ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 540/1495/19
адміністративне провадження № К/9901/2923/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (суд у складі головуючого судді Кисильової О.Й.), постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (суд у складі: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач, Прокуратура), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині порушення вимог статті 40 Конституції України, частин третьої, четвертої статті 7 Закону України "Про звернення громадян", пункту 20 частини другої розділу III Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2017 року № 357, пункт 1 розділу III Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, затвердженої наказом Генерального прокурора від 06 грудня 2017 року № 343.
- зобов`язати Генеральну прокуратуру України розглянути подане позивачем звернення від 29 травня 2019 року та надати обґрунтовану відповідь.
1.1. На думку ОСОБА_1 , направлення його звернення Генеральною прокуратурою України до прокуратури Херсонської області є протиправною бездіяльністю відповідача, оскільки воно стосувалось протизаконних дій службових осіб і Генеральної прокуратури України, і прокуратури Херсонської області щодо неупередженості та затягування кримінального провадження №42015230000000024.
2. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 27 грудня 2019 року №358 "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора", юридичну особу "Генеральна прокуратура України" перейменована в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 05 червня 2019 року до Генеральної прокуратури України надійшла скарга ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року (зареєстрована за №117488-19), в якій позивач просив призначити службове розслідування відносно уповноважених службових осіб Генеральної прокуратури України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; уповноважених службових осіб прокуратури Херсонської області: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за фактами:
- не виправданої умисної тяганини протягом п`яти років у кримінальному провадженні №42015230000000024 від 06 лютого 2015 року за статтями 376 377 КК України;
- умисного та свавільного ігнорування судових рішень;
- умисного грубого порушення частини четвертої статті 7 Закону України "Про звернення громадян", Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокуратура України 20 грудня 2017 року № 357;
- вчинення прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
- свавільного й умисного порушення статті 126, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129, статті 129-1 Конституції України, пункти 4-8, 18. 19 Рекомендацій СМ/Кес (2010) 12 Комітету Ради Європи. Резолюції 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Єропейської хартії про статус суддів 1998 року".
4. 18 червня 2019 року Генеральна прокуратура України листом № 15/3/1-20730-15 спрямувала для розгляду заступнику прокурора Херсонської області вказану скаргу позивача, про що повідомлено ОСОБА_1 .
5. 22 липня 2019 року прокуратура Херсонської області надіслала позивачу відповідь (№15/1-5726-15) на його скаргу, в якій вказала, що 27 червня 2019 року ухвалою слідчого судді Білозерського районного суду скасована постанова про закриття кримінального провадження №42015230000000024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 376, частини першої статті 377 КК України, досудове розслідування триває, хід якого контролюється. Одночасно повідомлено, що при розгляді попередніх звернень позивача будь-яких порушень вимог Закону України "Про звернення громадян" та Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, не допущено.
6. Вважаючи дії Генеральної прокуратури України щодо пересилання його скарги протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволено.
7.1. Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року.
7.2. Зобов`язано Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу позивача від 29 травня 2019 року в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", Порядком розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 20 грудня 2017 року № 357 та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 06 грудня 2017 року № 343 (зареєстрованою Міністерством юстиції України 02 січня 2018 року № 8/31460).
8. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Прокуратурою не розглянуто скаргу позивача належним чином, оскільки відповідач повинен був надати оцінку обставинам, викладеним у скарзі, а не направляти її до прокуратури Херсонської області.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
9. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а провадження у справі закрити.
10. В касаційній скарзі вказано, що у зверненні від 29 травня 2019 року позивач оскаржував дії та бездіяльність посадових осіб органів прокуратури під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015230000000024. Таким чином, доводи позивача про те, що він звернувся до Генеральної прокуратури України в порядку Закону України «Про звернення громадян», є безпідставними, оскільки зі змісту звернення вбачається, що воно стосується досудового розслідування у кримінальному провадженні.
11. Також відповідач зазначив, що прокурори, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, не виконують публічно-владних управлінських функцій. Оскарження таких дій/бездіяльності повинно здійснюватися виключно за правилами, встановленими КПК України. У касаційній скарзі вказано, що аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №826/13340/15, від 21 листопада 2018 року у справі №826/2004/18.
12. На думку представника Прокуратури, посилання судів попередніх інстанцій на порушення Генеральною прокуратурою України частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян». За вимогами пункту 21 розділу ІІІ Інструкції звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівниками регіональних (місцевих) прокуратур, надсилаються до регіональних (місцевих) прокуратур. Керівником регіональної прокуратури за викладеними позивачем у зверненні від 29 травня 2019 року доводами з приводу неналежного досудового розслідування кримінального провадження рішення не приймалось. Оскільки за зверненням позивача рішення прокурором Херсонської області не приймалось, при надісланні його на розгляд до прокуратури Херсонської області не було порушено норми частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
13. Також відповідач зазначив про відсутність порушення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06 грудня 2017 року №343. Пунктом 3 розділу ІІ вказаної інструкції визначено чіткий перелік приводів та підстав для призначення службового розслідування. Згідно з цією нормою неналежне проведення досудового розслідування та здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, неналежний розгляд звернень не є підставами для проведення службового розслідування.
14. Окрім того, в касаційній скарзі зазначено, що згідно з положеннями статті 45 Закону України «Про прокуратуру», чинним на час вчинення спірних правовідносин, право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, ком відомі такі факти.
15. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просив скаргу залишити без задоволення.
16. ОСОБА_1 вказав на необґрунтоване посилання Прокуратури на правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду у справах №21-1666а15, №2140/1578/18, №826/13340/15, №826/2004/18. На думку позивача, у даній справі необхідно враховувати висновки щодо застосування норм права, наведені в постанові Великої Палати Верховного суду від 21 січня 2019 року у справі №802/1335/17-а.
17. У відзиві позивач наголосив, що у своєму зверненні до Прокуратури від 29 травня 2019 року він не оскаржував процесуальні дії в рамках кримінального провадження, спір виник внаслідок не виконання Генеральною прокуратурою владних управлінських функцій, обумовлених реалізацією прокурором передбачених КАС України та статей 4, 12 Закону України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина. А тому спір у цій справі, на думку позивача, є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
18. Також позивач просив взяти до уваги при розгляді касаційної скарги, що на момент звернення до Генеральної прокуратури України постановою старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області від 18 лютого 2019 року кримінальне провадження №2015230000000024 було закрито на підставі визначеного законом процесуального рішення. У зв`язку з відсутністю альтернативного способу юридичного захисту, враховуючи, що звернення до відповідача від 29 травня 2019 року не стосувалось перевірки правомірності слідчих дій та процесуальних рішень, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
19. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
21. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
23. Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
24. Частиною першою статі 7 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
25. Статтею 16 Закону № 393/96-ВР передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
26. Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
27. Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
28. Частиною першою статті 18 Закону №393/96-ВР регламентовано, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
29. На момент виникнення спірних правовідносин порядок розгляду звернень громадян, запитів і звернень народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатів місцевих рад (далі - звернення і запити), строки їх розгляду, а також основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян у Генеральній прокуратурі України, у тому числі у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, регіональних, місцевих та військових прокуратурах визначала Інструкція про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2017 року № 357 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2018 року за № 65/31517; далі - Інструкція).
30. Відповідно до частин 1, 8, 10 розділу ІІІ Інструкції звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
31. Частиною 1 розділу IV Інструкції звернення громадян вирішуються у строк не більше одного місяця від дня надходження до прокуратури. Звернення, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів, якщо інший строк не встановлено спеціальним законом.
32. Згідно із частинами 7, 8, 9 розділу IV Інструкції за результатами розгляду звернень приймається одне з таких рішень: задоволено - наведені у зверненні доводи визнано обґрунтованими і за результатами вжито заходів до поновлення прав і законних інтересів заявника (прийнято відповідне процесуальне рішення за результатами вирішення скарги на дії, рішення слідчого або прокурора; пред`явлено позов; здійснено вступ у справу, порушену за позовами інших осіб; внесено апеляційну, касаційну скарги або заяву про перегляд судового рішення; надано письмову вказівку відповідно до статті 26 Закону України "Про прокуратуру"); відмовлено у задоволенні (відхилено) - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнано необґрунтованими; роз`яснено - надано роз`яснення щодо компетенції органів прокуратури, вимог законодавства.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі порушені у ньому питання, заявнику надано відповідь.
Відповідь за результатами вирішення звернення надається тим органом прокуратури, якому його надіслано і до компетенції якого належить вирішення порушених у ньому питань.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
34. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
35. Прокуратурою подано касаційну скаргу до Верховного Суду у січні 2020 року.
36. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N460-IX.
37. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
38. Предметом спору у справі, що розглядається є дії Генеральної прокуратури України щодо розгляду скарги, а саме - перенаправлення її до прокуратури Херсонської області.
39. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про неналежний розгляд Прокуратурою скарги ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року.
40. Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся зі скаргою до Генеральної прокуратури України, в якій просив провести службове розслідування стосовно службових осіб як Генеральної прокуратури України, так і прокуратури Херсонської області.
42. Зі скарги вбачається, що однією з підстав для проведення службового розслідування, на думку позивача, стало затягування кримінального провадження №42015230000000024.
43. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області від 18 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження №42015230000000024 скасовано ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 27 червня 2019 року у справі №766/7808/17.
44. Отже, на момент звернення позивача зі скаргою до Прокуратури спірне кримінальне провадження було закрито.
45. Отже, є необґрунтованими доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача не в порядку Закону №393/96-ВР, а оскаржуючи процесуальні дії в межах відповідного кримінального провадження, оскільки зі скарги вбачається, що воно стосується виключно проведення службового розслідування стосовно працівників як Генеральної прокуратури України, так і прокуратури Херсонської області. Хоча у своїй скарзі позивач і вказує частково на порушення в межах кримінального провадження, але на момент звернення до Прокуратури він не мав можливості оскаржити процесуальні дії відповідно до вимог КПК України, оскільки кримінальне провадження було закрите.
46. Враховуючи вимоги статей 15, 18 Закону №393/96-ВР, пунктів 8,9 Інструкції та те, що відповідач, не розглядаючи по суті, листом повідомив ОСОБА_1 про направлення його звернення до прокуратури Херсонської області, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про неналежний розгляд скарги Прокуратурою. Отримавши таку скаргу, відповідач зобов`язаний був надати оцінку обставинам, викладеним у ній на предмет наявності підстав для призначення службового розслідування.
47. Необґрунтованими є доводи Прокуратури, викладені в касаційній скарзі щодо відсутності підстав, згідно з пунктом 3 розділу II Інструкції, для призначення службового розслідування за скаргою позивача, оскільки дане роз`яснення відповідач повинен був надати позивачу у відповідь на його звернення.
48. Помилковим також є твердження відповідача щодо неналежності цієї справи до справ адміністративної юрисдикції.
49. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 23 січня 2019 року, лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 ЄКПЛ, а також з урахуванням того, що в даній ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
Натомість правомірність процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту другого частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
50. Таким чином, враховуючи вказану позицію Великої Палати Верховного Суду та те, що на момент звернення позивача зі скаргою до Прокуратури спірне кримінальне провадження було закрито, даний спір є публічно-правовим і належить до адміністративної юрисдикції.
51. Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №826/13340/15, від 21 листопада 2018 року у справі №826/2004/18 є необґрунтованими. В цих справах, на відміну від справи, що розглядається, кримінальні провадження, які стали підставою для звернення до суду, на момент звернення зі скаргою не були припинені.
52. Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
53. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
54. Інші доводи та аргументи відповідача, наведені ним у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
55. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
56. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга Офісу Генерального прокурора задоволенню не підлягає.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 344 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 540/1495/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
О.А. Губська
А.Г. Загороднюк