ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №540/1615/19
адміністративне провадження №К/9901/13141/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Лук`янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому після збільшення позовних вимог просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 липня 2019 року №302-к про звільнення ОСОБА_1 з посади публічної служби;
- поновити її на посаді начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області;
- стягнути на її користь із Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2019 року по дату ухвалення судового рішення;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати до суду протягом місяця з моменту набрання чинності судовим рішенням звіт про його виконання, а в частині поновлення на посаді - протягом місяця з моменту ухвалення судового рішення.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона обіймала посаду начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. Після неодноразового тиску керівництва та під впливом емоційного хвилювання 02 липня 2019 року подала заяву про звільнення за угодою сторін з 31 липня 2019 року. 03 липня 2019 року, вирішивши продовжувати державну службу, подала до приймальні Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяву про відкликання заяви про звільнення, а також надіслала на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру листа, в якому зазначила про відкликання заяви про звільнення із викладенням обставин щодо підстав її написання. Проте у подальшому ОСОБА_1 повідомлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 липня 2019 року №302-к її з 31 липня 2019 року звільнено за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) та пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач уважає оскаржуваний наказ про звільнення протиправним, прийнятим із порушенням частини другої статті 38 КЗпП України, за правилами якої працівник може продовжити роботу після спливу строку попередження, якщо він має таке бажання і роботодавець не має право звільняти його за раніше поданою заявою.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 липня 2019 року №302-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за угодою сторін. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з 01 серпня 2019 року. Стягнуто із Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 35685,30 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11895,10 грн. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині його негайного виконання - протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення, в решті - протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
4. Суд першої інстанції дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивач не мала волевиявлення на розірвання трудового договору за угодою сторін, так як заяву про звільнення відкликала. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 липня 2019 року №302-к про звільнення ОСОБА_1 виданий із порушенням приписів частини другої статті 38 КЗпП України, а тому підлягає скасуванню, позивач поновленню на посаді зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задоволено. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про доведеність існування домовленості між працівником і роботодавцем про звільнення за угодою сторін, при тому, що відкликання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін могло б мати місце лише у випадку на це згоди відповідача. Сам факт подання ОСОБА_1 заяви від 03 липня 2019 року про відкликання заяви від 02 липня 2019 року про звільнення за угодою сторін не може бути безумовною підставою для продовження трудових відносин, без згоди на це відповідача, і в процесі судового розгляду такої згоди останнього не встановлено. Суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи позивача про те, що заява про звільнення написана нею під тиском, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення на ОСОБА_1 тиску, погроз, примушування до написання заяви про звільнення, а також відповідних звернень до керівництва або заяв, поданих до поліції, прокуратури щодо застосування до позивача психологічного або фізичного примусу з метою звільнення з роботи. Підвищення ж емоційно-психологічного стану не можна вважати примусом до зазначеної дії. Оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 липня 2019 року №302-к про звільнення ОСОБА_1 за висновком суду апеляційної інстанції виданий відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та залишити без змін рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року.
8. Як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
9. ОСОБА_1 посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26 жовтня 2016 року в справі №404/3049/15-ц, відповідно до якого, як стверджує скаржник, подання працівником заяви про анулювання раніше поданої заяви про звільнення за угодою сторін до моменту видання наказу про звільнення свідчить про відсутність волевиявлення працівника на звільнення, а тому наказ про таке звільнення є незаконним. Водночас висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, як указує скаржник, відсутні.
10. ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції: не врахував факту відкликання нею раніше поданої заяви про припинення державної служби за угодою сторін до моменту досягнення згоди про таке припинення між усіма суб`єктами таких правовідносин; розглянув спірні правовідносини із неправильним застосуванням пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України та статті 86 Закону №889-VIII; безпідставно послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 липня 2019 року в справі №452/1839/16-а, оскільки правовідносини у цій справі та в справі, яка розглядається, не є подібними. Скаржник указує на виняткове значення цієї справи, що вона має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
11. У письмовому поясненні ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №524/3490/17-ц, від 22 квітня 2019 року в справі №759/11508/16-ц, від 27 травня 2020 року в справі №404/6236/19 та від 31 серпня 2020 року в справі №359/5905/18, у яких, як стверджує скаржник, Верховний Суд підтвердив, що тільки після видання наказу про звільнення неможливо анулювати домовленість про звільнення без взаємної згоди сторін і ця позиція свідчить про те, що до видання наказу про звільнення працівник має право відкликати раніше подану ним заяву про звільнення, а оскільки нею подана заява про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін до видання відповідачем наказу про звільнення і до погодження такого звільнення Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, то фактично було відсутнє волевиявлення позивача на звільнення і оскаржуваний наказ є протиправним. Скаржник указує, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не мало необхідного обсягу повноважень для прийняття самостійного рішення про звільнення позивача без погодження такого звільнення Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, при цьому що резолюція на заяві про звільнення за угодою сторін «в роботу» не може бути розцінена як прийняття управлінського рішення про надання згоди на звільнення за угодою сторін.
IV. Позиція інших учасників справи
12. Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області подано відзив на касаційну скаргу та письмові пояснення із проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року - без змін, оскільки вона, на думку відповідача, прийнята із дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною та обґрунтованою. Суд апеляційної інстанції, як указує Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, в оскаржуваній постанові застосував норми права із урахуванням висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах суду касаційної інстанції.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 20 липня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 19 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 21 жовтня 2021 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. ОСОБА_1 з 12 квітня 2016 року обіймала посаду завідувача сектору державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, а з 16 грудня 2016 року - посаду начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
16. 02 липня 2019 року ОСОБА_1 подала на ім`я першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяву про надання частини основної щорічної відпустки тривалістю 24 календарних днів з 08 липня 2019 року.
17. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02 липня 2019 року №490-в ОСОБА_1 надано відпустку з 08 липня 2019 року до 31 липня 2019 року.
18. 02 липня 2019 року ОСОБА_1 подала на ім`я в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін з 31 липня 2019 року. Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало згоду на таку пропозицію позивача із проставленням на вказаній заяві резолюції «в роботу» і 02 липня 2019 року направило до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подання №21-21-0.7-3204/2-19 про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
19. 03 липня 2019 року ОСОБА_1 подала на ім`я в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяву про відкликання заяви про звільнення від 02 липня 2019 року, мотивуючи її тим, що вона (заява) була написана під впливом емоцій та морального тиску. Ця заява містить відмітку про її отримання 03 липня 2019 року секретарем приймальні начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
20. Заяву щодо відкликання заяви про звільнення від 02 липня 2019 року ОСОБА_1 03 липня 2019 року також направила до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яку (заяву) останньою отримано 08 липня 2019 року і 11 липня 2019 року надано позивачеві відповідну відповідь.
21. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру за результатами розгляду подання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02 липня 2019 року №21-21-0.7-3204/2-19 листом від 04 липня 2019 року №22-28-0.20-5695/2-19 погодила звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
22. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 липня 2019 року №302-к ОСОБА_1 31 липня 2019 року звільнено з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону №889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
23. Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
24. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
25. За приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
26. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
27. Відповідно до статті 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
28. Трудовий договір, як указано у частині першій статті 21 КЗпП України, є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
29. Серед підстав припинення трудового договору, визначених у статті 36 КЗпП України, є: угода сторін (пункт 1 частини першої цієї статті КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).
30. Згідно із пунктом 9 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області очолює начальник, який відповідно до підпункту 8 пункту 10 вказаного Положення призначає на посади та звільняє з посад в установленому законодавством порядку керівників структурних підрозділів за погодженням з Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
34. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
35. Надаючи оцінку оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
36. Спірним питанням у цій справі є можливість звільнення оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 липня 2019 року №302-к ОСОБА_1 31 липня 2019 року з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону №889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі її заяви від 02 липня 2019 року, яку нею було відкликано 03 липня 2019 року.
37. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що у разі, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Разом із тим, законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
38. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у разі взаємної згоди сторін такого договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
39. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, в ній (заяві) мають бути зазначені прохання звільнити його (працівника) за угодою сторін і дата звільнення. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін із посиланням на відповідну правову норму і раніше домовлена дата звільнення.
40. Передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38 39 КЗпП України) та з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40 41 КЗпП України) тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме із цих підстав.
41. У справі, яка розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що звільнення ОСОБА_1 здійснено відповідно до частини другої статті 86 Закону №889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі поданої нею власноручно написаної заяви, у якій остання чітко визначила підставу звільнення - за угодою сторін, а також дату припинення трудових відносин - 31 липня 2019 року.
42. Згода Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із зазначеною пропозицією ОСОБА_1 підтверджується резолюцією на вказаній заяві «в роботу» і направленням до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подання від 02 липня 2019 року про погодження звільнення позивача, за результатами розгляду якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 04 липня 2019 року погодила звільнення ОСОБА_1 і 05 липня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області видало наказ №302-к, яким звільнило ОСОБА_1 31 липня 2019 року з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону №889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
43. Разом із тим, ОСОБА_1 03 липня 2019 року було подано до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяву про відкликання заяви про звільнення від 02 липня 2019 року, яка отримана секретарем приймальні начальника Головного управління 03 липня 2019 року. Заяву щодо відкликання заяви про звільнення від 02 липня 2019 року позивач 03 липня 2019 року також направила до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яку (заяву) отримано останньою 08 липня 2019 року, тобто після погодження відповідного звільнення та видання відповідачем оскаржуваного наказу.
44. Розглядаючи позовні вимоги щодо скасування наказу про припинення трудового договору за угодою сторін, суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
45. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, останній не має права в односторонньому порядку відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) і працівника.
46. Приписами чинного законодавства для роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) не передбачено обов`язку приймати відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.
47. Згідно із усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (роботодавцем) про припинення трудового договору за угодою сторін, такий договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише в разі взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) і працівника.
48. Про необхідність взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу і працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року в справі №404/3049/15-ц (6-1269цс16). Відповідних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 березня 2019 року в справі №524/3490/17-ц, від 22 квітня 2019 року в справі №759/11508/16-ц, від 19 липня 2019 року в справі №452/1839/16-а, від 27 травня 2020 року в справі №404/6236/19, від 15 липня 2020 року в справі №733/498/17, від 31 серпня 2020 року в справі №359/5905/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №234/3268/19, від 29 жовтня 2020 року в справі №826/3388/18, від 21 квітня 2021 року в справі №758/11224/18 та від 28 квітня 2021 року в справі №647/3372/19.
49. Помилковим є посилання ОСОБА_1 на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув цю справу у відповідності до наведених вище висновків, встановивши, що взаємної згоди щодо анулювання домовленості між позивачем і відповідачем про припинення трудових відносин за угодою сторін досягнуто не було. За відсутності належних і допустимих доказів існування такої згоди відповідача, висновок суду апеляційної інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог законодавства, є обґрунтованим. Відкликання позивачем в односторонньому порядку своєї заяви про звільнення за угодою сторін не свідчить про досягнення домовленості сторін про продовження трудових відносин, без згоди на це роботодавця, і не може бути підставою для поновлення позивача на роботі.
50. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26 жовтня 2016 року в справі №404/3049/15-ц (6-1269цс16), не заслуговують на увагу, оскільки висновок суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не суперечить висновку, викладеному у зазначеній постанові, у зв`язку із тим, що судами встановлено різні фактичні обставини справ.
51. Твердження ОСОБА_1 стосовно факту наявності психологічного тиску під час написання нею заяви на звільнення перевірені судом апеляційної інстанції, який з`ясував, що позивач власноручно написала заяву про звільнення за угодою сторін з 31 липня 2019 року і матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на ОСОБА_1 тиску зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
52. Суд апеляційної інстанції встановив, що на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін з 31 липня 2019 року в ОСОБА_1 існувало відповідне волевиявлення на припинення трудового договору за зазначеною підставою, а наступна зміна нею власного рішення не впливає на чинність вже досягнутої домовленості з роботодавцем, без згоди останнього на таку зміну.
53. Водночас Верховний Суд звертає увагу на висновок, зроблений у постанові цього Суду від 29 жовтня 2020 року в справі №826/3388/18 про те, що Законом №889-VIIІ передбачений механізм реагування державних службовців на спроби вплинути на їхню діяльність, у зв`язку з чим звільнення під тиском не може обґрунтовуватися загальним посиланням на некоректну чи незаконну поведінку керівництва.
54. Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи або їхня переоцінка.
55. Доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
56. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови і погоджується із висновками суду апеляційної інстанції у цій справі.
57. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
IХ. Судові витрати
58. Ураховуючи результат касаційного розгляду та те, що позивачем судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги не сплачувався, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в справі №540/1615/19 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко