ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
справа № 547/901/21
провадження № 51-5297км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170510000368, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Семенівка Полтавської області, зареєстрованої у тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ) та його жительки ( АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 рокуОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі статей 75 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на неї обов`язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задоволено частково.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 5597,65 грн відмовлено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
31 серпня 2021 року близько 14:40 ОСОБА_7 , рухаючись на велосипеді жіночого типу марки «Ardis» по тротуарній доріжці на вул. Незалежності в смт Семенівка Полтавської області біля Семенівської селищної ради, діючи з протиправною кримінальною недбалістю, оскільки не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , у результаті чого останній впав на тротуарну доріжку з покриттям у вигляді бруківки та отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.
Таким чином, своїми необережними діями, які виразилися в заподіянні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задоволено частково. Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 у частині стягнення моральної шкоди змінено, збільшено її розмір та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.
У частині вирішення позову про стягнення майнової шкоди вирок скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 3038 грн у відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням. В іншій частині залишено вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вважає, що в цій частині вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Зазначає, що в лікарні перебував 67 діб, не міг самостійно рухатися, вживати їжу, нестерпний біль перешкоджав сну, понад 40 діб постійно застосовував знеболювальні медпрепарати, назавжди втрачена можливість повноцінного життя, чого не врахували суди при стягненні з ОСОБА_7 шкоди у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, на думку засудженої, є те, що апеляційним судом взято до уваги та покладено в основу рішення докази, які не досліджувались судом першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам до доказів, встановленим чинним законодавством України. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_6 під час кримінального провадження звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної правопорушенням, додавши до заяви не засвідчені у встановленому порядку копії фіскальних чеків. Погоджується з рішенням суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки її форма та зміст не відповідали вимогам, установленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. Стверджує, що суд апеляційної інстанції усупереч положенням статей 7, 23, 370 та 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвалив рішення стосовно цивільного позову, хоча чеки, які підтверджують витрати на придбання ходунків та ліків, не досліджувались безпосередньо в суді першої інстанції, а докази заподіяння моральної шкоди не досліджувались апеляційним судом. Вважає, що відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у провадженні може пред`явити тільки потерпілий, законний представник осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, а також прокурор, натомість апеляційний суд розглянув цивільний позов представника потерпілого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг засудженої ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 зазначеної норми суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як видно зі скарг, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, кваліфікація її дій, вид, міра покарання та звільнення від його відбування у скаргах засудженої ОСОБА_7 і потерпілого ОСОБА_6 не оспорюються.
Доводи потерпілого щодо заниженого розміру стягнення з ОСОБА_7 коштів у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди на його користь не є слушними.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини 3 зазначеної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Цих вимог закону при розгляді зазначеного провадження суд апеляційної інстанції дотримався.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_6 велосипедом, за кермом якого була ОСОБА_7 , ОСОБА_6 впав та отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Як убачає колегія суддів Верховного Суду з матеріалів кримінального провадження, до початку судового розгляду, 19 квітня 2022 року через канцелярію суду представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав цивільний позов, у якому просив стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 5597,65 грн та 100 000 грн відповідно у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вивчивши цивільний позов у частині стягнення матеріальної шкоди, місцевий суд вважав, що вимога про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 5597,65 грн не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю належних доказів, які б підтверджували суму завданої матеріальної шкоди за цивільним позовом у вигляді купівлі ліків та інших засобів, призначених лікарем у зв`язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, а тому в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди відмовив.
Моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, суд ухвалив стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у розмірі 10 000 грн.
Не погодившись із вироком суду в частині стягнення заявлених позовних вимог, представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити вирок у частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 і стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого 5597,65 грн та 100 000 грн відповідно в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині стягнення моральної шкоди та скасовуючи вирок у частині стягнення майнової шкоди, апеляційний суд зазначив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб унаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров`я тощо).
У зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я потерпілі особи мають право на відшкодування їм заробітку (доходу), втрачених унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України).
Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди позивачем доведені на суму 3038 грн, а саме в матеріалах кримінального провадження наявні чеки, які підтверджують витрати на придбання ходунків та ліків, що куплені безпосередньо після отримання потерпілим травми та вочевидь пов`язані з її лікуванням, а тому задовольнив позов у частині відшкодування матеріальної шкоди на вказану суму.
Не є слушним довід засудженої ОСОБА_7 про те, що не досліджувалися безпосередньо в суді першої інстанції чеки, які підтверджують витрати на придбання ходунків та ліків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою суду від 20 квітня 2022 року ОСОБА_7 було визнано цивільним відповідачем та надано право у
15-денний строк подати до суду відзив на позов, під час судового слідства 18 травня 2022 року представник потерпілого оголосив цивільний позов у суді. Крім того, з журналу судового засідання від 22 червня 2022 року колегія суддів Верховного Суду вбачає, що заявлений цивільний позов та долучені до нього докази на його підтвердження були предметом розгляду місцевого суду.
Збільшуючи розмір стягнень у частині моральної шкоди з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 до 50 000 грн, апеляційний суд зазначив, що потерпілий внаслідок протиправних дій обвинуваченої отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, через що зазнав фізичного болю та страждань, переніс стресову ситуацію, проходив лікування, змушений був змінювати свій уклад життя у зв`язку з неможливістю самостійно пересуватися. Врахувавши принципи пропорційності, законності, виваженості, розумності та справедливості, моральні страждання, яких зазнав потерпілий від кримінального правопорушення, апеляційний суд вважав за необхідне частково задовольнити апеляційні вимоги представника потерпілого щодо стягнення моральної шкоди та визначив її загальну суму в розмірі 50 000 грн.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із цим рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що воно відповідає вимогам ст. 23 ЦК України, ст. 370 КПК України. Підстав для скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку із заниженням розміру стягнень у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди колегія суддів Верховного Суду не вбачає.
Колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи засудженої про те, що суди всупереч вимог ст. 128 КПК України розглянули позов представника потерпілого, та зазначає таке.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 21 березня 2022 року потерпілий ОСОБА_6 самостійно звернувся з позовною заявою до Семенівського районного суду Полтавської області На підтвердження витрат на лікування потерпілим до цивільного позову було долучено копії квитанцій (чеків) про придбання медикаментів (т. 1, а.к.п. 60, 81, 82). 05 квітня 2022 року потерпілий ОСОБА_6 звернувся до місцевого суду з клопотанням про призначення йому адвоката для представлення інтересів як потерпілого у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що через свої фізичні вади він не може належним чином реалізувати свої права (т. 1, а.к.п. 96). 18 квітня 2022 року Кременчуцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначив ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 для представлення інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні № 547/901/21, зокрема для складення документів процесуального характеру (т. 1, а.к.п. 101). 19 квітня 2022 року представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав цивільний позов, у якому просив стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 5597,65 грн та 100 000 грн відповідно в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т. 1, а.к.п. 97-99). Ухвалою судді Семенівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 прийнято до провадження, при цьому потерпілого ОСОБА_6 визнано цивільним позивачем у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а.к.п. 105-107).
Довід засудженої ОСОБА_7 про те, що докази заподіяння моральної шкоди не досліджувались апеляційним судом, не є слушним.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, учасники судового провадження не заявляли клопотання про дослідження доказів на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України. Представник потерпілого, надаючи пояснення по суті його апеляційної скарги, зазначав, у чому полягала моральна шкода, завдана діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_6 . При цьому кримінальне провадження розглядалося за відсутності потерпілого, оскільки він фізично через травму не зміг
приїхати, про що, зокрема, представник зазначав у своїй скарзі як на одну з підстав стягнення із засудженої коштів на відшкодування моральної шкоди потерпілому.
Отже, рішення суду в частині вирішення цивільного позову прийнято з дотриманням положень статей 128 129 КПК України та статей 1167 1194 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Верховного Суду не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 .
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах його апеляційну скаргу задовольнив частково, а вирок місцевого суду змінив у частині стягнення моральної шкоди і скасував у частині вирішення позову про стягнення майнової шкоди.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог потерпілого ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_7 немає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України,
Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3