ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 542/250/22
провадження № 61-10042св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Малокобелячківська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, державний нотаріус Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець Михайло Вячеславович, Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Малокобелячківська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, державний нотаріус Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М. В., про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області помер ОСОБА_5 , про що 06 серпня 2018 року був зроблений відповідний актовий запис про смерть за № 15.
14 травня 2021 року рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області визнано недійсним заповіт, посвідчений 30 березня 1999 року секретарем Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі під № 11, на користь ОСОБА_6 ; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, номер 215, видане 19 березня 2019 Новосанжарською державною нотаріальною конторою на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323483200:00:008:0110, площею 3,37 га.
Позивач вказував, що 05 грудня 2018 року він подав до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманця М. В. заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 . Крім нього, спадкоємцем першої черги після померлого є його інший син - ОСОБА_7 , який також подав заяву про прийняття спадщини.
Зазначив, що з огляду на витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54137878 від 29 листопада 2018 року, після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманцем М. В. 19 листопада 2018 року було заведено спадкову справу № 257/2018.
Також він звернувся до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманця М. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що спадкове майно належало померлому ОСОБА_9 на підставі записів погосподарської книги з номером об`єкта погосподарського обліку № НОМЕР_4, згідно з обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку, виданою Малокобелячківською сільською радою від 21 лютого 2012 року. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, померлий ОСОБА_10 право власності в БТІ не зареєстрував.
20 жовтня 2021 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманцем М. В. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на дане нерухоме майно. Отже, він прийняв спадщину, проте не має можливості набути її в порядку, передбаченому статтею 1298 ЦК України, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 червня 2022 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_11 , суд першої інстанції виходив з наявності законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки судом достовірно встановлено факт належності спадкодавцеві на праві власності спірного нерухомого майна. При цьому суд зазначив, що спадкоємець ОСОБА_12 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після померлого батька, однак, позбавлений можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку. З огляду на встановлену законом рівність часток спадкоємців у праві на спадщину, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнання за ОСОБА_13 права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , який не брав участі у справі, звернулися до суду з апеляційними скаргами на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_16 , ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 липня 1990 року відносився до колгоспного двору. На час припинення існування колгоспного двору до його складу входило 5 чоловік: ОСОБА_17 (голова двору - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_18 (дружина - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_15 (невістка), ОСОБА_14 (внук). Тобто, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Встановивши що суд першої інстанції вирішив питання про вправа та обов`язки осіб, які не залучались до участі у розгляді справи, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , апеляційний суд скасував рішення районного суду як таке, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому суд апеляційної інстанції взяв до уваги факт, що в провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області знаходиться справа № 542/1607/22 за позовною заявою ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 до ОСОБА_11 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції фактично позбавив його права власності на спадкове майно. Крім того, ОСОБА_21 , ОСОБА_2 не доведено належність голови господарства та інших осіб до членів колгоспного двору. Вважає довідку Новосанжарської селищної ради неналежним доказом у справі, оскільки вона не може бути доказом віднесення домоволодіння до типу колгоспний двір.При цьому записи у погосподарській книзі про належність спірного господарства до колгоспного двору самі по собі не є достатніми та належними доказами на підтвердження зазначеного.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 1316/2632/12, від 07 грудня 2022 року у справі № 454/1449/20 та від 28 грудня 2022 року у справі № 497/293/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року ОСОБА_22 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Посилається на правильність висновків суду апеляційної інстанції про належність спірного нерухомого майна до колгоспного двору та відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 березня 1999 року ОСОБА_17 склав заповіт, посвідчений секретарем Малокобелячківскої сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за № 11, відповідно до якого він заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось та належний йому будинок в с. Малий Кобелячок Новосанжарського району ОСОБА_23 (том 1, а. с. 174).
28 квітня 2016 року ОСОБА_17 склав заповіт, посвідчений секретарем Малокобелячківскої сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за № 73, відповідно до якого він заповів приватизовану земельну ділянку, площею 3,37 га, яка знаходиться на території Малокобелячківської сільської ради, внуку ОСОБА_24 (том 1, а. с. 174 зворот).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 06 серпня 2918 року, актовий запис № 15 - ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 133 зворот).
У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 зазначено, що батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_17 (том 1, а.с.19).
Відповідно до довідки Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 821 від 19 листопада 2018 року, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав із сином ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внуком ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невісткою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внуком ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , правнукою ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 133).
05 грудня 2018 року в Новосанжарській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 257/2018 після померлого ОСОБА_6 .
До Новосанжарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом 05 грудня 2018 року звернувся ОСОБА_12 (том 1, а. с. 131 зворот), та із заявами про прийняття спадщини за заповітами від 30 березня 1999 року та від 28 квітня 2016 року звернулись 19 листопада 2018 року, відповідно, ОСОБА_7 (том 1, а. с. 132) та ОСОБА_28 (том 1, а. с. 132 зворот). Заяв про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 травня 2021 року у справі № 542/1414/20, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, заповіт, посвідчений Малокобелячківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області 30 березня 1999 року, визнаний недійсним.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 315034187 від 20 жовтня 2021 року, відомості щодо реєстрації права власності, інших речових прав за адресою: АДРЕСА_1 відсутні (том 1, а. с. 9).
Відповідно до виписки з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки за вих. № 02-28-179 від 21 лютого 2022 року (номер об`єкта погосподарського обліку - 0126-1), власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рік побудови житлового будинку - 1973, загальна площа - 70 кв. м., житлова - 62 кв. м. Земля в особистому користуванні за цільовим призначенням: для будівництва - 0,09 га (том 1, а. с. 20-23).
За змістом довідки Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 02-22/28 від 22 січня 2019 року будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 8).
Згідно з інформацією з погосподарської книги № 2, особовий рахунок № НОМЕР_3 станом на 01 липня 1990 року будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 відносився до колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 (довідка Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради від 04 жовтня 2022 року № 16.1-37/527 (том 2, а. с. 54))
За інформацією відділу у Новосанжарському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за ОСОБА_30 зареєстровано Малокобелячківською сільською радою 04 лютого 2000 року за № 235 державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 005468 на площу 0,46 га для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства в с. Малий Кобелячок, Новосанжарського району Полтавської області (том 1, а. с. 104)
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 120 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI (далі - ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Встановивши, що спірне домоволодіння, а саме будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 відносилось до колгоспного двору, станом на день набрання чинності Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року, членами його були: ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі -- Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції правильно врахував інформацію з погосподарської книги, яка підтверджує, що на момент введення в дію Закону «Про власність» членами колгоспоного двору були не лише спадкодавець ОСОБА_5 , а й інші четверо членів його сім`ї, за якими збереглося право власності на майно, яке належало колгоспному двору.
Доводи касаційної скарги про ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції на підставі неналежних доказів колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи. Крім того, суд апеляційної інстанції досліджував надані сторонами докази на предмет їх належності, достовірності та достатності.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши що суд першої інстанції вирішив питання про вправа та обов`язки осіб, які не залучались до участі у розгляді справи, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , апеляційний суд правильно скасував рішення районного суду як таке, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17 (провадження № 14-571цс19), від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував наявність у провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області справи № 542/1607/22 за позовною заявою ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 до ОСОБА_11 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд позбавив його права власності на спадкове майно є безпідставними, так як, залучивши всіх осіб, які є заінтересованими, він не позбавлений права на позов на загальних підставах.
Посилання касаційної скарги на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановахВерховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 1316/2632/12, від 07 грудня 2022 року у справі № 454/1449/20 та від 28 грудня 2022 року у справі № 497/293/20не заслуговують на увагу, оскільки у зазначених справах встановлені інші обставини справи, відмінні від справи, що є предметом касаційного перегляду.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
Б .І. Гулько
Д. Д. Луспеник