Постанова
Іменем України
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 539/600/19
провадження № 61-22701св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року у складі судді Алтухової О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання нежитлового приміщення безхазяйним та передачу його у власність територіальної громади.
Позовна заява мотивована тим, що на території АДРЕСА_1 виявлено частину нежитлової будівлі, а саме нежиле приміщення загальною площею 77,8 кв. м, яке тривалий час не використовується. За даними Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» приміщення належить Малому приватному підприємству «Вікторія-СІ» (далі - МПП «Вікторія-СІ»), яке згідно з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2011 року ліквідоване. Запис про припинення юридичної особи МПП «Вікторія-СІ» внесене 30 травня 2017 року за № 1002634420.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на вказане нежитлове приміщення.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила скасувати рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області «Про взяття на облік безхазяйного майна» приміщення загальною площею 77,8 кв. м на АДРЕСА_1 від 13 липня 2017 року як незаконне та визнати за нею право власності на вказане спадкове майно.
Зустрічний позов мотивований тим, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 77,8 кв. м належало МПП «Вікторія-СІ», директором якого був її померлий чоловік. Згідно з статутом підприємства все рухоме та нерухоме майно, а також рахунки в банках, які залишилися після погашення всіх боргових обов`язків є особистою власністю засновника.
Позивач за зустрічним позовом зазначала, що власником МПП «Вікторія-СІ» за час життя був її чоловік ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому спадкоємцем майна, що залишилось після його смерті є вона. У видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно їй відмовлено в зв`язку з відсутністю доказів належності цього майна спадкодавцю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року у позові Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 77,8 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , що за життя належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 936,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нежитлове приміщення площею 77,8 кв. м на АДРЕСА_1 не є безхазяйним майном в розумінні статті 335 ЦК України, а ОСОБА_1 має перешкоди в реалізації права на спадкування після померлого чоловіка, тому таке право підлягає захисту шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради задоволено частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.
В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради судові витрати у розмірі 2 881,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи є відомості про колишнього власника спірного нерухомого майна та його спадкоємця, який спадщину у встановленому законом порядку не оформив, а також враховуючи те, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за МПП «Вікторія-СІ», спірне нерухоме майно не є безхазяйним у розумінні статті 335 ЦК України.
Належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є Лубенська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Лубни, а тому зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради та про відмову у зустрічному позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що з серпня 2011 року при фактичному існуванні об`єкта нерухомого майна його власник був відсутній, оскільки право власності на нежитлове приміщення було зареєстроване за МПП «Вікторія-СІ», яке ліквідоване та правонаступників підприємства немає, у справі відсутній документ на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно, а реєстрація права власності за договором міни від 19 листопада 1998 року проведена з порушенням норм чинного на той час законодавства.
У січні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що станом на 29 грудня 2012 року приміщення площею 77,8 кв. м на АДРЕСА_1 належало МПП «Вікторія-СІ» (а. с. 4,довідка Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 30 жовтня 2018 року, а. с. 15).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 січня 2019 року, право власності на частку нежитлової будівлі площею 77,8 кв. м на АДРЕСА_1 , зареєстрованим не значиться (а. с. 5-6).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 30 травня 2017 року рішенням Господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2011 року у справі № 18/207/11 за заявою Лубенської ОДПІ до МПП «Вікторія-СІ» це підприємство ліквідоване, його діяльність припинена (а. с. 8-10).
В ухвалі Господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2011 року встановлено, що постановою Господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2011 року МПП «Вікторія-СІ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого. Згідно з даними Лубенського МБТІ за банкрутом нерухомого майна на праві власності не зареєстроване; згідно з даними Держкомзему у Лубенському районі за підприємством-банкрутом на території Лубенського району землі не рахуються; кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві у сумі 11 703,96 грн, а також оплата послуг ліквідатора в сумі 11 097,37 грн задоволені не можуть бути у зв`язку з відсутністю ліквідаційної маси та підлягають списанню (а. с. 12).
У статуті МПП «Вікторія-СІ», зареєстрованому розпорядженням представника Президента України в Лубенському районі від 06 жовтня 1992 року № 172, зазначено, що засновником підприємства є ОСОБА_2 та відповідно до пункту 5 Розділу ІХ статуту все рухоме і нерухоме майно, а також рахунки в банках, які залишаються після погашення всіх боргових обов`язків є особистою власністю засновника (а. с. 44-46).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Лубенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 31 березня 2018 року (а. с. 33).
Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за законом є його дружина ОСОБА_1 (свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 30 січня 2019 року державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К., а. с. 43).
Постановою державного нотаріуса Другої Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на приміщення № № 17 та 20, що розташовані на АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження належності вказаного майна спадкодавцеві (а. с. 47).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, другою статті 335 ЦК України визначено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Відповідно до статті 333 ЦК України, суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.
Встановивши, що у матеріалах справи є відомості про колишнього власника спірного нерухомого майна та його спадкоємця, який спадщину у встановленому законом порядку не оформив, а також врахувавши те, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за МПП «Вікторія-СІ», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно не є безхазяйним у розумінні статті 335 ЦК України.
Так, відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, у редакції чинній на час набуття МПП «Вікторія-СІ» права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 77,8 кв. м на підставі договору обміну від 16 листопада 1998 року, державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
Станом на 16 листопада 1998 року в Україні не було створено єдиної системи органів реєстрації прав, тому відсутність відомостей про власника спірного нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може свідчити про його безхазяйність.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є Лубенська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Лубни, а тому зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування не підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги про те, що з серпня 2011 року при фактичному існуванні об`єкта нерухомого майна його власник був відсутній, оскільки право власності на нежитлове приміщення було зареєстроване за МПП «Вікторія-СІ», яке ліквідоване та правонаступників підприємства немає, у справі відсутній документ на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно, а реєстрація права власності за договором міни від 19 листопада 1998 року проведена з порушенням норм чинного на той час законодавства, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року у нескасованій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська