Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 551/574/18
провадження № 61-4066 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2018 року
у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі суддів: Пікуля В. П. Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що приблизно із липня 2003 року він проживавав у фактичних шлюбних відносинах із відповідачкою ОСОБА_2 .
У червні 2012 року шлюбні відносини припинилися, у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 не перебував.
Вважає, що він не являється біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого він записаний, а тому вважав за необхідне призначити судово - генетичну експертизу та, у разі встановлення відсутності такого споріднення, просив виключити відомості про нього з актового запису про народження дитини й припинити стягнення аліментів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 07 вересня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виключено з актового запису про народження ОСОБА_4 , що складений
20 січня 2004 року виконавчим комітетом Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_4 , шляхом припинення їх стягнення, з моменту набрання рішенням законної сили.
Вирішено питання судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що ба тьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є інший чоловік, а не позивач ОСОБА_1 , який записаний як батько, якого ввели в оману та враховуючи, що останній не позбавлений права на судовий захист, шляхом подачі позову про оспорювання батьківства, дійшов висновку про виключення з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порядковим номером 1, що складений 20 січня 2004 року виконавчим комітетом Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки під час розгляду справи достовірно було встановлено, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді, як відповідач не надала достатніх та достовірних доказів того, що позивач на момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є біологічним батьком.
Надходження касаційної скарги до суду
18 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано з Шишацького районного суду Полтавської області цивільну справу № 551/574/18.
Звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання та розгляд у Верховному Суді її касаційної скарги.
В червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу
01 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
Відзив мотивовано там, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є необґрунтованими та безпідставними, а судові рішення прийняті при всебічному дослідженні фактичних обставин справи, які підтверджені достатніми доказами надані позивачем.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушенням судами норм матеріального, а саме ч. 5 ст. 136 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Зазначає, що на момент народження сина ОСОБА_3 позивач знав, що він не являється біологічним батьком.
Крім того, в своїй касаційній, ОСОБА_2 посилається на порушення норми процесуального права, а саме, що не було залучено у справі третіх осіб, а саме, Службу у справах дітей Шишацької районної державної адміністрації та Шишацький районний відділ ДВС ГТУЮ в Полтавській області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що сторони по справі у зареєстрованому шлюбі не перебували.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Яреськи Шишацького району Полтавської області народився ОСОБА_4 , про що виконавчим комітетом Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області 20 січня 2004 року було складено відповідний актовий запис за № 1, що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 де батьком дитини записано ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .
Судом також було встановлено, що реєстрацію народження дитини здійснював ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджується довідкою № 1135 від 21 серпня 2018 року виданою Яреськівською сільською радою Шишацького району Полтавської області.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 11 липня 2012 року, яке набрало законної сили 24 липня 2012 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання їх малолітніх дітей задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку/доходу на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 26 квітня 2012 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125цього Кодексу.
У відповідності до норм статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Отже, за змістом зазначених норм права, походження дитини від певної особи визначається за фактом народження дитини від цієї особи в шлюбі або поза ним, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, документом закладу охорони здоров`я про народження дитини дружиною та свідоцтвом про народження дитини, виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису про народження.
За життя особи, записаної батьком дитини, ніхто інший, крім нього самого, оспорювати батьківство не має права.
Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.
За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитині саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.
Такого обов`язку у особи, яка не визнана батьком дитини не виникає.
Відповідно до частини 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.
Згідно ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільностіїх визнання.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи встановили, що ОСОБА_1 вважаючи себе батьком дитини, подавши про це відповідну заяву до органу РАЦСу, проте на момент подачі даної заяви не знав, що він не є біологічним батьком.
Зазначений факт також підтверджується тим, що при подані до суду позову ОСОБА_1 просив призначити судово-генетичну експертизу, проте у зв`язку із визнанням відповідачкою обставини, що позивач не є біологічним батьком дитини, підстави для призначення експертизи відпала (відповідно до статті 105 ЦПК України).
Ураховуючи наведене суди дійшли до обґрунтованих висновків задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження відомостей про батьківство дитини та припинення стягнення аліментів.
Відповідно до статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Зокрема, частина 1 статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача за власною ініціативою або за заявою учасників справи.
Отже, посилання скаржниці щодо не залучення до участі у справі відповідних органів державної влади не приймаються до уваги, оскільки таких заяв чи клопотань ОСОБА_2 не подавала та матеріали справи таких заяв чи клопотань не містять.
Крім того, зазначені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 аналогічні доводам її апеляційної скарги, які були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції та яким було надано належну правову оцінку.
Посилання в касаційній скарзі на ту обставину, що позивач знав про те, що не являється рідним батьком дитини не заслуговують уваги, оскільки даний довід спростований апеляційним судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Виходячи з наведеного, аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги необґрунтовані та висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 вересня
2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
А. А. Калараш
Є. В. Петров