Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 544/777/18
провадження № 61-4748св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Пирятинська міська рада Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року у складі судді Ощинської Ю. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Пирятинська міська рада Полтавської області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2009 року ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 40/100 частин житлового будинку (квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 квітня 2017 року ОСОБА_2 є власником 15/100 частин житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 ) з відповідною частиною господарчих будівель і споруд та відповідно до договору дарування від 23 червня 2017 року ОСОБА_2 є власником 1/4 частини житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 ) з відповідною частиною господарчих будівель і споруд, за вищезазначеною адресою, на земельній ділянці площею 0,1000 га (кадастровий номер 5323810100:50:019:0148) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Власником 20/100 частин або 1/5 частини вказаного домоволодіння (квартира АДРЕСА_4 ), з відповідною частиною господарчих будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці комунальної власності, є ОСОБА_3 .
У спільному користуванні співвласників домоволодіння з належними їм господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_5 , перебуває земельна ділянка площею 0,2157 га (0,3157 га - 0,1000 га).
Рішенням шістдесят четвертої (позачергової) сесії п`ятого скликання Пирятинської міської ради Полтавської області від 15 липня 2010 року ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1262 га, в тому числі 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,0262 га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням тридцять четвертої сесії сьомого скликання Пирятинської міської ради Полтавської області від 24 січня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0965 га.
ОСОБА_2 також має намір отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку у розмірі 15/100 частин загальної площі земельної ділянки 0,2157 га (пропорційно частки у праві спільної часткової власності).
ОСОБА_3 заперечує щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом виділу у натурі земельних ділянок пропорційно до належних власникам часток у праві спільної часткової власності на зазначене домоволодіння. Відповідач чинить перешкоди у встановленні порядку користування спільною земельною ділянкою.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 2 182 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно до варіанту № 1 порядку користування земельною ділянкою (додаток до висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи від 05 червня 2020 року № 2391/30), визначеного судовим експертом згідно з судовою комісійною земельно-технічною експертизою від 05 червня 2020 року № 2391/30, відповідно до якого:
1. 65,1 кв. м - площа спільного користування співвласників квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 ;
2. 54,0 кв. м - площа спільного користування співвласників квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 ;
3. 21,7 кв. м (65,1/3) - частина площі спільного користування співвласників квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 ;
4. 27,0 кв. м (54,0/2) - частина площі спільного користування співвласників квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 ;
5. у користування ОСОБА_2 , співвласника квартири АДРЕСА_2 , виділено земельну ділянку загальною площею 414,7 кв. м: розміри меж земельної ділянки площею 78,9 кв. м у точках: Б, В, Ж, З, А, Б; розміри меж земельної ділянки площею 335,8 кв. м у точках: О, М, Н, Ї, І, И, О.
Земельна ділянка співвласника квартири АДРЕСА_2 ( ОСОБА_2 ) площею 436,4 кв. м складається з трьох ділянок: площі 78,9 кв. м та 335,8 кв. м у особистому користуванні та площі 21,7 кв. м у спільному користуванні трьох співвласників;
6. у користування ОСОБА_3 , співвласника квартири АДРЕСА_4 , виділено земельну ділянку загальною площею 540,4 кв. м: розміри меж земельної ділянки площею 172,5 кв. м у точках: В, Г, Д, Е, Є, Ж, В; розміри меж земельної ділянки площею 367,9 кв. м у точках: Ї, Н, М, Л, К, Й, Ї.
Земельна ділянка співвласника квартири АДРЕСА_4 ( ОСОБА_3 ) площею 589,1 кв. м. складається із чотирьох ділянок: площі 172,5 кв. м та 367,9 кв. м у особистому користуванні, площі 21,7 кв. м у спільному користуванні трьох співвласників та площі 27,0 кв. м у спільному користуванні зі співвласником квартири АДРЕСА_1 ;
7. у користування ОСОБА_1 , співвласника квартири АДРЕСА_1 , виділено земельну ділянку загальною площею 1 107,8 кв. м: розміри меж земельної ділянки площею 1 107,8 кв.м у точках: З, Ж, Є, Е, Й, К, Ф, У,Т, С, Р, П, З.
Земельна ділянка співвласника квартири АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 ) площею 1 156,5 кв. м складається з трьох ділянок: площі 1 107,8 кв. м у особистому користуванні, площі 21,7 кв. м у спільному користуванні трьох співвласників та площі 27,0 кв. м у спільному користуванні зі співвласником квартири АДРЕСА_4 .
Земельну ділянку площею 65,1 кв. м, яка знаходиться у точках И, І, Г, В, Б, И залишено у спільному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Земельну ділянку, площею 54,0 кв. м, яка знаходиться у точках І, Ї, Й, Д, Г, І залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що судом взято до уваги розмір часток кожного зі співвласників на нерухоме майно та відсутність домовленості про порядок користування земельною ділянкою. Судом визначено порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , згідно з варіантом І висновку експертів № 2391/30 за результатами проведеної комісійної земельно-технічної експертизи від 05 червня 2020 року.
Районний суд зазначив, що запропонований експертом варіант відповідає частці у праві власності на будинок, надасть право відповідачам на безперешкодне користування будинком і здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір`я та найбільш повно враховує інтереси всіх співвласників будинку, оскільки забезпечує можливість безперешкодного користування будинком і здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір`я, до земельної ділянки.
Щодо заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Ступніка С. В. про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, районний суд вважав її необґрунтованою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Ступніка С. В. залишено без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність запропонованого експертом першого варіанту розподілу земельної ділянки, який найбільше відповідає принципу балансу інтересів сторін та не завдає шкоди її раціональному використанню.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що в апеляційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи відповідача, що саме цей варіант порушує її права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що судом першої інстанції було проігноровано її доводи щодо безпідставного збільшення площі земельної ділянки (1 000 кв. м), належній ОСОБА_2 .
Крім того, не було взято до уваги довідки КП «Лубенське міжрайонне БТІ» вих. № 32-2 від 27 вересня 2019 року, що містить розрахунок фактичного користування житловим будинком, будівлями та спорудами, та проведений за згодою співвласників будинку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц (провадження № 61-42694св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Зазначає, що оскаржувані судові рішення відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 127/217/16-ц (провадження № 61-42694св18), на які, як на підставу касаційного оскарження, посилалася у касаційній скарзі ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала заперечення на відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_3 подала заперечення на відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи, наведені у відзиві є необґрунтованими та безпідставними.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази порушення нею прав позивачів, відсутні докази того, що з 1988 року межі використовуваних сторонами земельних ділянок було змінено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О.О. ОСОБА_2 є власником 15/100 (п`ятнадцяти сотих) частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться на АДРЕСА_5 та в цілому складається із: житлового будинку «А-1», житловою площею 100,5 кв. м, загальною площею 204,4 кв. м, сараю з прибудовою-Б, сараю-В, сараю-Г, сараю-Д, сажу-Е, сараю-М, літньої кухні-Л, погреба-К, погреба під «Д», вбиральні-Ж, вбиральні-3, вбиральні-И, вбиральні-Н, огорожі № 1, водопроводу № 2, вигрібної ями № 3, належного спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Пирятинською держнотконторою 23 липня 1973 року за реєстром № 1279. Право власності на нерухоме майно зареєстровано комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» в реєстрову книгу №7 за №686 (том 1, а. с. 14-16).
Згідно з договором дарування від 23 червня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О. О. (реєстровий номер 620) ОСОБА_2 належить 1/4 частини житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 ), розташована на приватній земельній ділянці площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5323810100:50:019:0148, та в цілому складається з житлового будинку А-1 житловою площею 100,5 кв. м, загальною площею 20,4 кв. м. (сараю з прибудовою-Б, б, сараю-В, сараю-Г, сараю-Д, сажу-Е, сараю-М, літньої кухні-Л, погреба-К, погреба під «Д», вбиральні-Ж, вбиральні-3, вбиральні-И, вбиральні-Н, огорожі № 1, водопроводу № 2, вигрібної ями № 3, погрібника-О), та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) площею 0,1000 га, що розташовані на АДРЕСА_5 на належній їй у відповідності до договору дарування від 23 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О. О. (реєстровий номер 621), кадастровий номер 5323810100:50:019:0148 (том 1, а. с. 17-21).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області (реєстровий номер 1-4033) Мартинову В. В. належить на праві спільної часткової власності 40/100 частин житлового будинку (квартира АДРЕСА_1 ) з відповідною частиною господарчих будівель і споруд, житлового будинку «А-1», житловою площею 50 кв. м, загальною площею 191,10 кв. м сараю «Б», сараю «В», сараю «Г», літньої кухні «Л», сараю «М», сажу «Е», сараю «Д», погребу «К», погребу під «Д», вбиральні «З», орожі № 1, 2, водогону № 2, вбиральні «И», вбиральні «Ж». Земельна ділянка (на АДРЕСА_5 ) площею 0,06 га, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, 40/100 часток якого успадковується, знаходилася у користуванні спадкодавця і належить Пирятинській міській раді Полтавської області (том 1, а. с. 11-12, 22-27).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09 серпня 2013 року, посвідченим державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області Кучеренко Г. М. належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, 20/100 часток якого успадковується, знаходиться на землях державного фонду та в цілому складається із: житлового будинку «А-1», житловою площею 100,50 кв.м, загальною площею 205,30 кв.м.,погреба з шийкою «К», погреба під частиною будівлі «під Д», прибудови до сараб «б», сараю «Б», сараю «В», сараю «Г», сараю «Д», сажу «Е», убиральні «Ж», убиральні «З», убиральні «И», Літньої кухні «Л», сараю «М», убиральні «П» огорожі № 1,трубопроводу № 2 (том 1, а. с. 91-93).
Загальна площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_5 складає 0,3157 га. За таких обставин у спільному користуванні співвласників вказаного домоволодіння - власників квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 з належними їм господарськими будівлями і спорудами - перебуває земельна ділянка площею 0,2157 га (0,3157га - 0,1000га).
Рішенням шістдесят четвертої (позачергової) сесії п`ятого скликання Пирятинської міської ради Полтавської області від 15 липня 2010 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право приватної власності та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1262 га, в тому числі 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,0262 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням тридцять четвертої сесії сьомого скликання Пирятинської міської ради Полтавської області від 24 січня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0965 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1, а. с. 33-34).
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 АДРЕСА_3 , на території Пирятинської міської ради, останньому на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 0,1008 га, кадастровий номер 5323810100500190148 (том 1, а. с. 35-38).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової комісійної земельно-технічної експертизи № 2391/30 від 05 червня 2020 року (том 2, а. с. 103-119), враховуючи вище наведене та результати топографо-геодезичної зйомки, розрахунку розміру площі земельних ділянок співвласників квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 . приймається площа земельної ділянки 2182,0 кв. м. Таким чином: на частку (20%) ОСОБА_2 приходиться земельна ділянка площею 436,4 кв. м (2182*20%); на частку (27%) ОСОБА_3 приходиться земельна ділянка площею 589,1 кв. м (2182*27%); на частку (53%) ОСОБА_1 приходиться земельна ділянка площею 1156,5 кв. м (2182*53%).
В ході проведення натурного обстеження встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_5 розташоване у кварталі житлової забудови. При цьому із західної сторони домоволодіння мається проїзд. Під`їзд та підхід на територію земельної ділянки, що знаходиться в користуванні співвласників домоволодіння, а саме квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , відбувається через хвіртку та ворота, що розташовані зі сторони вулиці Абаканська.
На території даної земельної ділянки відсутні огорожі та межові знаки, які б розмежовували територію між співвласниками вищезазначених квартир та відокремлювали приватизовану земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 5323810100:50:019:0148).
Згідно з даними технічного паспорту, виготовленого станом на 28 лютого 2017 року на земельній ділянці розташовані: (Додаток № 2) житловий будинок літ. «А-1»; сіни літ. «а1», «а1», «а3», «а4»; тамбур літ. «а5»; сарай літ. «Б»; сарай літ. «В»; сарай літ. «Г»; сарай літ. «Д»; вбиральня літ. «Ж»; вбиральня літ. «З»; вбиральня літ. «И»; погріб під літ. «Д»; саж літ. «Е»; літня кухня літ. «Л»; погріб літ. «К»; сарай літ. «М»; вбиральня літ. «Н»; огорожа № 1; водопровід № 2; вигрібна яма № 3.
Відповідно до акту конкретного користування будівлями і спорудами між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_5 : по заяві власника ОСОБА_2 , в користуванні знаходиться: 1-1 пл. 6,6 кв. м, 1-2 пл. 13,7 кв. м, 1-3 пл.11,3 кв. м, 1-4 пл.6,0 кв. м, сарай з прибудовою «Б», вбиральня «Ж» (Додаток № 2,3);
по заяві ОСОБА_3 , в користуванні знаходиться: 2-1 пл. 9,0 кв. м, 2-2 пл. 1,0 кв. м, 2-3 пл. 5,3 кв. м, 2-1 пл. 14,4 кв. м, 2-5 пл.12,2 кв. м, сарай «Г», літня кухня «Л», вбиральня «3», % орогожі № 2, погріб «К» (Додаток № 2, 3);
по заяві власника ОСОБА_1 , в користуванні знаходиться: 3-3 пл. 6,1 кв. м, 3-2 пл. 4.4 кв. м, 3-4 пл. 17,1 кв. м., 3-5 пл. 37,1 кв. м, І пл. 3,6 кв. м, сарай «В», вбиральня «Н», погрібник «О», огорожа (Додаток № 2, 3).
Водогін у загальному користуванні.
При цьому у вказаному вище Акті також зазначено, що «по заяві ОСОБА_2 в користуванні знаходиться: 4-1 пл. 2,0 кв. м, 4-2 пл. 9,4 кв. м, 4-4 пл. 8,8 кв. м, 4-3 пл. 3,4 кв. м, 4-5 пл. 22,6 кв. м; 4-6 пл. 11,3 кв. м, сарай «Д», погріб під «Д», саж «Е», вбиральня «И», сарай «М», огорожа, яма вигрібна (Додаток № 2, 3).
Вказані будівлі та споруди, що розташовані на приватизованій земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:50:019:0148, перебувають у власності ОСОБА_2 .
На підставі вище наведеного в подальшому при визначені порядку користування земельною ділянкою між співвласниками квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 враховуються будівлі та споруди якими користується кожний із них без врахування тих будівель і споруд, що знаходяться в фактичному користуванні співвласника кв.
АДРЕСА_3 та конфігурація окремих земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд при визначені варіантів порядку користування земельною ділянкою визначається з врахуванням наступних чинників: забезпечити незалежність функціонування, обслуговування та використання будівель і споруд земельних ділянок окремих співвласників; забезпечити доступ співвласників до об`єкту загального користування (при наявності); відстань від глухих стін житлового будинку або господарської споруди до межі суміжної ділянки повинна бути не менше 1 м. (п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 ); при наявності на ділянці водопровідної колонки, колодязя або вигребу, як: знаходяться в загальному користуванні, до них повинен бути забезпечений підхід від усіх частин двору.
Виходячи з розміщення будівель та споруд, розташування, планування і розмірів приміщень в житловому будинку, можливості доступу до земельної ділянки з двох сторін, саме зі сторони вулиці та проїзду та з урахуванням часток співвласників, які зазначені в листі Пирятинського районного суду Полтавської області № 544/777/18/2578/2020 від 13 квітня 2020 на розгляд суду запропоновано три варіанти порядку користування розподілу земельної ділянки площею 2 182 кв. м на АДРЕСА_5 : два варіанти порядку користування земельною ділянкою з частиною земельних ділянок, які пропонуються у спільне користування (варіант № 1 та №2); один варіант окремого порядку користування земельними ділянками з ізольоваї виїздами безпосередньо для кожного співвласника та можливістю в подальшому виділи в окремий об`єкт нерухомого майна за умови влаштування водопровідної мережі підключенням її до водопровідного колодязя, що знаходиться на земельній ділянці співвласника квартири АДРЕСА_1 (варіант АДРЕСА_1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частини першої статті 364 ЦК України).
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до статей 364 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.
Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.
Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).
Пунктом 2.7. Інструкції визначено, що спори щодо поділу об`єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновком експерта за результатами проведення судової комісійної земельно-технічної експертизи № 2391/30 від 05 червня 2020 року визначено три варіанти порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 .
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, запропонований експертом І варіант відповідає частці у праві власності на будинок, надасть право відповідачам на безперешкодне користування будинком і здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір`я та найбільш повно враховує інтереси всіх співвласників будинку, оскільки забезпечує можливість безперешкодного користування будинком і здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір`я, до земельної ділянки.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Відтак, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Посилання касаційної скарги на те, що судами ухвалено судові рішення про визначення порядку користування земельною ділянкою з порушенням принципу співмірності часток в житловому будинку, колегія суддів відхиляє, оскільки судові рішення були ухвалені відповідно до визначеного порядку користування й розпорядження земельною ділянкою між сторонами та висновку судової комісійної земельно-технічної експертизи № 2391/30 від 05 червня 2020 року. При цьому судом враховано інтереси всіх співвласників житлового будинку, а не однієї сторони у справі.
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій правильно врахували вказаний вище висновок, а також інші докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову на підставі проведеного у справі експертного дослідження, оскільки такий враховує права кожного зі співвласників житлового будинку.
Посилання ОСОБА_3 на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду постанові від 20 травня 2020 року у справі № 127/217/16-ц (провадження № 61-42694св18), колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржувані судові рішення узгоджуються з правовою позицією Верховного суду у зазначеній справі.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, з дотримання вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалили судові рішення.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк