Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 552/1770/14-ц
провадження № 61-36270св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Виконавчий комітет Полтавської міської ради, Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради, Полтавська міська рада,
третя особа - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, просила: визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 11 лютого 2013 року № 44 про переведення особового рахунку на спірну квартиру із ОСОБА_4 на ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради відділу обліку, розподілу та приватизації житла від 20 березня 2013 року № 96 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 ; визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_2 ; вирішити питання розподілу судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ОСОБА_1 проживала та була квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . У грудні 1984 року після закінчення навчального закладу її направлено на роботу у Сахалінську область, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі на підставі строкової трудової угоди. Право користування житловою площею у спірній квартирі ОСОБА_1 забронювала і отримала охоронне свідоцтво. З того часу, за характером її роботи, дія броні та охоронного свідоцтва продовжувалися. Останнє охоронне свідоцтво нею отримано на період із 25 вересня 2009 року до 06 листопада 2012 року.
У спірній квартирі зареєстрований і мешкає її син ОСОБА_2 , який до квартири її не допускає та чинить перешкоди у користуванні житлом. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 приватизував квартиру без її участі та згоди лише на своє ім`я, чим порушив її право на участь у приватизації житла. Посилалася на те, що строк охоронного свідоцтва закінчився 06 листопада 2012 року, а тому за нею зберігалося право користування квартирою до 06 травня 2013 року, проте 11 лютого 2013 року Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради без її згоди ухвалив рішення про переоформлення особового рахунку із ОСОБА_4 на ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26 травня 2016 року зазначену справу об`єднано зі справою за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Управління майном міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органів місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 неодноразово уточнювала свої вимоги за цим позовом, просила стягнути із відповідачів 124 145, 00 грн на відшкодування упущеної вигоди від позбавлення участі у приватизації спірної квартири, 300 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди та 5 300, 00 грн - витрати на правову допомогу.
Вимоги об`єднаного позову обґрунтовувалися тим, що незаконними діями відповідачів під час приватизації спірної квартири вона позбавлена права на житло та змушена була проживати у знайомих або на вулиці, чим їй заподіяно майнову і моральну шкоду.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що після закінчення дії охоронного свідоцтва протягом 6 місяців позивач своє право на повернення у квартиру не використала, не визначилася щодо свого громадянства, повернення в Україну і реєстрації свого місця перебування в установленому законом порядку. Крім того, на захист порушеного права позивач звернулася до суду лише 29 березня 2014 року після закінчення шестимісячного строку, встановленого статтею 76 ЖК Української РСР.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року скасовано рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2016 року.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Полтавської міської ради задоволено частково.
Визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 11 лютого 2013 року № 44 про переведення особового рахунку на спірну квартиру із ОСОБА_5 на ОСОБА_2 .
Визнано недійсними розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради відділу обліку, розподілу та приватизації житла від 20 березня 2013 року № 96 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 і свідоцтво про право власності на зазначену квартиру від 25 березня 2013 року, видане Відділом обліку, розподілу та приватизації житла Виконавчого комітету Полтавської міської ради на ім`я ОСОБА_2 .
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа -
КП «ЖЕО № 2», про відшкодування майнової і моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто із Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 5 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй рішенням Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 11 лютого 2013 року № 44 про переведення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 без її особистої на те згоди як особи тимчасово відсутньої, за якою зберігалося право користування квартирою.
Стягнуто з Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 1 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй розпорядженням Відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконкому Полтавської міської ради від 20 березня 2013 року № 96 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 без її на те згоди, як особи тимчасово відсутньої, за якою зберігається право користування квартирою, і видачею свідоцтва про право власності на зазначену квартиру від 25 березня 2013 року, складеного Відділом обліку, розподілу та приватизації житла Виконавчого комітету Полтавської міської ради на ім`я ОСОБА_2 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про неповернення ОСОБА_1 до квартири протягом 6 місяців з часу припинення дії охоронного свідоцтва та відсутність наміру нею користуватися не відповідає обставинам справи. Позивач із 1994 року обґрунтовано побоювалася за свої житлові права та активно намагалася їх захистити, а вселитися до квартири не мала можливості унаслідок створення перешкод зі сторони свого сина - відповідача ОСОБА_2 .
Апеляційний суд дійшов висновків, що як на час ухвалення рішення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 11 лютого 2013 року № 44 про переведення особового рахунку на спірну квартиру, із ОСОБА_4 на ОСОБА_2 , так і на час приватизації житла, позивач мала статус тимчасово відсутнього члена сім`ї наймача, за яким зберігається право на житло та згода якого є необхідною для вчинення зазначених дій.
Додатково апеляційний суд зазначив, що для чергового бронювання житлової площі у як у 2009 році, так і у 2012 році до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради позивачем дійсно подавалися трудові контракти та клопотання від юридичної особи, яка за офіційними відомостями припинила своє існування ще у 2007 році. Проте, подача ОСОБА_1 в офіційні органи фіктивних документів з метою бронювання житлової площі не позбавляє її права на дотримання судового порядку визнання особи такою, яка втратила право користування житлом, а державні установи - від обов`язку такого звернення до суду перед застосуванням відповідних правових наслідків.
Стислий виклад позиції ОСОБА_2 за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами
ОСОБА_2 у лютому 2018 року звернувся до Апеляційного суду Полтавської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року.
Вимоги заяви обґрунтовувалися тим, що після ухваленого Апеляційним судом Полтавської області рішення від 12 січня 2017 року та набрання ним законної сили ОСОБА_2 стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не могли бути відомі під час розгляду цієї справи.
ОСОБА_2 зазначав, що істотними обставинами перегляду судового рішення є те, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах в умовах Крайньої Півночі, оскільки підприємство, з яким було укладено трудовий договір, ліквідоване, а підписант-директор помер на час укладення договору. Крім того, заявник посилався на те, що на момент розгляду цивільної справи, у 2017 році, не було відомо, що видача охоронюваного свідоцтва (броні) у 2009 році є незаконною, а тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 мала статус тимчасово відсутнього члена сім`ї наймача, за яким зберігалося право на житло та згода якого є необхідною для вчинення зазначених дій, є помилковим, а тому такі обставини мають бути враховані судом під час перегляду судового рішення, оскільки термін дії останнього охоронюваного свідоцтва (броні), виданого ОСОБА_1 , закінчився ще у 2009 році.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, не є такими, оскільки вони не входять до переліку обставин, які передбачені статтею 423 ЦПК України, перелік яких є вичерпаним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Апеляційний суд зазначив, що дані про фіктивність документів, які стали підставою для видачі охоронного свідоцтва, були відомі суду та враховувалися під час постановлення рішення суду. В основу висновків суду покладено не чинність охоронного свідоцтва, а факт невизнання позивача такою, яка втратила право користування житлом у судовому порядку. Тому, обставини, на які посилається заявник, за висновками апеляційного суду не вважаються нововиявленими обставинами та не тягнуть за собою виникнення підстави для перегляду ухваленого рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки вони не впливають на мотиви суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у травні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник зазначає, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи та правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що на момент розгляду справи по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог не було відомо, що видача охоронного свідоцтва у 2009 році є незаконною, а тому твердження, що ОСОБА_1 мала статус тимчасово відсутнього члена сім`ї наймача, за яким зберігалося право на житло та згода якого була необхідною для приватизації житла, є помилковими. Заявник зазначає, що зі змісту рішення Апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року у справі № 552/326/15-ц стало відомо, що ОСОБА_1 шахрайськими діями незаконно отримала у 2009 році охоронне свідоцтво (броню) на квартиру АДРЕСА_1 , а отже ці обставини, на переконання заявника, не були та не могли бути відомі апеляційному суду під час розгляду справи по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради просить касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Зазначає, що факт невизнання ОСОБА_1 такою, яка втратила право користування спірною квартирою, встановлено на підставі чинності охоронного свідоцтва (броні) від 25 вересня 2009 року.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові докази. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що у встановленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається та вирішення спору по суті.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишилися невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами. Такі обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Звернувшись до апеляційного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що істотними обставинами перегляду судового рішення є те, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах в умовах Крайньої Півночі, оскільки підприємство, з яким було укладено трудовий договір, ліквідоване, а підписант-директор помер на час укладення договору. Крім того, заявник посилався на те, що на момент розгляду цивільної справи, у 2017 році, не було відомо, що видача охоронюваного свідоцтва (броні) у 2009 році є незаконною, а тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 мала статус тимчасово відсутнього члена сім`ї наймача, за яким зберігалось право на житло та згода якого є необхідною для вчинення зазначених дій, є помилковим, а тому такі обставини мають бути враховані судом під час перегляду судового рішення, оскільки термін дії останнього охоронюваного свідоцтва (броні), виданого ОСОБА_1 , закінчився ще у 2009 році.
В оцінці істотності обставин, на які посилається заявник, Верховний Суд врахував, що незаконність охоронного свідоцтва (броні) не спростовує встановлених обставин справи, а також правових підстав задоволення позову, зокрема, що ОСОБА_1 не визнано такою, що втратила право користування квартирою.
Апеляційний суд зазначив, що дані про фіктивність документів, які стали підставою для видачі охоронного свідоцтва, були відомі суду та враховувалися під час винесення рішення. В основу висновків суду покладено не чинність охоронного свідоцтва, а факт невизнання позивача такою, що втратила право користування житлом у судовому порядку. Тому, обставини, на які посилається заявник, за висновками апеляційного суду не вважаються нововиявленими обставинами та не тягнуть за собою підстави для перегляду ухваленого рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки вони не впливають на мотиви суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
Взявши до уваги, що на момент розгляду справи по суті апеляційним судом враховано фіктивність документів, на підставі яких видано ОСОБА_1 охоронне свідоцтво, а підставою для задоволення позовних вимог стало невизнання позивача такою, яка втратила право користування житлом у судовому порядку, відсутні підстави для висновків про істотність обставин, наведених у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність істотних обставин, які існували на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, проте не могли бути встановлені, оскільки не були і не могли бути відомі сторонам у справі.
Одночасно Верховний Суд врахував, що постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 552/326/15-ц рішення Апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року, яким, на переконання заявника, встановлені істотні обставини, які існували на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, скасовано. Справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, визнання видачі охоронного свідоцтва незаконним, направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року, ухваленого за наслідками розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, визнання видачі охоронного свідоцтва незаконним.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PОNОMARYОV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).
Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються непогодженням із оскаржуваним судовим рішенням.
Розглядаючи заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, судом апеляційної інстанцій встановлено, що обставини, на які посилається заявник, встановлені та вирішувались під час розгляду справи по суті.
З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосуваннянорми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко