечень ОСОБА_1., а також з дотриманням критерію розумності розміру понесених стороною витрат й доводи касаційної скарги цього не спростовують.
Інші доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко