ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 540/489/19
адміністративне провадження № К/9901/32665/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (судді: Танасогло Т.М., Запорожан Д.В., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Логістик" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент Логістик" (далі - ТОВ "Акцент Логістик", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Акцент Логістик" від 25.07.2018 №338/21- 22-08-01- 25 та відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію товариства.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у задоволені адміністративного позову було відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ТОВ "Акцент Логістик" задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на правомірність та обґрунтованість рішення від 25.07.2018 №338/21- 22-08-01- 25 про анулювання ТОВ "Акцент Логістик" реєстрації платника податку на додану вартість, з огляду неподання товариством податкових декларацій за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року, а також факти подання за період з липня 2017 року по вересень 2017 року податкових декларацій з нульовими показниками, що свідчить про відсутність господарської діяльності.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №338/21-22-08-01-25 від 25 липня 2018 року на підставі пп. „г" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України (далі -ПК України) анульовано реєстрацію ТОВ «Акцент Логістик» як платника податку на додану вартість.
Підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість стали дані реєстру податкових декларацій позивача від 25 липня 2018 року №327/21-22-12-01, яким встановлено факти неподання товариством податкових декларацій з ПДВ за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року, а також факти подання за період з липня 2017 року по вересень 2017 року податкових декларацій з нульовими показниками, що свідчить про фактичну відсутність здійснення господарської діяльності.
Вважаючи рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 25.07.2018 №338/21- 22-08-01- 25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Акцент Логістик» протиправним та таким, що прийняте без законної на те підстави, позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач як платник податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців не подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, або подавав такі з показниками, які свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, - контролюючим органом обґрунтовано прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є протиправним, оскільки висновки про неподання позивачем декларацій з ПДВ протягом року не відповідають фактичним обставинам справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України (тут та далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пункт 49.1 статті 49 ПК України передбачає, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація платником податку на додану вартість анулюється якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
Крім того за змістом пункту 5.5 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (далі - Положення № 1130), анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).
Підпунктом 3 абзацу 3 пункту 5.5 Положення № 1130 передбачено, що рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є довідка про подання/неподання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).
Отже, реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати анулювання такої, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
Суд першої інстанції, дослідивши оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №338/21-22-08-01-25 від 25 липня 2018 року, встановив, що на підставі даних реєстру податкових декларацій від 25 липня 2018 року №327/21-22-12-01 встановлено факти неподання позивачем податкових декларацій за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року, а також встановлено факти подання за липень - вересень 2017 року податкових декларацій з нульовими показниками, внаслідок чого погодився з висновком податкового органу про відсутність господарської діяльності у позивача на протязі 12 послідовних податкових місяців.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючим органом не було враховано обставини, що унеможливлювали подання податкової звітності позивачем у такий період, а саме:
07 жовтня 2016 року між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві та ТОВ "Акцент Логістик" був укладений договір №160620175 про визнання електронних документів.
01 листопада 2016 року було змінено адресу реєстрації товариства та керівника ТОВ "Акцент Логістик".
Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач знаходився на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, а після зміни місцезнаходження - в Херсонській об`єднаній ДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.
Квитанції про припинення дії договору про визнання електронних документів від 16.06.2017, у зв`язку зі зміною особи-підписанта та місцезнаходження товариства, з боку ДФС України на адресу позивача не надходило.
Починаючи з 07.10.2016 товариством неодноразово (07.10.2016, 31.01.2018, 13.02.2018, 19.02.2018, 22.02.2018, 28.02.2018, 02.03.2018) направлялись заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві та Херсонської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, проте такі документи податковими органами прийняті не були.
З огляду на наведені вище обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неподанню ТОВ "Акцент Логістик" декларацій з ПДВ протягом жовтня, грудня 2017 року, січня - червня 2018 року передували необґрунтовані відмови податкового органу - ДФС України у реєстрації договорів про визнання електронних документів та заяв про приєднання до договорів про визнання електронних документів, які направлялись протягом 2017- 2018 років.
Більш того, суд встановив, що зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні від 25.07.2018 №388/21-22-08-01-25 підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ щодо неподання ТОВ "Акцент Логістик" податкових декларацій з жовтня 2017 року по червень 2018 року не відповідають дійсності, оскільки 19 грудня 2017 року позивач подав до податкового органу - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову декларацію з ПДВ за листопад 2017 року за №2655009451, в якій були зазначені податкові зобов`язання в сумі 3000 грн, в т.ч. з ПДВ - 500 грн.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення 25.07.2018 №388/21-22-08-01-25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Акцент Логістик" на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.
Обґрунтування касаційної скарги зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є обґрунтованими, відповідає нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська