№ 536/455/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 536/455/23

адміністративне провадження № К/990/41250/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №536/455/23

за позовом ОСОБА_1

до поліцейського взводу №2 роти №3 Батальйону патрульної поліції у міста Кременчук Малишевича Властиміла Ігоровича, Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України

третя особа Кременчуцький відділ Державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми)

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 травня 2023 року

(головуючий суддя Река А.С.)

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Русанова В.Б., судді: Перцова Т.С., Жигилій С.П.)

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до поліцейського взводу №2 роти №3 Батальйону патрульної поліції у міста Кременчук Малишевича В.І., Держави України в особі Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, третя особа Кременчуцький відділ Державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми), у якому просив:

- визнати протиправною і скасувати постанову лейтенанта поліції взводу №2 роти №1 батальйону № 1 патрульної поліції в міста Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Малишевича В.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5941171 від 26 вересня 2022 року про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП»), а також застосування адміністративного стягнення (штрафу) у розмірі: 20 400,00 грн;

- провадження у адміністративній справі за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, закрити.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надавно ОСОБА_1 десятиденний строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду позивач 24 березня 2023 року усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 27 березня 2023 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження у справі, призначено адміністративну справу до розгляду з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні.

У подальшому ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2023 року позивачу було запропоновано подати до суду заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску.

Ухвалою від 11 травня 2023 року Кременчуцького районного суду Полтавської області адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 травня 2023 - без змін.

У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 7 лютого 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.

Департамент патрульної поліції у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм процесуального права.

Інші учасники справи своїх відзивів на касаційну скаргу не подали. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження поліцейський взводу №2 роти №3 Батальйону патрульної поліції у міста Кременчук Малишевич В.І. отримав 20 лютого 2024 року, Державна казначейська служба України і Кременчуцький відділ Державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) - 8 лютого 2024 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ОСОБА_1 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у цій справі є постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5941171 від 26 вересня 2022 року про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.

До суду першої інстанції з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 16 березня 2023 року, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції Кременчуцького районного суду Полтавської області (а.с. 1).

У подальшому суд першої інстанції відкрив провадження у цій справі та призначив її до розгляду.

У судовому засіданні було з`ясовано, що примірник оскаржуваної постанови Департамент патрульної поліції направив на адресу ОСОБА_1 26 вересня 2022 року (трекінг-номер 3963105851182). На підтвердження цієї обставини відповідач надав копію Списку №9223 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, який містить такі відомості адресат: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , вихідний номер № 8757 , трекінг номер: 3963105851182 (а.с. 107).

Проте, відправлення з трекінг-номером 3963105851182 повернулось до відправника з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 108-109).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона містить відмітку про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, зокрема, щодо отримання ним копії постанови. Зазначено також, що копію постанови надіслано рекомендованим листом вих.№8757 від 26 вересня 2022 року (а.с. 111).

Встановивши указані обставини, суд першої інстанції постановив ухвалу від 28 квітня 2023 року про залишення позову ОСОБА_1 без руху, надавши позивачу процесуальну можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с. 116-117).

На виконання вимог указаної постанови, ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій обґрунтував свою незгоду із фактом пропуску строку звернення до суду з цим позовом, адже оскаржувану постанову він не отримував.

Відхиливши вказані аргументи позивача, суд першої інстанції залишив позов без розгляду ухвалою від 11 травня 2023 року (а.с. 124).

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 286 КАС України десятиденний строк звернення до суду для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На стадії касаційного провадження спірним є питання щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У цій справі оскаржується постанова суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

За приписами частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані не в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач оскаржувану постанову в день її прийняття фактично не отримував, а саме: відмовився від її отримання, і саме це є доводом касаційної скарги у контексті обчислення строку звернення до суду із цим позовом. Тому, відповідно до зазначеної норми, суд при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду мав з`ясувати дату отримання оскаржуваної постанови.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що оскаржувана постанова від 26 вересня 2022 року складена в присутності ОСОБА_1 , від отримання якої позивач відмовився, що підтверджується відміткою на постанові та відеозаписом з нагрудної камери.

У контексті цих обставин справи варто зауважити, що особа, щодо якої складено (розглядається справа) постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого у не автоматизованому режимі, є активним учасником розгляду справи за цим фактом.

Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені статтею 268 КУпАП.

Так, стаття 258 КУпАП передбачає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стаття 285 КУпАП визначає, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Суди попередніх інстанцій із відеозапису з нагрудного знаку поліцейського встановили, що позивачеві було роз`яснено строки та порядок оскарження цієї постанови, а також було запропоновано отримати примірник постанови, проте позивач від цього відмовився.

Тож, як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем вчинено передбачені законом дії щодо вручення позивачу оскаржуваної постанови від 26 вересня 2022 року як шляхом надання її під час складання, так і шляхом направлення засобами поштового зв`язку з підстав відмови позивача її отримання. Тобто ця постанова не отримана позивачем з незалежних від відповідача причин.

Одночасно, поштове відправлення, яким надсилалась у подальшому позивачеві копія постанови, повернулось до Департаменту патрульної поліції у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

За таких фактичних обставин, коли відповідачем вчинено усі передбачені процесуальні дії щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, в частині оголошення змісту постанови та її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватись правом отримувати цю постанову чи ні залежить лише від волевиявлення цієї особи. Більше того, це правило діє і у контексті отримання чи неотримання особою цієї постанови засобами поштового відправлення.

Принагідно варто зауважити, що адреса, на яку надсилалась позивачеві оскаржувана постанова, а саме: АДРЕСА_1 , є тією адресою, яка міститься у Довідці переселенця ОСОБА_1 .

За усталеною практикою Верховного Суду у визначеному питанні, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання (постанова від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20).

Тобто, визначивши саме зазначену адресу у якості офіційної, позивач встановив правових зв`язок між собою і Державою за комунікаційною ознакою.

Насамкінець варто зауважити, що частиною десятою статті 279-1 КУпАП передбачено, що у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Тобто, указана норма регулює правовідносини з ще меншим фактором обізнаності, адже правопорушення фіксується автоматично, тобто без присутності особи при прийнятті рішення.

У цій справі, хоча правопорушення зафіксоване у не автоматизованому режимі, проте задля фіксації дати вручення позивачеві постанови, варто брати до уваги дату повернення конверту, яким вона направлялась. Тобто, направлення конверту із примірником постанови з боку відповідача є достатнім для сповіщення особи-порушника про притягнення його до адміністративної відповідальності, і є достатнім для фіксації дати отримання особою-порушником копії цієї постанови, яка одночасно є датою повернення конверту до органу поліції, у разі його невручення особі.

Верховний Суд вважає можливим застосувати вказану норму і робить правовий висновок, що у разі неотримання поштового відправлення особою, щодо якої складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у не автоматичному режимі, датою вручення цієї постанови слід вважати дату повернення конверта до відповідного органу поліції.

Тому, Суд вважає, що за обставин цієї справи днем вручення позивачеві оскаржуваної постанови фактично вважається 28 жовтня 2022 року, тобто, день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу).

Враховуючи, що з цього дня до дня пред`явлення позову до суду (16 березня 2023 року), минуло більше чотирьох місяців, тобто більше десяти днів, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Доводи скаржника щодо не направлення йому оскаржуваної постанови засобами поштового зв`язку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій по суті спірного питання й підтверджує, що справу вирішено судами попередніх інстанцій з дотриманням норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій постановлено законні й обґрунтовані судові рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 травня 2023 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №536/455/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Л.О. Єресько,

Судді Верховного Суду