Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 539/2492/19
провадження № 61-17178св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року у складі судді Іващенка Ю. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Бутенко С. Б., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що у провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебувала справа
№ 539/2839/17-ц за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» про захист прав споживача та повернення грошових коштів за депозитними договорами.
ОСОБА_1 зазначав, що 16 жовтня 2013 року між ним
та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договори для розміщення грошових коштів на депозитних вкладах, а саме:
договір № SAMDN26000738641294 (вклад «Стандарт» 1 міс.) на суму вкладу 17 000,00 грн, за ставкою 9,5 % річних;
договір № SAMDN080000738639610 (вклад «Стандарт») на суму вкладу
10 530,00 євро, за ставкою 3,5 % річних.
Також зазначав, що 23 жовтня 2017 року представником ОСОБА_3
у його інтересах було подано позовну заяву про захист прав споживача
та повернення депозитних коштів до ПАТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 29 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2018 року, у справі № 539/2839/17-ц його позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, повернення депозитних коштів задоволено, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь заборгованість за договорами банківських вкладів від 16 жовтня 2013 року: № SAMDN080000738639610 у розмірі 10 530,00 євро - основного боргу та 1 598,49 євро - проценти (що еквівалентно 370 277,10 грн)
та № SAMDN26000738641294 у розмірі 17 000,00 грн - основного боргу
та 7 924,99 грн - проценти.
ОСОБА_1 зазначав, що Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції
у м. Києві (далі - Печерський РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві) було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень від 03 вересня 2018 року та від 05 вересня 2018 року щодо примусового виконання виконавчих листів від 12 липня 2018 року у справі № 539/2839/17-ц, що видав Лубенський міськрайонний суд Полтавської області про стягнення
з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його на користь сум у розмірі 370 277,10 грн
та 24 942,99 грн.
Проте кошти йому боржником повернуті не були. Договори банківських вкладів відповідачем так і не виконані, а кошти, внесені за вказаними договорами в ПАТ КБ «ПриватБанк», з моменту їх внесення та на момент подачі позову не повернуті.
Також зазначав, що за зазначеними договорами банківських вкладів передбачено їх автоматичне пролонгування.
ОСОБА_1 вважав, що він мав право на продовження отримання відсотків, встановлених договорами за період не повернення депозиту з 30 жовтня 2018 року. Тому ним було подано аналогічний позов про захист прав споживача та стягнення відсотків, нарахованих за щомісячною ставкою, збитків внаслідок інфляції, 3 % річних від простроченої суми, а також 3 % пені за кожен день прострочення у зв`язку із неповерненням коштів за договором банківського вкладу з відповідним розрахунком.
При цьому вважав, що відповідач, окрім обов`язку виконання зазначених виконавчих листів, мав перед ним 232 дні прострочення з повернення відсотків за договорами від 16 жовтня 2013 року:
№ SAMDN26000738641294, нарахованих за щомісячною ставкою 9,5 % річних за вказаний період у сумі 1 505,06 грн;
№ SAMDN080000738639610, нарахованих за щомісячною ставкою 3,5 % річних у сумі 269,82 євро.
Крім того вважав, що відповідач, зобов`язаний йому сплатити за договорами від 16 жовтня 2013 року:
№ SAMDN26000738641294 суму боргу 3 % річних від простроченої суми - 476,07 грн; суму боргу внаслідок інфляції - 1 618,23 грн; суму боргу зі сплати пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» -173 477,93 грн;
№ SAMDN080000738639610 суму боргу 3 % річних від простроченої суми - 231,65 євро; суму боргу зі сплати пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 84 414,29 євро.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь за договорами банківських вкладів від 16 жовтня 2013 року:
№ SAMDN26000738641294 за період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня
2019 року: відсотки у розмірі 1 505,06 грн, 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України - 476,07 грн, інфляційні втрати - 1 618,23 грн, пеню 3 % вартості послуги за кожний день прострочення відповідно до частини п`ятої
статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 173 477,93 грн;
№ SAMDN080000738639610 за період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня
2019 року: відсотки у розмірі 269,82 євро, 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України - 231,65 євро, пеню 3 % вартості послуги за кожний день прострочення відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 84 414,29 євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 16 жовтня 2013 року № SAMDN26000738641294
за період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року: відсотки у розмірі 1 505,06 грн, 3 % річних - 476,07 грн, інфляційні втрати - 1 618,23 грн, пеню - 1 505,06 грн, а всього 5 104,42 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610
за період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року: відсотки у розмірі 269,82 євро, 3 % річних - 231,65 євро, пеню - 269,82 євро, а всього
771,29 євро.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що впродовж спірного періоду грошові кошти за договорами банківських вкладів від 16 жовтня 2013 року № SAMDN26000738641294 та № SAMDN080000738639610, присуджені
до стягнення за рішенням суду, повернуті не були, у тому числі шляхом зарахування на рахунок, відкритий клієнтом (позивачем) у банку.
У зв`язку із чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача
на користь позивача відсотків у розмірі, зазначеному у зазначених договорах банківських вкладів.
Разом із цим, суд першої інстанції виходив із того, що відмова відповідача виконати розпорядження позивача (вкладника) з видачі належних йому
за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
При цьому, суд першої інстанції вважав, що оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків (інфляційні втрати, 3 % річних та відсотки
за вкладами), які зазнав позивач через затримку повернення йому вкладу,
то він підлягає зменшенню до розміру нарахованих та присуджених
до стягнення відсотків, а саме: за договором банківського вкладу
від 16 жовтня 2013 року № SAMDN26000738641294 розмір пені підлягає зменшенню на підставі частини третьої статті 551 ЦК України до 1 505,06 грн, а за договором банківського вкладу від 16 жовтня 2013 року
№ SAMDN080000738639610 до 269,82 євро.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року у частині визначення розміру пені за прострочення виконання зобов`язання за договором від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610 в сумі 269,82 євро змінено, визначено розмір пені за прострочення виконання зобов`язання за цим договором
у розмірі 8 046,89 грн. У іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі, зазначеному у договорах банківських вкладів від 16 жовтня 2013 року
№ SAMDN26000738641294 та № SAMDN080000738639610, оскільки впродовж спірного періоду грошові кошти за цими договорами, присуджені
до стягнення за рішенням суду, повернуті не були, у тому числі шляхом зарахування на рахунок, відкритий клієнтом (позивачем) у банку.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що відмова відповідача виконати розпорядження позивача (вкладника) з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені
в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Проте суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції ухвалено помилкове рішення в частині визначення розміру пені в іноземній валюті
за договором банківського вкладу від 16 жовтня 2013 року
№ SAMDN080000738639610 за період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня
2019 року, оскільки пеня є неустойка і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачів, а тому нарахування
та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду,
АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій
в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 20 червня 2018 року у справі № 760/3445/15-ц (провадження
№ 61-802св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 592/6332/15-ц (провадження № 61-5735св18), від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 554/3200/16-ц (провадження № 61-6709св18), від 17 липня 2019 року
у справі № 316/265/17-ц (провадження № 61-4981св19) та від 10 липня
2019 року у справі № 335/11482/16-ц (провадження № 61-19787св19)
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просить змінити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення відсотків, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі
№ 755/3653/17-ц (провадження № 61-49078св18), від 13 липня 2020 року
у справі № 757/26343/18-ц (провадження № 61-21278св19) та від 27 серпня 2020 року у справі № 638/9285/19-ц (провадження № 61-3446св20), просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги мотивовані тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно застосовано відсоткові ставки передбачені умовами договорів, а саме для гривневого вкладу у розмірі 9,5 % річних, для валютного вкладу у євро у розмірі 3,5 % річних. Оскільки не врахована частина друга статті 1070 ЦК України.
Разом із цим вважає, що суди попередніх інстанцій допустили помилки, здійснюючи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки прийняли до розрахунку суму депозиту та відсотків разом.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що суди попередніх інстанцій при зменшенні пені до розміру нарахованих та присуджених
до стягнення відсотків, не зазначили та не врахували наступні обставини,
що підлягали встановленню:
цей випадок не є винятком, оскільки порушення строку видачі банками вкладів фізичним особам є надзвичайно поширеними ситуаціями,
що підтверджується судовою практикою, що вже наводилася та додавалася до апеляційної скарги;
ступінь виконання зобов`язання боржником. Відповідач не здійснював жодних дій з метою видачі позивачу банківських вкладів. Кошти були повернуті примусово, лише в рамках виконавчого провадження Печерським РВДВС Головного ТУЮ в м. Києві, що свідчить про наміри відповідача щодо затягування процесу виконання зобов`язання;
причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання. Відповідач не мав жодних поважних чи інших причин щодо невиконання зобов`язання. Воно не виконувалось лише з метою якнайдовшого користування грошовими коштами позивача у власних цілях;
поведінка відповідача щодо невиконання зобов`язання, що проявлялася
в умисному ухиленні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АК КБ «ПриватБанк» на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року
та витребувано матеріали справи № 539/2492/19-ц із Лубенського міськрайонного суду Полтавської області. У задоволенні клопотання
АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року призначено справу
до розгляду.
Відзиви на касаційні скарги до суду не надійшли
Фактичні обставини справи, встановлені судам
16 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договори для розміщення грошових коштів на депозитних вкладах, а саме:
договір № SAMDN26000738641294 (вклад «Стандарт» 1 міс.) на суму
17 000,00 грн, мінімальний строк вкладу - 1 місяць, відсотки нараховуються щомісячно за ставкою 9,5 % річних;
договір № SAMDN080000738639610 (вклад «Стандарт») на суму
10 530,00 євро, мінімальний строк вкладу 1 місяць, відсотки нараховуються щомісячно за ставкою 3,5 % річних.
Відповідно до пункту 4 договору № SAMDN26000738641294 його дія припиняється з виплатою всієї суми вкладу разом із процентами.
Пунктом 18 зазначеного договору передбачено перенесення строків виконання зобов`язань при форс-мажорних обставинах, які не залежать від сторін (пожар, затоплення, землетрус, військові дії та ін.).
Відповідно до пункту 4 договору № SAMDN080000738639610 його дія припиняється з виплатою всієї суми вкладу разом з процентами.
Пунктом 21 зазначеного договору передбачено перенесення строків виконання зобов`язань при форс-мажорних обставинах, які не залежать від сторін (пожар, затоплення, землетрус, військові дії та ін.)
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 29 травня 2018 року у справі № 539/2839/17-ц позов ОСОБА_1
до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, повернення депозитних коштів задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь
ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу
від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610 у розмірі 10 530,00 євро основного боргу та 1 598,49 євро проценти (що еквівалентно 370 277,10 грн). Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість
за договором банківського вкладу від 16 жовтня 2013 року
№ SAMDN26000738641294 у розмірі 17 000,00 грн основного боргу
та 7 924,99 грн проценти.
Зазначене рішення набрало законної сили 02 липня 2018 року.
Постановою державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві Боголей І. Ю. від 03 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57118975 з виконання виконавчого листа № 539/2839/17-ц, виданого 12 липня 2018 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1
370 277,10 грн.
Постановою заступника начальника Печерського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві Менчиць Н. Є. від 05 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57118953 з виконання виконавчого листа № 539/2839/17-ц, виданого 12 липня 2018 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1
24 924,99 грн.
Спірним періодом нарахування ОСОБА_1 боргу за відсотками,
3 % річних, інфляційними втратами, пенею згідно частини п`ятої
статті 10 Закону України «Про захист прав споживача» за зазначеними договорами банківських вкладів є період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року упродовж якого, присуджені рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року
до стягнення із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти не були сплачені банком та в примусовому порядку не були стягнуті органами державної виконавчої служби.
За вказаний період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року
АТ КБ «ПриватБанк» прострочило сплату ОСОБА_1 значених коштів, вказаних у рішенні суду за договорами вкладу, допустивши при цьому 232 дні прострочення з повернення коштів.
За договором від 16 жовтня 2013 року № SAMDN26000738641294, нарахованих за щомісячною ставкою 9,5 % з 30 жовтня 2018 року
по 18 червня 2019 рік, сума боргу 9,5 % річних від простроченої суми становить: кількість днів прострочки (починаючи з 30 жовтня 2018 року
по 18 червня 2019 року) 232 дні. За кожен день слід сплатити такий розмір відсотків: 9,5/365 (дн. в році) = 0,0260274 %. 232 дн. х 0,0260274 =
6,0383568 % від простроченої суми слід сплатити відповідачу за весь час прострочки. Отже, 9,5 % річних від суми боргу за зазначений період часу прострочки складатимуть: 24 924,99 х 6,0383568 % = 1 505,06 грн.
За договором від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610, нарахованих за щомісячною ставкою 3,5 % з 30 жовтня 2018 року
по 18 червня 2019 рік, сума боргу 3,5 % річних від простроченої суми: кількість днів прострочки (починаючи з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року) складає 232 дні. За кожен день слід сплатити такий розмір відсотків:
3,5/365 (дн. в році) = 0,0095890411 %. 232 дн. х 0,0095890411 = 2,2246575 %
від простроченої суми слід сплатити відповідачу за весь час прострочки. Отже, 3,5 % річних від суми боргу за зазначений період часу прострочки складатимуть: 12 128,49 х 2,2246575 % = 269,82 євро.
Крім цього, за договором від 16 жовтня 2013 року № SAMDN26000738641294:
1) сума боргу 3 % річних від простроченої суми: кількість днів прострочки (починаючи з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року) складає 232 дні. За кожен день сплати такий розмір відсотків: 3/365 (дн. в році) =
0,00821918 %. 232 x 0,00821918 = 1,91 % від простроченої суми слід сплатити відповідачу за весь час прострочки. Отже, 3 % річних від суми боргу
за зазначений період часу прострочки складатимуть: 24 924,99 грн. х 1,91 % = 476,07 грн;
2) сума боргу внаслідок інфляції: (24 924,99 х 1,022 (індекс інфляції
за листопад-грудень 2018 рік) х 1,042 (індекс інфляції за січень-травень
2019 року). Таким чином, збитки внаслідок інфляції - 1 618,23 грн;
3) сума боргу по пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення відповідно до частини 5 статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»: 232 дн. х 3 % = 696 % від простроченої суми слід сплатити відповідачу за весь час прострочки. Отже, 3 % пені вартості послуги за кожен день від суми боргу за зазначений період часу прострочки складатимуть:
24 924,99 грн х 696 % = 173 477,93 грн.
Також, за договором від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610:
1) сума боргу 3 % річних від простроченої суми: кількість днів прострочки (починаючи з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року) складає 232 дні. За кожен день сплати такий розмір відсотків: 3/365 (днів в році) =
0,00821918 %. 232 x 0,00821918 = 1,91 % від простроченої суми слід сплатити відповідачу за весь час прострочки. Отже, 3 % річних від суми боргу за зазначений період часу прострочки складатимуть: 12 128,49 євро х 1,91 % = 231,65 євро;
2) сума боргу по пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»: 232дн. х 3 % = 696 % від простроченої суми слід сплатити відповідачу за весь час прострочки. Отже, 3 % пені вартості послуги за кожен день від суми боргу за зазначений період часу прострочки складатимуть: 12 128,49 євро х 696 % = 84 414,29 євро.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційних скарг, колегія суддів виходить з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківських вкладів
Між сторонами справи існували зобов`язальні правовідносини з договорів банківського вкладу.
Звертаючись до суду, позивач просив стягнути проценти за договорами банківських вкладів за користування грошовими коштами.
Суди попередніх інстанцій, установивши факт дострокового розірвання депозитних договорів (рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі № 539/2839/17-ц про повернення депозитних коштів, яке набуло законної сили та є чинним), виходили з того, що відсотки після розірвання договорів банківського вкладу мають розраховуватись за відсотковими ставками, передбаченими умовами договорів, зокрема: для гривневого вкладу - 9,5 % річних та для валютного вкладу - 3,5 % річних.
Ці умови поширюються лише на діючі договори.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року
у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок,
що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих,
а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті
статей 598 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених
пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти
не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положення статті 1070 ЦК України
до правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договори вкладу, не застосовуються. Суди першої й апеляційної інстанцій помилково стягнули проценти за ставкою в розмірі 1 %, що зазвичай сплачується банком за вкладом «на вимогу» відповідно до вимог статті 1070 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих,
а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті
статей 598 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання.
Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених умовами договорів банківських вкладів від 16 жовтня 2013 року
№ SAMDN080000738639610 та № SAMDN26000738641294, а також встановлених статтями 1061 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договорів вкладів та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються.
Після розірвання договору банківського вкладу проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються.
У справі, яка переглядається, установлено, що договорами банківських вкладів передбачено право сторін достроково розривати договори.
Позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитних договорів, звернувшись у жовтні 2017 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та повернення депозитних коштів, який рішенням цього суду
від 29 травня 2018 року був задоволений та яке набрало законної сили
і є чинним.
За таких умов положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після дострокового розірвання, не застосовуються.
З наведених підстав судові рішення підлягають скасуванню у частині стягнення процентів за користування вкладами за вказаний у позові період з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Доводи позивача про наявність підстав для стягнення процентів за вкладом колегія суддів не бере до уваги, оскільки після розірвання договору банківського вкладу договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються, тобто проценти не виплачуються.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта стаття 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі
№ 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Для правильного вирішення справи, яка переглядається, актуальною
є правова позицію, висловлена Великою Палатою Верховного Суду
у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17. Правовий висновок зводиться до наступного.
Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
Згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1066 1070 ЦК України). Сама сума коштів, розміщених на рахунках, не може бути врахована у базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).
У той же час після розірвання договорів банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору:
за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 757/71432/17-ц).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитних договорів, звернувшись у жовтні
2017 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача
та повернення депозитних коштів, який рішенням цього суду від 29 травня 2018 року був задоволений та яке набрало законної сили і є чинним.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір
є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права
і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Ураховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою
статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року, оскільки договірні відносини між сторонами припинилися за ініціативою позивача (рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року у справі
№ 539/2839/17-ц про захист прав споживача та повернення депозитних коштів), а з моменту припинення договорів банківських вкладів
на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» після припинення договірних (споживчих) відносин між сторонами.
Ураховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню у частині стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Щодо клопотання АК КБ «ПриватБанк» про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 199/3152/20
Положеннями пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення
у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Вивчивши подане АТ КБ «ПриватБанк» клопотання та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для його задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України
У контексті статей 524 533 - 535 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті
в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду
на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника
є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування
3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент
у національній валюті України.
Таким чином цей висновок стосується можливості виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, та нарахування 3 % річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входить до складу грошового зобов`язання
та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року
у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що: «після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк
не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено,
що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У такому випадку Велика Палата Верховного Суду визначає порядок обчислення трьох процентів річних за формулою: сума вкладу
за рішенням суду від 04 грудня 2014 року (з урахуванням моменту набрання ним чинності - 25 березня 2015 року) х 848 (кількість днів прострочення виконання рішення суду) х 3 (розмір процентів, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) : 100: 365 (днів у році)».
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення суду щодо стягнення банківських вкладів
від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610 у розмірі 10 530,00 євро основного боргу та 1 598,49 євро процентів (усього 12 128,49 євро,
що еквівалентно 370 277,10 грн) та № SAMDN26000738641294 у розмірі 17 000,00 грн основного боргу та 7 924,99 грн процентів (усього 24 924,99 грн), відповідачем у період із 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року
не виконано, у зв`язку із цим дійшов правильного висновку про стягнення
з відповідача на користь позивача на підставі статті 625 ЦК України
3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зазначеного судового рішення за період із 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року.
Проте, визначаючи розмір 3 % річних за прострочення виконання судового рішення у справі № 539/2839/17-ц щодо повернення банківських вкладів
від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610 у розмірі 10 530,00 євро та № SAMDN26000738641294 у розмірі 17 000,00 грн, суд першої інстанції,
з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що такий розмір за банківськими вкладами від 16 жовтня 2013 року № SAMDN080000738639610 складає 231,65 євро
та № SAMDN26000738641294 - 476,07 грн. Ураховуючи наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі
№ 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) порядок обчислення 3 % річних за формулою, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але неправильно застосовано матеріального права які підлягають
до застосування, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
у частині визначення розміру 3 % річних за прострочення виконання судового рішення у справі № 539/2839/17-ц щодо повернення банківських вкладів,
а саме: за банківським вкладом № НОМЕР_1 з 231,65 євро
до 200,79 євро та № SAMDN26000738641294 з 476,07 грн до 324,16 грн.
Разом із цим, підлягають зменшенню і інфляційні втрати за банківським вкладом № SAMDN26000738641294 із 1 618,23 грн до 1 224,47 грн.
Керуючись статтями 400 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року змінити у частині позовних вимог про стягнення 3 % річних
та інфляційних втрат.
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на користь ОСОБА_1 за договорами банківських вкладів від 16 жовтня 2013 року № SAMDN26000738641294 за період
з 30 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року: 3 % річних - 324,16 грн, інфляційні втрати - 1 224,47 грн, а за № SAMDN080000738639610 -
3 % річних - 200,79 євро.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківських вкладів та пені скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів за договорами банківських вкладів та пені.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович