ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 538/1976/21
провадження № 61-8005 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Лохвицька міська рада Миргородського району Полтавської області,
третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Жук Тетяна Павлівна,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Миргородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Абрамова П. С., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Жук Т. П., про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна
тітка - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Факт родинних зв`язків її та ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідків.
29 вересня 2021 року земельна ділянка, на яку мала право її двоюрідна тітка -
ОСОБА_2 , була сформована з присвоєнням кадастрового номеру 5322687800:00:001:0101.
За життя ОСОБА_2 заповіту не склала, інші спадкоємці відсутні. Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу
від 18 серпня 2021 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки неможливо встановити факт родинних відносин з ОСОБА_2 та відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, чим було порушено її спадкові права.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт її родинних відносин із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що остання є її двоюрідною тіткою; визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Лохвицької міської ради (колишньої Харківецької сільської ради) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області, площею 5,3040 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322687800:00:001:0101.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 грудня
2021 року у складі судді Бондарь В.А. позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
є двоюрідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Лохвицької міської ради (колишньої Харківецької сільської ради) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області, площею 5,3040 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322687800:00:001:0101, право на яку належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що показаннями свідків підтверджено факт родинних зв`язків позивачки з ОСОБА_2 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, остання є двоюрідною тіткою ОСОБА_1 . Відповідач не заперечував проти задоволення позову.
Отже, обґрунтованими є вимоги позивачки про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 14 грудня 2022 року керівник Миргородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року заяву керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року задоволено.
Визнано поважною причину пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та поновлено керівнику Миргородської окружної прокуратури Полтавської області процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року. Апеляційну скаргу керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року залишено без руху.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу керівника Миргородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області задоволено. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 3 154,02 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що прокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, подавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Прокурором попередньо повідомлено Лохвицьку міську раду Миргородського району Полтавської області, що рішенням суду першої інстанції фактично було позбавлено територіальну громаду у праві на набуття спірної земельної ділянки у комунальну власність, оскільки ОСОБА_1 не входить до числа спадкоємців відповідно до положень ЦК УРСР, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, спірне нерухоме майно, земельна ділянка, переходить у власність держави. На вказаний лист прокурора Лохвицькою міською радою повідомлено, що нею не оскаржено рішення суду першої інстанції і не може бути оскаржено у зв`язку із неможливістю здійснити сплату судового збору.
Отже, прокурором виконано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини четвертої статті 56 ЦПК України в апеляційній скарзі обґрунтовано у чому саме полягає порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду прокурора у зв`язку із неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у справі, а саме бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи позивача про те, що прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси держави в особі Лохвицької міської ради, є безпідставними. Посилання позивача на те, що відповідачем у справі позовні вимоги було визнано не спростовує наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі в особі Лохвицької міської ради.
Суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин положення
ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, що призвело до неправильного вирішення справи.
На час відкриття спадщини, тобто у 1997 році ЦК УРСР не передбачав у жодній черзі за законом спадкоємців померлої двоюрідної тітки, тому ОСОБА_1
не відноситься до кола спадкоємців навіть за встановлення у судовому порядку юридичного факту такого ступеню спорідненості із спадкодавцем.
Права на спадкове майно у позивачки не виникло, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для захисту її спадкових прав.
Спадщина після смерті ОСОБА_2 у передбачений законом строк ніким не була прийнята, заповіт не складався, тому відповідно до вимог статті 524 ЦК УРСР за правом спадкоємства вона переходить до держави.
Ураховуючи викладене, оскільки встановлення факту родинних відносин позивачки із спадкодавцем не породжує спадкових прав у ОСОБА_1 , встановлення такого юридичного факту не буде мати юридичного значення,
а отже, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, строк позовної давності, про застосування якого заявлено прокурором, не підлягає застосуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 538/1976/21 з Лохвицького районного суду Полтавської області. Підстава відкриття касаційного провадження пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ним він пропущений без поважних причин.
Прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави представництва інтересів держави. Нерозподілені частки (пай) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Отже, спірна земельна ділянка на час ухвалення рішення судом першої інстанції не перебувала у комунальній власності Лохвицької територіальної громади. Крім того, Лохвицькою міською радою Миргородського району Полтавської області визнано позов, що підтверджується відповідною заявою.
Судом першої інстанції враховані фактичні обставини щодо встановлення факту родинних відносин та набуття позивачкою права власності на нерухоме майно у порядку спадкування та ухвалено законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала відзив
У липні 2023 року керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачка не відноситься до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , у тому числі при встановленні у судовому порядку юридичного факту щодо їх спорідненості. Прокурором в апеляційній скарзі було обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави, у тому числі у зв`язку з порушенням її прав та неналежним здійсненням компетентним органом захисту інтересів держави.
Порушення прав держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області полягають в тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання права на земельну ділянку за особою, яка не мала права на спадкування, не врахував, що за відсутності спадкоємців померлої ОСОБА_2 спадщина у вигляді земельної частки (паю) відповідно до положень статті 555 ЦК УРСР перейшла у власність держави. Таким чином, судом першої інстанції фактично було обмежено державу у праві на вказану земельну частку (пай).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до листа головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 жовтня 2021 року на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області за ОСОБА_2 зареєстровано 17 грудня 1996 року № 1662 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0022024, розміром 4,0 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Підстава розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації від 30 вересня 1996 року № 493 (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується записом акта про смерть від 05 серпня 1997 року (а.с. 7). За життя ОСОБА_2 заповіт не складала.
Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу від 18 серпня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку із неможливістю встановити факт родинних відносин із спадкодавцем та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 8).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року
№ 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України 2004 року і строк на її прийняття не закінчився
до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини виникли до набрання чинності ЦК України 01 січня 2004 року, оскільки ОСОБА_2 померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому підлягають застосуванню положення ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно зі статтями 525 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений
в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
Статтею 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до статті 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Тлумачення положень ЦК УРСР свідчить про те, що статтями 529 530 ЦК УРСР визначено вичерпний перелік черг спадкоємців, якими не передбачено право на спадкування за законом двоюрідною племінницею після смерті спадкодавця. Спадкування за правом представлення положеннями ЦК УРСР також не передбачено.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що
у позивачки право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 не виникло, оскільки на час відкриття спадщини ЦК УРСР не передбачав у жодній черзі за законом спадкоємців померлої двоюрідної тітки, а отже, позивачка не відноситься до кола спадкоємців навіть за встановлення у судовому порядку юридичного факту такого ступеню спорідненості із спадкодавцем.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 із спадкодавцем
ОСОБА_2 не породжує спадкових прав у позивачки, тобто встановлення такого юридичного факту не буде мати юридичного значення для позивача.
Прокурор при подачі апеляційної скарги вказував про те, що рішенням суду першої інстанції фактично позбавлено територіальну громаду у праві на набуття спірної земельної ділянки у комунальну власність, оскільки позивачка не входить до числа спадкоємців відповідно до положень ЦК УРСР. Таким чином, порушення прав держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської областіполягало у визнанні права на спірну земельну ділянку (пай) за особою, яка не мала права на спадкування, а за відсутності спадкоємців померлої
ОСОБА_2 спадщина у вигляді земельної частки (паю) відповідно до положень статті 555 ЦК УРСР перейшла у власність держави. Отже, доводи касаційної скарги про те, що прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси держави в особі Лохвицької міської ради, спростовуються вищевказаними висновками.
Посилання касаційної скарги на те, що спірна земельна ділянка на момент винесення рішення не перебувала у комунальній власності Лохвицької територіальної громади, на увагу не заслуговують, оскільки прокурор про це не зазначав, а посилався на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 не приймалася, тому відповідно до положень статті 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави.
Доводи касаційної скарги про пропуск прокурором строку на подачу апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави («Устименко проти України» рішення від 29 жовтня 2015 року, «Трух проти України» рішення від 04 березня 2003 року та інші).
Крім того, норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Отже, ухвалою апеляційного суду від 16 січня 2023 року клопотання керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області задоволено, визнано поважною причину пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та поновлено керівнику Миргородської окружної прокуратури Полтавської області процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2021 року. Тобто апеляційним судом враховано обставини пропуску прокурором строку на подачу апеляційної скарги і визнано їх обґрунтованими, навівши відповідне мотивування.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник