Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 554/11167/19
провадження № 61-9720св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми),
заінтересовано особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2020 року у складі судді Савченка Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) (далі - Шевченківський ВДВС м. Полтави) щодо складення розрахунку заборгованості.
Скарга мотивована тим, що 06 грудня 2019 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тригубенком І. Ю. в межах виконавчого провадження № 36854684 з примусового виконання виконавчого листа від 09 лютого 2010 року за № 2-1816/10 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 82565 щодо боржника ОСОБА_2 .
Вказувала, що дії державного виконавця щодо обрахування суми заборгованості за 2011-2012 роки є незаконними, оскільки розрахунок в цій частині ґрунтується на недостовірних доказах, а допущена ним бездіяльність - протиправною через невключення до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, зазначену в заяві стягувачки від 27 березня 2019 року, що підтверджується документами: довідкою-розрахунком Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 14 листопада 2012 року № 40600; довідками Октябрського ВДВС м. Липецька Управління Федеральної служби судових приставів по Липецькій області Російської Федерації (далі - УФССП) від 07 червня 2011 року № 30777/11/02/48, від 08 вересня 2011 року № 50726/11/02/48, від 16 грудня 2011 року № 57219/11/02/48, від 11 січня 2012 року № 309/12/02/48; постановами судового пристава-виконавця Октябрського ВДВС м. Липецька УФССП по Липецькій області Російської Федерації від 09 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачу та від 11 лютого 2016 року про внесення змін до постанови про розрахунок заборгованості з аліментів від 31 травня 2015 року у виконавчому провадженні № 7440/11/02/48.
Враховуючи вищевикладене просила суд: визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області по складанню розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06 грудня 2019 року за № 82565 у межах ВП № 36854684 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року за № 2-1816/10 про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей за період із 02 січня 2011 року по 01 грудня 2019 року; зобов`язати державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області скласти оновлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у межах ВП № 36854684, включивши до такого розрахунку документально підтверджену заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів, зазначену в заяві стягувача від 27 березня 2019 року; при визначенні розміру зобов`язань за 2011-2012 роки не враховувати недостовірні документи, а саме не завірені копії квитанцій та квитанції, складені без зазначення повного імені стягувача, іншу надруковану за допомогою копіювальної техніки і незавірену належним чином недостовірну інформацію. Визначену до стягнення суму заборгованості зі сплати аліментів просить обраховувати в національній валюті України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави по складанню ним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06 грудня 2019 року № 82565 у рамках виконавчого провадження № 36854684 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року № 2-1816/10 про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей за період з 02 січня 2011 року по 01 грудня 2019 року.
Зобов`язано державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави скласти оновлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у рамках виконавчого провадження № 36854684 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року № 2-1816/10 про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей за період з 02 січня 2011 року по 01 грудня 2019 року, врахувавши в цьому розрахунку заборгованість боржника зі сплати аліментів в частині джерела та розміру заробітку (доходу), викладену у заяві одержувачки аліментів від 27 березня 2019 року та підтверджену документами: довідкою-розрахунком Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 14 листопада 2012 року № 40600; довідками Октябрського ВДВС м. Липецька УФССП по Липецькій області Російської Федерації від 07 червня 2011 року № 30777/11/02/48; від 08 вересня 2011 року № 50726/11/02/48; від 16 грудня 2011 року № 57219/11/02/48; від 11 січня 2012 року № 309/12/02/48; постановами судового пристава-виконавця Октябрського ВДВС м. Липецька УФССП по Липецькій області Російської Федерації від 09 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документу стягувачу та від 11 лютого 2016 року про внесення змін до постанови про розрахунок заборгованості з аліментів від 31 травня 2015 року у виконавчому провадженні № 7440/11/02/48, здійснивши визначення та нарахування сум заборгованості боржника у національній валюті України.
У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Визнаючи дії державного виконавця протиправними, суди попередніх інстанцій виходили із того, що останній не виконав вимоги статті 195 СК України та при підготовці розрахунку заборгованості не врахував джерело та розмір заробітку боржника, отриманий за кордоном згідно заяви стягувача від 27 березня 2019 року із доданими до неї документами.
Враховуючи те, що при обчисленні заборгованості державний виконавець має враховувати саме заробіток (дохід), отриманий платником аліментів за кордоном виходячи із середньомісячної заробітної плати, суди дійшли висновку про відмову у включенні до розрахунку нараховану заборгованість зі сплати аліментів у Російській Федерації у розмірі 852 816,39 рублів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу на новий розгляд до місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що судовим приставом Октябрського районного відділу судових приставів м. Липецька УФССП Росії по Липецькій області винесено постанову від 11 лютого 2016 року про внесення змін до постанови про розрахунок заборгованості з аліментів від 31 травня 2015 року та визначено ОСОБА_2 заборгованість по аліментам станом на 31 травня 2015 року у розмірі 852 816,39 рублів.
Судами не взято до уваги, що незалежно від способу та методики нарахування судовим приставом-виконавцем вказаної заборгованості, вона у повному обсязі підлягає стягненню у рамках виконання судового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року у справі № 2-1816/10 про стягнення аліментів. Оскільки наразі на території України дане судове рішення виконується у чинному виконавчому провадженні № 36854684, подальше стягнення боргу, який утворився під час виконання цього ж рішення у порядку, визначеному міжнародним договором, та зафіксований у офіційних документах Октябрського районного відділу судових приставів м. Липецька УФССП Російської Федерації по Липецькій області, має здійснюватися у рамках виконавчого провадження № 36854684.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від ОСОБА_2 , у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року (справа № 2-1816/10), з урахування виправлень, внесених ухвалою суду від 15 червня 2010 року, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку кожного місяця, але не менше 30 % одного прожиткового мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи стягнення із 09 листопада 2009 року і до досягнення повноліття дітьми (т. 1, а. с. 23-24, 28).
Ухвалою Ліпецького обласного суду від 24 лютого 2011 року визнано та дозволено примусове виконання на території Російської Федерації рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року (справа №2-1816/10) про стягнення аліментів із ОСОБА_2 (т. 1, а. с.119-120).
Постановою судового пристава-виконавця Октябрського районного відділу судових виконавців м. Ліпецьк УФССВ по Ліпецькій області від 24 березня 2011 року порушено виконавче провадження № 7440/11/02/48 відносно ОСОБА_2 (т. 1, а. с.121).
09 червня 2015 року постановою судового виконавця Октябрського районного відділу судових виконавців м. Ліпецька УФССВ по Ліпецькій області Єсиною Л. М. виконавче провадження № 7440/11/02/48 завершено. Виконавчий лист № 1/11 від 24 лютого 2011 року, виданий Ліпецьким обласним судом у справі № 1/11, який набрав законної сили 09 березня 2011 року, предмет виконання аліменти в розмірі 1/2 частини доходів кожного місяця відносно боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - повернуто. (т. 1, а. с.65).
Згідно постанови про внесення змін до постанови про розрахунок заборгованості по аліментам від 31 травня 2015 року судового виконавця Октябрського районного відділу судових виконавців м. Ліпецька УФССВ по Ліпецькій області постановлено, що заборгованість по аліментам станом на 31 травня 2015 року складає 852 816,39 рублів (т. 1, а. с.66).
21 серпня 2015 року грошові кошти в розмірі 19 337,61 рублів перераховані ОСОБА_1 на надані нею реквізити платіжним дорученням від 21 серпня 2015 року № 541048, що підтверджується листом Октябрського РВСВ м. Ліпецька УФССВ по Ліпецькій області від 29 вересня 2015 року № 48002/15/841198 (т. 1, а. с.122).
ОСОБА_2 із 21 грудня 2009 року по 01 квітня 2010 року працював у м. Ліпецьку Російської Федерації та сплачував аліменти в цей період у м. Полтава в рамках виконавчого провадження № 17628360, що підтверджується: довідкою-розрахунком Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ за вих.40600 від 14 листопада 2012 року, копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_2 (т. 1, а. с.138-140).
Постановою державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 27 березня 2013 року відкрито виконавче провадження № 36854684 з виконання виконавчого листа № 2-1816/10 від 19 лютого 2010 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, провадження за яким триває (т. 1, а. с.128).
27 березня 2019 року представник стягувача - адвокат Різниченко Л. Л. звернулася до Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області із заявою про врахування документів та визначення і стягнення загальної суми заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей, з урахуванням: постанови Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у справі № 554/7137/17; довідки Октябрського ВДВС м. Липецька від 11 січня 2016 року № 309/12/02/48; копії довідки-розрахунку Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 14 листопада 2012 року № 40600; постанови судового пристава-виконавця Октябрського ВДВС м. Липецька від 09 червня 2015 року та від 11 лютого 2016 року про наявність заборгованості за період з 09 лютого 2009 року по 31 травня 2015 у сумі 852 816,39 рублів; ухвали Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 4-с-23/11 від 30 січня 2013 року; довідки Шевченківського ВДВС м. Полтави № 73121 від 07 грудня 2018 року; здійснити визначення та нарахування загальної суми заборгованості боржника зі сплати аліментів на утримання дітей за період з 09 листопада 2009 по 31 травня 2015 року (у національній валюті України станом на здійснення нарахування) (т. 1, а. с.54-58).
06 грудня 2019 року за вих. № 82565 державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з виконання виконавчого листа № 2-1816/10, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 19 лютого 2010 року, згідно якого заборгованість за період з 02 січня 2011 року по 01 грудня 2019 року складає 15 482,66 грн (т. 1, а. с.71-72).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про отримання інформації, у якій остання просить витребувати з Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавче провадження № 36854684 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2020 року № 2-1816/10 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей для підтвердження доводів касаційної скарги щодо неналежності доказів, які у ньому містяться.
Враховуючи те, що межі розгляду справи касаційним судом визначені статтею 400 ЦПК України, й вони не передбачають повноваження суду касаційної інстанції щодо витребування та дослідження доказів, відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України про виконавче провадження).
Звертаючись до суду із вказаною скаргою, заявник вказувала, що державним виконавцем у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06 грудня 2019 року № 82565 за період з 02 січня 2011 року по 01 грудня 2019 року не були враховані надані нею докази наявності заборгованості зі сплати аліментів, а саме: довідка-розрахунок Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 14 листопада 2012 року № 40600, у якій вказана заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3 520 грн 54 коп. станом на 01 січня 2011 року; довідки Октябрського ВДВС м. Липецька УФССП по Липецькій області Російської Федерації від 07 червня 2011 року № 30777/11/02/48, від 08 вересня 2011 року № 50726/11/02/48, від 16 грудня 2011 року № 57219/11/02/48, від 11 січня 2012 року № 309/12/02/48; постанови судового пристава-виконавця Октябрського ВДВС м. Липецька УФССП по Липецькій області Російської Федерації від 09 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачу та від 11 лютого 2016 року про внесення змін до постанови про розрахунок заборгованості з аліментів від 31 травня 2015 року у виконавчому провадженні № 7440/11/02/48, у якій зафіксована заборгованість за період з 09 лютого 2009 року по 31 травня 2015 року у розмірі 852 816,39 рублів.
Судами встановлено, що виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року про стягнення аліментів з відповідача, який перебував на території Російської Федерації, проводилось на підставі ратифікованої Україною Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (далі - Конвенція).
Частиною третьою статті 54 Конвенції передбачено, що порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язокутримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Положеннями статті 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 81 СК України).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік).
Положеннями статті 1 Переліку передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з інших видів заробітку.
Отже, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що, визнаючи протиправним дії державного виконавця щодо складання ним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06 грудня 2019 року № 82565 у рамках виконавчого провадження № 36854684, місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначив про неврахування державним виконавцем джерел та розміру заробітку (доходу) ОСОБА_2 , які викладені у заві ОСОБА_1 від 27 березня 2019 року, оскільки утримання аліментів з працівника провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з інших видів заробітку.
Разом із тим, не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у рамках виконавчого провадження № 36854684 підлягає стягненню борг у розмірі 852 816,39 рублів, який утворився під час виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2010 року у справі № 2-1816/10 на території Російської Федерації, оскільки під час розрахунку заборгованості державний виконавець повинен враховувати саме заробіток (дохід), який отримано платником аліментів за кордоном, а не нараховану заборгованість.
Як вказувалось вище, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що судами було проігноровано принцип переваги міжнародного договору, є безпідставними, оскільки частиною третьою статті 54 Конвенції передбачено, що порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання, а отже відсутні підстави вважати, що судами було порушено вимоги статті 3 ЦПК України та статті 10 ЦК України.
Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що суди мали зобов`язати державного виконавця при складанні оновленого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у рамках виконавчого провадження № 36754684 не враховувати при визначенні розміру зобов`язань за 2011-2012 року не завірені належним чином квитанції, оскільки такі надруковано за допомогою копіювальної техніки, тому що скаржником не було конкретизовано, які саме квитанції не слід враховувати та за які періоди сплати й, відповідно, у якому розмірі вони були враховані державним виконавцем.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян