ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 552/3411/17
адміністративне провадження № К/9901/34848/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №552/3411/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради про виплату грошової компенсації, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевцової Н.В., суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради виплатити ОСОБА_1 компенсацію, починаючи з 2011 р. у повному обсязі передбаченому п. 3 Порядку виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 р. № 60 у сумі 208,50 коп.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має статус учасника бойових дій та є отримувачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувались пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів на підставі постанови КМУ від 12.02.2014 року № 60. ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами про виплату такої компенсації, проте отримав відмову у виплаті компенсації, оскільки кошти не передбачені бюджетом.
3. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 2011 року по 06.06.2016 року залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
4. 22 червня 2017 року Київський районний суд м. Полтави вирішив У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в Законі України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 року №928-VІІІ та "Про державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 року №П8/01-VIII не передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспорт них засобів та інших самохідних машин і механізмів, розпис асигнувань субвенції з місцевого бюджету на виплату такої компенсації до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради не надходив, а тому відповідач позбавлений можливості виплатити позивачеві вказану компенсацію.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. 03 жовтня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 22.06.2017р. по справі №552/3411/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради про виплату грошової компенсації задовольнити частково.
Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 2016 р. відповідно до Порядку виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 р. № 60 в розмірі 69,50 (шістдесят дев`ять) грн. 50 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачу підлягає виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів в розмірі 69,50 грн. При цьому, відсутність коштів не є підставою для відмови позивачу у наданні пільг, передбачених законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 26 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що в Законі України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 року №928-VІІІ та "Про державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 року №18/01-VIII не передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України компенсаційна виплата за вищезазначену пільгу віднесена до видатків, що можуть здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів. На даний час розпис асигнувань субвенції з місцевого бюджету на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів Управлінню не доведено. У разі отримання асигнувань та надходження коштів позивачу компенсація буде виплачена.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. 21 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради залишити без задоволення.
11. 06 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: Гриців М.І. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 03.07.2019 №885/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
У червні 2016 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів, згідно з п. 2 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 року № 60.
Відповідач провів розрахунок виплати такої компенсації, загальна сума компенсації становить 69 грн. 50 коп., однак вказані кошти позивачеві виплачені не були оскільки у відповідача відсутнє бюджетне асигнування вказаної програми.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2014 року № 60, яка набрала чинності з 01 січня 2016 року, затверджено Порядок виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів (далі - Порядок).
Порядок визначає механізм виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів стосовно одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об`ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів чи одного мотоцикла з об`ємом циліндрів двигуна до 750 куб. сантиметрів, або одного човна моторного чи катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 метра (далі - компенсація).
Згідно п.п. 1 п. 2 вказаного Порядку компенсація призначається та виплачується фізичним особам - власникам транспортного засобу (далі - отримувачі компенсації), зазначеним, зокрема, у статтях 4-11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до п. 4 Порядку для призначення компенсації отримувач подає відповідному структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення:
заяву про призначення компенсації, в якій зазначається адреса отримувача компенсації, його пільгова категорія, вид транспортного засобу отримувача компенсації, об`єм циліндрів двигуна зазначеного транспортного засобу (довжина корпусу човна моторного або катера), спосіб отримання компенсації (номер відділення зв`язку або установа банку);
копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу отримувача компенсації.
Згідно п. 6 Порядку структурний підрозділ місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення протягом 15 робочих днів після одержання документів розглядає їх, перевіряє належність особи до відповідної категорії, зазначеної у пункті 2 цього Порядку, та приймає рішення про призначення та виплату компенсації.
За правилами п. 7 Порядку компенсація виплачується відповідними структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача компенсації.
Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України компенсаційна виплата за вищезазначену пільгу віднесена до видатків, що можуть здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідченням серії АБ № 2983 (а.с.7).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів, згідно п.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 р. № 60 за березень 2016 р., ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій та особі, віднесеної 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи нарахована сума компенсації в розмірі 69,50 грн. (а.с.19).
Відповідно до вказаного розрахунку, позивач є власником легкового седану марки DACIA, модель LOGAN.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів в розмірі 69,50 грн. і така компенсація має бути виплачена Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради.
З касаційної скарги вбачається, що Управління не заперечує проти права позивача на отримання компенсації відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2014 року № 60, однак як на підставу для відмови у виплаті вказаної компенсації посилається на відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспорт них засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Однак, колегія суддів Верховного Суду критично ставиться до таких доводів Управління, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням належних їй соціальних виплат і компенсацій не може бути поставлене в залежність від наявності чи відсутності у органів держаної влади бюджетних асигнувань на виплату таких.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 7 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 3 грудня 2010 року у справі №21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 2016 р. відповідно до Порядку виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 р. № 60 в розмірі 69,50 (шістдесят дев`ять) грн. 50 коп.
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
18. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
19. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради слід залишити без задоволення.
20. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради - залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №552/3411/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій