ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 552/5889/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/52/22
Провадження № 51 - 3218 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170020001899 від 04 серпня 2018 року, щодо:
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, особи без громадянства, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката
ОСОБА_9 і захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 і
ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року
ОСОБА_8 та ОСОБА_6 засуджено кожного за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю кожного з них.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_8 та ОСОБА_6 кожному залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 , з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2022 року, вказано рахувати з 24 серпня 2019 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 , з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2022 року, вказано рахувати з 15 вересня 2019 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 солідарно: на користь потерпілого ОСОБА_10 389 гривень 90 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 40 000 гривень моральної шкоди; на користь держави 4 036 гривень 12 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 .
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 03 серпня 2018 року приблизно о 23 годині 00 хвилин неподалік будинку
АДРЕСА_3 , за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, вчинили напад на ОСОБА_10 , в ході якого з метою подолання опору ОСОБА_8 завдав потерпілому не менше одного удару рукою, стиснутою в кулак, в обличчя ОСОБА_10 , після чого схопив потерпілого за шию та притиснув до бетонного столу, завдавши не менше одного удару ліктем правої руки в обличчя потерпілого, при цьому ОСОБА_6 утримував потерпілого за ноги, а коли останній лежав на бетонному столі, завдав йому не менше одного удару каменем по обличчю, після чого ОСОБА_10 втратив свідомість. У результаті дій ОСОБА_8 та
ОСОБА_6 потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я та легкі тілесні ушкодження. Після заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 заволоділи майном ОСОБА_10 , а саме: мобільним телефоном марки «Philips», банківською карткою ПАТ «Державний ощадний банк України», срібним хрестиком та грошима в сумі 70 гривень, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 650 гривень.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника
ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та порушення права на захист, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що вирок суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих доказах та показаннях зацікавлених осіб, зокрема вважає недопустимими: - протоколи огляду місця події від 04 серпня 2018 року; - протоколи пред`явлення особи для впізнання від 23 серпня
2018 року з потерпілим ОСОБА_10 та зі свідком ОСОБА_13 ; - протоколи слідчого експерименту від 24 серпня 2018 року з підозрюваним ОСОБА_8 , від 14 вересня 2018 року з підозрюваним ОСОБА_6 та від 30 серпня 2018 року з потерпілим ОСОБА_10 , які на думку захисника проведені з порушенням норм кримінального процесуального закону, та вважає зацікавленими особами: - свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є працівниками поліції; - свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які брали участь як поняті під час проведення слідчого експерименту з
ОСОБА_8 і які є друзями працівників поліції; - свідка ОСОБА_13 , який придбав викрадений мобільний телефон; - свідка ОСОБА_18 , яка є матір`ю потерпілого. Зазначає, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_8 встановлено не було. Крім того, звертає увагу на те, що слідчі дії у кримінальному провадженні проводились слідчими ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , проте у витягу з ЄРДР вбачається, що розслідування кримінального провадження № 12018170020001899 проводив лише слідчий ОСОБА_19 , постанова про групу слідчих не надавалась та повноваження інших слідчих не перевірялись. Указує на те, що ОСОБА_23 та ОСОБА_6 не були знайомі і між ними не було попередньої змови на вчинення кримінального правопорушення, сам потерпілий ОСОБА_10 у суді зазначав, що добровільно віддав мобільний телефон ОСОБА_8 і факт заволодіння яким останній визнав. Звертає увагу на те, що у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та протоколі огляду місця події зазначено про вчинення кримінального правопорушення лише однією особою. Зазначає також про порушення права на захист ОСОБА_8 , оскільки під час досудового розслідування слідчі дії були проведені без участі захисника, який розпочав захист прав та законних інтересів на стадії повідомлення про завершення досудового розслідування. Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисту та не надав на них вичерпних відповідей. Крім того, зазначає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 звертались до ДБР з повідомленнями про незаконні дії щодо них з боку працівників поліції, однак суди першої та апеляційної інстанцій не надали зазначеним обставинам належної оцінки, а суд апеляційної інстанції постановив ухвалу 19 липня 2022 року без отримання результатів розслідування з ДБР.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що докази вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, відсутні, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не було домовленості вчиняти розбійний напад, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КК України, оскільки жодними речами потерпілого він не заволодівав і не допомагав у цьому
ОСОБА_8 , а суд першої інстанції допустив упередженість при дослідженні та оцінці доказів і не дотримався стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом. Зазначає про порушення права ОСОБА_6 на захист. Так указує, що ОСОБА_6 не розуміє українську мову, в школі не навчався, читати і писати не може, під час досудового розслідування ставив підписи в документах, не маючи можливості з ними знайомитись, оскільки у нього не було ні захисника, ні перекладача, захисника було призначено лише після обрання запобіжного заходу, а перекладачем його забезпечили в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції перші засідання провів за участю перекладача, а потім без його участі, незважаючи на попередні висновки щодо труднощів розуміння ОСОБА_6 української мови. Зазначає, що ОСОБА_6 три дні жив у відділку поліції поки не підписав слідчий експеримент і за даним фактом проводилось відповідне розслідування. Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 370 404 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисту та не надав на них вичерпних відповідей.
У запереченнях на касаційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 просить залишити їх без задоволення через необґрунтованість наведених захисниками доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просила її задовольнити, а також вважала обґрунтованою касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 .
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 необґрунтованою, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 обґрунтованою в частині доводів про порушення апеляційним судом прав ОСОБА_6 через здійснення апеляційного розгляду без участі перекладача, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції і обрати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.
Однією із основних засад кримінального провадження є рівність перед законом і судом, за змістом якої не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, у тому числі, за мовними ознаками (ст. 7 ч. 1 п. 3, ст. 10 ч. 1 КПК України).
Проявом принципу «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені ст. 6 п. 3 підпунктах «а», «е» Конвенції про захист прав та основоположних свобод: а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього; e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.
Згідно зі ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.
Підозрюваний, обвинувачений має право, у тому числі, користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави (ст. 42 ч. 3 п. 18 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 68 ч. 1 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Питання про дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обвинувачений, який не розуміє і не говорить мовою, яка використовується в суді, має право на безкоштовну допомогу перекладача для усного та письмового перекладу всіх таких документів або заяв, зроблених під час провадження, порушеного проти нього, оскільки це необхідно для розуміння мови суду та забезпечення реалізації права на справедливий судовий розгляд. Однак, ст. 6 п. 3 підпункт «е» не заходить аж так далеко, щоб вимагати письмового перекладу всіх елементів письмових доказів або офіційних документів процесу. У зв`язку з цим слід зазначити, що текст відповідного положення стосується «усного», а не «письмового» перекладача. З цього можна зробити висновок, що допомога усного перекладача може задовольнити вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, надана допомога усного перекладу повинна бути такою, щоб обвинувачений міг дізнатися про справу проти нього та захищатися, а головне мати можливість донести до суду власну версію подій (Рішення ЄСПЛ у справі «Візгірда проти Словенії» від 28 серпня 2018 року).
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 уродженець
м. Алма-Ати Республіки Казахстан та є особою без громадянства. Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні
№12018170020001899 від 04 серпня 2018 року постановою слідчого від 15 вересня 2018 року у кримінальному провадженні було залучено спеціаліста-перекладача. Згідно з розпискою від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_6 отримав переклад обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування на російську мову. Участь перекладача була забезпечена судом першої інстанції та після ухвалення вироку ОСОБА_6 було направлено переклад вироку суду першої інстанції на російську мову. На час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції був залучений перекладач ОСОБА_24 .
Проте, як видно із журналу судового засідання від 19 липня 2022 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, судове засідання проведено без перекладача ОСОБА_24 , суд апеляційної інстанції не з`ясував думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника з даного приводу.
Отже, незважаючи на висновки органу досудового розслідування, суду першої інстанції та самого апеляційного суду щодо труднощів розуміння
ОСОБА_6 української мови, суд апеляційної інстанції не забезпечив участь перекладача в судовому засіданні від 19 липня 2022 року, чим порушив права ОСОБА_6 , що у даному випадку є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просив змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 зі ст. 187 ч. 2 КК на ст. 185 ч. 1 КК України та призначити відповідне покарання. Серед доводів, у тому числі, захисник зазначав про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_8 від 24 серпня 2018 року, оскільки його проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема з порушенням права на захист без участі захисника, протокол ОСОБА_25 підписав не читаючи, а поняті
ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які були допитані судом як свідки, є друзями працівника поліції ОСОБА_15 , а отже заінтересованими особами. Указував на те, що ОСОБА_8 в ході зазначеного слідчого експерименту оговорив себе через застосування до нього фізичного насильства працівниками поліції. Щодо фактичних обставин зазначав про відсутність попередньої змови між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на вчинення розбою, посилався також на показання потерпілого про те, що він добровільно передав мобільний ОСОБА_8 . Вважав, що суд першої інстанції при дослідженні доказів допустив однобічність та упередженість.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просила змінити вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , кваліфікувати його дії за ст. 185 ч. 1 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Серед доводів апеляційної скарги захисник зазначала про те, що ОСОБА_6 вимушений був себе оговорити, оскільки його з дружиною та дітьми декілька днів утримували в приміщенні відділку поліції. Зазначала про недопустимість протоколів слідчих експериментів ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , які проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, свідки
ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які брали участь під час слідчого експерименту з ОСОБА_8 показали різні місця початку та закінчення слідчого експерименту, з протоколом не знайомились, відео не переглядали, а слідчий експеримент з ОСОБА_6 , який не розуміє українську мову, читати та писати не може, проведено без перекладача та захисника і ОСОБА_6 не міг ознайомитись з його змістом. Зазначав, що до показань свідка ОСОБА_15 слід відноситись критично, оскільки він є працівником поліції. Щодо фактичних обставин зазначала, що ОСОБА_6 дійсно заподіяв ОСОБА_10 тілесні ушкодження, але жодного умислу на заволодіння чужим майном у нього не було і майном потерпілого він не заволодівав.
Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив зазначені доводи сторони захисту з урахуванням конкретних встановлених судом фактичних обставин та з посиланням на конкретні докази не навів в ухвалі відповідних мотивів на їх спростування, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Крім того, в суді апеляційної інстанції підлягають перевірці й інші доводи касаційних скарг про недопустимість як доказів: - протоколів огляду місця події від 04 серпня 2018 року; - протоколів пред`явлення особи для впізнання від 23 серпня
2018 року з потерпілим ОСОБА_10 та зі свідком ОСОБА_13 ; - протоколу слідчого експерименту від 30 серпня 2018 року з потерпілим ОСОБА_10 , які на думку захисту проведені з порушенням норм кримінального процесуального закону, та показань зацікавлених осіб: - свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є працівниками поліції; - свідка ОСОБА_13 , який придбав викрадений мобільний телефон; - свідка ОСОБА_18 , яка є матір`ю потерпілого, а також довід про відсутність належної оцінки обставинам проведення розслідування за повідомленнями ОСОБА_8 і ОСОБА_6 про незаконні дії щодо них з боку працівників поліції та прийняття рішення судом апеляційної інстанції без отримання результатів розслідування з ДБР.
Що стосується доводів про те, що слідчі дії у кримінальному провадженні проводились слідчими ОСОБА_19 , дані про якого зазначені у витягу з ЄРДР, а також слідчими ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , повноваження яких не підтверджено, то Верховний Суд позбавлений можливості перевірити зазначений довід в межах касаційної перевірки кримінального провадження, оскільки ні під час кримінального провадження в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду, повноваження зазначених слідчих учасниками судового провадження не оспорювались, стороною обвинувачення не надавались відповідні процесуальні документи, у тому числі постанова про призначення групи слідчих, і такі документи відсутні в матеріалах кримінального провадження, не надані вони і у касаційній інстанції. Тому вказані доводи також підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_7 - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші зазначені вище доводи касаційних скарг підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вимоги ст. 433 ч. 3 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , з метою попередження ризику їх переховування від суду, оскільки вони не можуть не усвідомлювати імовірність повторного визнання їх вини за висунутим їм обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_8 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3