25.08.2023

№ 552/7368/21

Постанова

Іменем України

21 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 552/7368/21

провадження № 61-455св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство «Укрнафта»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулась із позовом до АТ «Укрнафта» про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 жовтня 2004 року постановою адміністрації ВАТ БК «Букрос» № 33 було видано ордер № 26 на житлову площу в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 чоловіку позивача ОСОБА_3 та його сім`ї: дружині - ОСОБА_1 та сину ОСОБА_4 .

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 , який весь час мешкає разом з позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 та її старший син ОСОБА_4 також помер.

Вона разом із неповнолітнім сином ОСОБА_2 продовжують проживати з 2004 року у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2007 року є власністю ПАТ «Укрнафта».

Оскільки рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави № 235 від 17 червня 1997 року було дозволено проводити приписку сімей робітників в гуртожитку компанії АТ «Букрос» по АДРЕСА_1 , але з моменту заселення їхня родина не змогла з особистих обставин зареєструватись за адресою, де вони постійно проживають вже майже 18 років, вона звернулась до управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації виконкому Полтавської міської ради, але у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено через неподання необхідних документів, а саме рішення суду про визнання права користування житловим приміщенням.

ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просила:

встановити факт фактичного проживання на законних підставах в житловому приміщенні у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

визнати право користування на законних підставах у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року в складі судді: Шаповал Т. В., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відповідно до положень Глави 4 ЖК УРСР єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку (стаття 129 ЖК УРСР, пункт 10 Розділу II Примірного положення про гуртожитки). Згідно з частиною першою статті 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами по справі між позивачами та відповідачем жодних договорів найму, оренди не укладалося. Також, суду не надано підтвердження здійснення позивачем плати на утримання та проживання в гуртожитку;

судом встановлено, що позивач зареєстрована в гуртожитку, розташованому в АДРЕСА_4 . Позивач не зверталась до відповідача, як власника майна, для надання згоди на проведення реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Також, позивач наділена правом на оскарження відмови у реєстрації місця проживання, однак ОСОБА_1 не надала до суду підтвердження того, що вона скористалась таким правом;

правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Судом встановлено, що ПАТ «Укрнафта» жодних прав позивачів не порушило.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до АТ «Укрнафта» про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням задоволено.

Встановлено факт постійного проживання та користування на правових підставах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

позивач звернулася із позовом про встановлення юридичного факту проживання та визнання за нею та неповнолітньою дитиною права користування житловим приміщенням гуртожитку по АДРЕСА_1 , до якого вони вселились на законних підставах та постійно проживають протягом тривалого часу, але позбавлені можливості зареєструвати місце свого постійного проживання через невизнання такого права відповідачем, що підтверджується позовом ПАТ «Укрнафта» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виселення, запереченням відповідачем цього позову та відмовою укласти договір найму житлового приміщення та реєстрацію за місцем проживання осіб, яка мотивована тим, що прийняття рішення виконкому № 236 від 17 червня 1997 року та видача ордеру № 26 відбулися без будь-якої участі чи узгодження з боку відповідача, як власника гуртожитку, та відсутності жодних договірних правовідносин з ВАТ БК «Букрос» з приводу спірного приміщення. Таким чином, вирішення судом даного спору має юридичне значення для реалізації позивачем права, а також здійснення нею обов`язку щодо реєстрації свого місця проживання та місця проживання неповнолітньої дитини;

вселення осіб на надану згідно ордеру житлову площу у гуртожитку є підставою для укладення з ними договору найму (оренди) житла, що у випадку з позивачем ОСОБА_1 та її сім`єю здійснено не було, що позбавляє її права зареєструвати місце свого постійного проживання та проживання дитини й пов`язаних з цим прав та вимагає вжиття передбачених законом заходів судового захисту, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Факт вселення на законних підставах та виникнення у позивачів права користування житловою площею у гуртожитку відповідача доводиться наявними в матеріалах справи письмовими доказами та судовим рішенням, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 22ц-1690/1159/2012року, в якій ПАТ «Укрнафта» заявляло вимогу про оспорення житлових прав ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користування спірним житловим приміщенням шляхом їх виселення, та встановлені судовим рішенням фактичні обставини наявності такого права у відповідачів не спростовані відповідачем у цій справі - ПАТ «Укрнафта». Відмова ТОВ «Укрнафта» укласти з ОСОБА_2 договір найму (оренди) житла не свідчить про відсутність у позивача правових підстав на проживання у спірному житлі (квартирі гуртожитку), а тому заявлені нею позовні вимоги про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку АТ «Укрнафта» подало касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, у якій просить:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції;

розподілити судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд змінив підстави позовних вимог. Суд апеляційної інстанції дав вказівку позивачу звернутися до відповідача щодо укладання договору найму/оренди квартири в гуртожитку. Відмова відповідача в укладенні такого договору є новими фактичними обставинами, які підтверджені новими доказами, що не існували на момент розгляду та прийняття рішення судом першої інстанції. Апеляційний суд оголосив перерву для надання можливості позивачу звернутись до відповідача із заявою про укладання договору найму квартири АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до в. о. начальника Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» із заявою від 03 жовтня 2022 року про укладання договору найму житлового приміщення. На вказану заяву ПАТ «Укрнафта» відповіло листом від 31 жовтня 2022 року № 01/01/11/06/02/01-02/01/720, яким повідомило, що не вбачає правових підстав для виникнення договірних відносин найму/оренди квартири в гуртожитку між позивачами та товариством як останнє не могло набути (не набуло) статус належного наймодавця у правовідносинах, виникли у родини позивачів та ВАТ БК «Букрос». Фактично суд апеляційної інстанції дав вказівку позивачам сформувати іншу, відмінну від первинних позовних вимог, правову позицію на підставі новоутвореного доказу. Тим самим апеляційний суд змінив підстави заявленого позову. Тому апеляційний суд не виконав свою функцію, яка полягає у перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги;

скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд послався на обставини та докази, які не існували до перегляду справи в апеляційному порядку, зазначивши, що «вселення осіб на надану згідно ордеру житлову площу у гуртожитку є підставою для укладення з ними договору найму (оренди) житла, що у випадку з позивачем ОСОБА_1 та її сім`єю здійснено не було, що позбавляє її права зареєструвати місце свого постійного проживання та проживання дитини й пов`язаних з цим прав та вимагає вжиття передбачених законом заходів судового захисту, на що суд пертої інстанції належної уваги не звернув». Постанова апеляційного суду базується на висновках, які не відповідають фактичним обставинам справи в межах заявлених позовних вимог;

у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2398/18 сформовано висновок щодо застосування судом апеляційної інстанції статті 367 ЦПК України. Відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Також апеляційний суд не врахував висновки суду касаційної інстанції щодо застосування статей 13 43 49 367 ЦПК України, про те, що суд не наділений повноваженнями щодо зміни підстав позову за власним розсудом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17);

апеляційним судом не досліджувалась правомірність відмови в укладанні договору найму квартири в гуртожитку між ПАТ «Укрнафта» та ОСОБА_1 , що вказує на передчасність висновків апеляційного суду щодо невизнання власником гуртожитку права позивачів на користування квартирою АДРЕСА_1 ;

резолютивна частина оскарженої постанови не відповідає заявленим позовним вимогам. Позивачем заявлені вимоги про встановлення факту фактичного проживання на законних підставах та визнання права користування на законних підставах житловим приміщенням. Суд апеляційної інстанції встановив факт постійного проживання та користування на правових підставах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 ; визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

09 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року: у задоволенні клопотання акціонерного товариства «Укрнафта» про розгляд касаційної скарги за участі акціонерного товариства «Укрнафта» відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 березня 2023 року вказано, що підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень АТ «Укрнафта» зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18, від 25 травня 2022 року у справі № 520/4451/15-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 344/11652/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2007 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 11 грудня 2007 року № 666, нежитлова будівля (гуртожиток кв. 1-15) за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ВАТ «Укрнафта».

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави від 17 червня 1997 року № 235 було дозволено паспортному відділу Київського РВВС проводити приписку сімей робітників в гуртожиток компанії АТ «Букрос» по АДРЕСА_1 та заселити сім`ї згідно приписки.

Позивач у складі сім`ї працівника - заступника начальника цеху ВАТ БК «Букрос» ОСОБА_3 вселилась у квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 26 на житлову площу в гуртожитку ВАТ БК «Букрос», виданого на підставі постанови адміністрації № 33 від 25 жовтня 2004 року, та постійно проживає у вказаному житловому приміщенні.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 13 травня 2021 року.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2012 року у справі № 22ц-1690/1159/2012 за апеляційними скаргами ВАТ БК «Букрос» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 скасовано рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2011 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрнафта» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виселення.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2012 року встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до ордеру № 26, виданого згідно статті 129 ЖК УРСР правомочною для цього особою, а саме - ВАТ БК «Букрос», надано право на зайняття спірного житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , у якому вони фактично проживають разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із заявами про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 01 жовтня 2021 року головним спеціалістом відділу ведення реєстру територіальної громади Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання на підставі підпункту 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання (особа не подала необхідних документів або інформації).

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (пункт 6 частини другої статті 356 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено, що :

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Враховуючи те, що мотивувальна частина постанови апеляційного суду мотивів про прийняття додаткових доказів, наданих позивачем не містить, колегія суддів погоджується з аналогічними за змістом доводами касаційної скарги та констатує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що:

«тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18). …представник ТОВ «ТБ «Азовмашпром» ні в запереченні на апеляційну скаргу, ні в судовому засіданні не обґрунтовувала поважність обставин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, внаслідок яких відповідач був позбавлений можливості їх надати з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, апеляційний суд з порушенням зазначених норм процесуального права прийняв як докази копії договорів купівлі - продажу від 12 серпня 2009 року № 24-09/342 Мр, від 30 вересня 2009 року № 30-09/342 Мр та копії контрактів від 08 вересня 2009 року № А/09-26, від 19 серпня 2010 року № 36-10, які не були подані до суду першої інстанції. Мотиви апеляційного суду щодо підстав прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду справи у оскарженій постанові не викладено, що може свідчити про відсутність виняткових випадків, внаслідок яких позивач був позбавлений можливості надати ці докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 279/11692/15-ц (провадження № 61-1233св19) зазначено, що:

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:

«відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначала, що рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави № 235 від 17 червня 1997 року було дозволено проводити приписку сімей робітників в гуртожитку компанії АТ «Букрос» по АДРЕСА_1 , але з моменту заселення їхня родина не змогла з особистих обставин зареєструватись за адресою, де вони постійно проживають вже майже 18 років, вона звернулась до управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації виконкому Полтавської міської ради, але у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено через неподання необхідних документів, а саме рішення суду про визнання права користування житловим приміщенням. У зв`язку із цим ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просила: встановити факт фактичного проживання на законних підставах в житловому приміщенні у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; визнати право користування на законних підставах у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

при задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції послався на те, що відмова ТОВ «Укрнафта» укласти з ОСОБА_2 договір найму (оренди) житла не свідчить про відсутність у позивача правових підстав на проживання у спірному житлі (квартирі гуртожитку), а тому заявлені нею позовні вимоги про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачка 23 листопада 2022 року звернулася із клопотанням від 22 листопада 2022 року до апеляційного суду про залучення доказів до матеріалів справи (а. с. 187-191), в якому просила долучити до матеріалів справи: копію заяви до в. о. начальника Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 03 жовтня 2022 року про укладання договору найму на житлове приміщення та реєстрацію за місцем проживання осіб; докази відправлення цієї заяви; копія відповіді на заяву ПАТ «Укрнафта» від 31 жовтня 2022 року № 01/01/11/06/02/01-02/01/720;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення принципу правової визначеності;

апеляційний суд не врахував, що докази, які свідчать про відмову ТОВ «Укрнафта» укласти з ОСОБА_2 договір найму (оренди) житла датовані жовтнем 2022 року, тоді як рішення суду першої інстанції, яке переглядалося апеляційним судом ухвалено 12 травня 2022 року;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про задоволення позову, не переглянувши рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук