Постанова
Іменем України
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 537/2238/18
провадження № 61- 4161св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган - опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.
ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям дитини та не підтримує з нею зв`язок, має заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04 травня 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та в період з 01 січня по 30 червня 2018 року отримувала тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задоволено.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 704,80 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 із дочкою не спілкується, її життям не цікавиться, обов`язок по утриманню дитини не виконує, має заборгованість зі сплати аліментів близько 60 000 грн. Крім того, судом враховано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, із урахуванням інших конкретних обставин справи, а надані позивачем доводи та докази є недостатніми для застосування до відповідача такого заходу відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у судовому засіданні суду першої інстанції правильно встановлено вину відповідача, яка полягає у порушенні норм Сімейного кодексу України (далі - СК України), що підтверджується висновком органу опіки та піклування.
Апеляційний суд не врахував інтересів дитини і те, що відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально дочку не утримує, з нею не спілкується, її життям не цікавиться.
Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про дитину, що негативно впливає на належний рівень її життя.
Зазначає, що судами не були враховані та досліджені у повній мірі матеріали справи, у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не надано належної правової оцінки висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, який вважав доцільним позбавити батьківських прав відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивано тим, що судом правильно встановлено всі обставини справи та надано доказам об`єктивну оцінку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За матеріалами справи встановлено, що постанову апеляційного суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною третьою статті 157 СК України закріплено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох із урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.
У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року
№ 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 , який не бере участі у вихованні доньки, батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Таким чином, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15 березня 2018 року про можливість та доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши, що у сукупності з іншими доказами у справі він не дає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та врахувавши положення частини шостої статті 19 СК України, відповідно до якого суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, не заслуговують на увагу, оскільки направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк