№ 551/343/21

Постанова

Іменем України

18 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 551/343/21

провадження № 61-8734св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко Андрій Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Сиволапа Д. С., та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Абрамова П. С., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальність «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», товариство) звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А. М. (далі - приватний нотаріус КМНО Доценко А. М.) про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки.

Позовну заяву ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» мотивувало тим, що на підставі договору оренди землі від 01 січня 2014 року він є орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325781600:00:005:0142. Цей договір належним чином зареєстрований та укладений строком на 10 років. За весь час орендних відносин позивач використовував земельну ділянку за її цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачував власнику орендну плату.

Позивач вказує, що 03 серпня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А. М. 02 серпня 2020 року прийнято рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки, належної ОСОБА_1 . Підставою для прийняття такого рішення у реєстрі вказана угода про дострокове розірвання договору оренди землі, укладена 22 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Позивач вказував, що угода про розірвання договору оренди землі між ним та ОСОБА_1 не укладалась, вважав, що вона була сфальсифікована відповідачем у 2020 році і нотаріусом був внесений відповідний реєстраційний запис про припинення у позивача права оренди на дану земельну ділянку.

Ці твердження позивач обґрунтовував існуванням у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» процедури укладання та розірвання договорів оренди землі. Ця угода не могли бути укладеною генеральним директором без погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. Натоміть у товариства відсутній другий оригінальний примірник цієї угоди, жодна інформація про її укладання у внутрішній документації товариства також відсутня.

Крім того, про наявність зловмисної домовленості між колишнім генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідчать ті факти того, що останній отримав оренду плату за землю за 2018-2020 роки, у 2020 році наперед авансом, припинивши орендні відносини з товариством ще 22 вересня 2017 року.

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» просило суд:

- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка укладена 22 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0142, площею 2,5250га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Доценка А. М. індексний номер 5341642 від 02 серпня 2020 року щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0142 та поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині права оренди вказаної земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на підставі вищевказаного договору оренди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області

від 07 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» залишено без задоволення, рішення Шишацького районного суду Полтавської області

від 07 листопада 2022 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позовних вимог та зазначення позивачем взаємовиключних підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною. Суди встановили, що угода була підписана генеральним директором ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» Скочком В. М., доказів на підтвердження того, що було відсутнє волевиявлення сторін на укладення такої угоди, що ОСОБА_2 не мав повноважень на її підписання, що вона була сфальсифікована та укладена після звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, позивачем не надано. Необґрунтованими суди вважали також посилання позивача на наявність злочинної домовленості між підписантами оспорюваної угоди.

Позивач не довів, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 отримали будь-яку вигоду від укладання оспорюваної угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог, справу передати на розгляд до Об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Шишацького районного суду Полтавської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17, від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18 (провадження № 61-16936св19).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач не надав оригіналу оспорюваної угоди про розірвання договору оренди. Вважає, що судами встановлено обставину укладення зазначеного правочину за відсутності належних доказів.

Посилається на відсутність в оспорюваній угоді дати припинення дії договору оренди (дати державної реєстрації угоди про розірвання договору), кадастрового номеру земельної ділянки, її площі та місця розташування, незрозумілі умови щодо порядку повернення земельної ділянки орендодавцю, отримання орендодавцем орендної плати після укладення угоди про розірвання договору оренди, відкладну державну реєстрацію припинення права на підставі угоди. Вважає, що вказане свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку ОСОБА_1 .

Додатково посилається на наявність ознак злочинної домовленості між підписантами оспорюваної угоди, що є підставами для застосування до спірних правовідносин положень статті 232 Цивільного кодексу України. Також звертає увагу на відсутність у товариства наміру розривати договір оренди землі.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,5248 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325781600:00:005:0142 (дата державної реєстрації 07 грудня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7971049553257).

Встановлено, що під час проведення державної реєстрації права власності відповідача на вказану земельну ділянку, реєстратором допущено помилку в частині його анкетних даних та неправильно вказано його по батькові « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 ». Всі інші відомості (прізвище, ім`я, РНОКПП, серія та номер паспорту) співпадають.

Ця помилка залишається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

01 січня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (орендарем) в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А. М. укладений договір оренди землі б/н.

За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,5250 га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0142. Строк дії договору згідно з пунктом 9 становить 10 років.

01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору.

07 грудня 2015 року державний реєстратор здійснив реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0142 на підставі вищевказаного договору оренди від 01 січня 2014 року б/н.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що з часу укладання договору до моменту його державної реєстрації минуло майже 2 роки.

02 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А. М. до Державного реєстру речових прав внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0142, індексний номер рішення 53416420. Підставою для прийняття даного рішення вказана угода про розірвання договору оренди землі від 22 вересня 2017 року б/н, укладена між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Згідно з текстом наданої нотаріусом на запит суду першої інстанції копії угоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, датованої 22 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В. М. дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року.

З моменту набуття угодою чинності, сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Відповідно до пункту 4 угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця.

Сторонами вказаної угоди 22 вересня 2017 року підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0142, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року.

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідків заступник генерального директора з земельних активів ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_5 та начальник юридичного відділу цього товариства ОСОБА_6 вказали, що оспорювану угоду вони вважають сфальсифікованою в 2020 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства, оскільки жодної угоди такого змісту товариство не укладало, спрямовуючи свою діяльність лише на збільшення земельного банку. Зокрема, розірвання договорів оренди товариством допускалось лише з метою подальшого укладення договорів емфітевзису щодо даних земельних ділянок. Інших підстав для дострокового розірвання договорів оренди землі товариство не допускало. Згідно пояснень свідків за своєю посадою генеральний директор товариства ОСОБА_2 мав право підписувати угоди про розірвання договорів оренди землі, але перед цим вони підлягали обов`язковому вивченню та погодженню певними структурними підрозділами товариства відповідно до існуючої процедури роботи з пайовиками. При цьому спірна угода не проходила жодної реєстрації в товаристві, не погоджувалась його працівниками, у товаристві відсутній її другий примірник.

Згідно з пунктом 18.1 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року) для керівництва поточною діяльністю товариства утворюється одноосібний виконавчий орган - генеральний директор.

Генеральний директор без доручення діє від імені товариства, в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо (пункт 19.5 Статуту).

Загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_2 у зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено ОСОБА_7 .

Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 19 травня 2021 року за клопотанням позивача призначено судово-технічну експертизу документів (оспорюваної угоди) та витребувано її оригінал або копію в учасників справи, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М. С. Бокаріуса.

Полтавське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М. С. Бокаріуса 14 лютого 2022 року направило до суду першої інстанції повідомлення про неможливість надання висновку експерта, у зв`язку ненаданням оригіналу угоди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (частина перша статті 232 ЦК України).

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходили із того, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі. Позивач не довів наявності у спірних правовідносинах підстав недійсності угоди від 22 вересня 2017 року про дострокове розірвання договору оренди землі. Товариство не надало доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення сторін на укладення цієї угоди, її підроблення або підписання неуповноваженою особою.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», зокрема у постановах від 24 грудня 2021 року у справі № 551/1325/19 (провадження № 61-10825св21), від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19 (провадження № 61-21444св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19 (провадження № 61-21254св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19 (провадження № 61-11340св21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 551/1322/19 (провадження № 61-4195св22), від 28 червня 2023 року у справі № 551/350/21 (провадження № 61-5982св23).

При цьому, надавши оцінку положенням Статуту товариства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про те, що генеральний директор без доручення діє від імені товариства, у тому числі, укладає договори та інші угоди. На час укладення оспорюваної угоди ОСОБА_2 був генеральним директором товариства, доказів обмеження його повноважень матеріали справи не містять, а тому підписання ним угоди про розірвання договору оренди землі свідчить про належне волевиявлення сторони правочину та створює для орендаря правові наслідки - припинення орендних правовідносин з орендодавцем.

Крім того, судами враховано, що ухвалою суду першої інстанції 19 травня 2021 року за клопотанням сторони позивача у справі призначено судово-технічну експертизу документів щодо оспорюваної угоди, проте оригінал оспорюваної угоди не було надано у розпорядження експерта жодною зі сторін, а тому матеріали цивільної справи повернуто суду у зв`язку із неможливістю проведення експертизи за копією угоди.

При цьому факту ухилення відповідача від надання витребуваних доказів суди не встановили та правильно зазначили, що чинне законодавство не зобов`язує відповідача зберігати оригінал угоди про дострокове розірвання договору оренди землі після її реєстрації у нотаріуса та не передбачає за його втрату жодної відповідальності. Другий примірник оригіналу оспорюваної угоди, який повинен зберігатись в ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суду також не був наданий з посиланням на його відсутність.

Отже, встановивши, що за взаємною згодою між ОСОБА_1 та товариством, від імені якого діяв ОСОБА_2 , який у період з березня 2009 року до листопада 2017 року обіймав посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», підписана угода про розірвання раніше укладеного договору оренди землі, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач не довів належними доказами заявлених вимог, зокрема відсутність волевиявлення сторін на укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, її укладення у інший час, чи не укладення такої угоди взагалі.

Також суди правильно вважали, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів фальсифікації спірної угоди про розірвання договору оренди землі.

Не свідчить про таку фальсифікацію і відсутність даних про розірвання договору оренди землі у внутрішній документації товариства та у відповідних бухгалтерських програмах, як вірно встановив місцевий суд, оскільки ведення паперового та електронного контролю є організацією внутрішньої роботи товариства, що залежить виключно від волевиявлення і дій самого товариства в особі уповноважених осіб та органів.

Встановлення факту, яка саме особа складала та роздруковувала проект спірної угоди, хто виконав рукописний текст в ній, не впливає на висновки суду про відсутність підстав вважати спірну угоду сфальсифікованою. Типовий договір розірвання договорів оренди землі чинним законодавством не передбачений, а дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором товариства) певних локальних нормативних документів при підготовці проекту спірної угоди жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки відповідача ОСОБА_1 , який, підписуючи спірну угоду у генерального директора товариства - орендаря, не повинен був перевіряти чи якимось чином припускати, що останній діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій. Не свідчить і про фальсифікацію той факт, що оригінал самого договору оренди зберігався у місті Києві у ТОВ «Астарта-Київ», оскільки це жодним чином не перешкоджало укладенню угоди про його розірвання.

Посилання ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18 (провадження № 61-16936св19) не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, вказав наступне: «суд першої інстанції неодноразово витребував у відповідача оригінал додаткової угоди (у зв`язку з посиланням позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте відповідач вимог суду не виконав. Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду відповідачем не наданий, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження). З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 01 квітня 2018 року, як і не доведено обставин його укладення 01 квітня 2018 року. Отже, суд правомірно поклав на відповідача обов`язок надання оригіналу додаткової угоди. Оскільки цей обов`язок виконано не було, суд взяв до уваги як доказ відсутність події підписання додаткової угоди відеозапис з відповідними твердженнями відповідача та на підставі частини другої статті 74 ГПК дійшов відповідних висновків».

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про порушення судами норм процесуального права щодо розподілу обов`язків доказування, оскільки у наведеній справі та у справі, яка переглядається, встановлено різні фактичні обставини, доказування вимог та застосовані до них норми права.

У цій справі, відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з недоведеності ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявлених вимог. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Крім того, заявник стверджує, що суди не звернули уваги на те, що у спірній угоді відсутні всі істотні умови, а саме: не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що є підставою для відмови у державній реєстрації прав, оскільки саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17. Колегія суддів відхиляє такі доводи заявника, оскільки це не впливає на суть вирішення цього спору.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18 сформульовано висновок про те, що при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною договору, положення частини першої статті 232 ЦК України підлягають застосуванню, оскільки орган юридичної особи (уповноважений керівник), який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи, створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва.

Доводи ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про те, що оспорена угода вчинена внаслідок зловмисної домовленості, на увагу не заслуговують, оскільки позивач не довів, що ОСОБА_1 або ОСОБА_8 отримали особисту вигоду від укладення оспорюваної угоди, чи виникнення негативних наслідків для товариства.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, постанова відповідає вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Щодо клопотання ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявило клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, а тому передача справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина третя статті 403 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

У справі, яка переглядається, заявник належним чином не мотивував наявність виключної правової проблеми. Навпаки, Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20); від 10 серпня 2021 року у справі № 551/338/19 (провадження № 61-7342св21); від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21); від 12 жовтня 2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436св21); від 26 листопада 2021 року у справі № 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21) уже викладав висновки в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до фізичних осіб про визнання недійсним угод про дострокове розірвання договорів оренди землі.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник