Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 554/13559/15-ц
провадження № 61-16719св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 грудня 2017 року у складі судді Кулешової Л. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній власності.
У позові просила визначити порядок користування земельною ділянкою площею 500 кв. м з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд на АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 215 кв. м (додаток № 2 до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 110 від 12 жовтня 2015 року, зафарбовано у зелений колір), в користування ОСОБА_2 залишити земельну ділянку площею 285 кв. м (додаток № 2 до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 110 від 12 жовтня 2015 року, зафарбовано у жовтий колір).
Позивач також просила поділити житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за вищевказаною адресою, виділивши належні ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна окрему садибу: у житловому будинку літ. А-1: кухня (1-3) площею 11,9 кв. м, кімната (1-4) площею 12,6 кв. м, сіни № 1 площею 7,1 кв. м; вбиральня літ. «В», погріб літ. а1, частина огорожі № 3, припинивши право спільної власності на нього.
08 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила: визначити порядок користування земельною ділянкою площею 500 кв. м з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд на АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 209 кв. м (додаток № 1 до висновку додаткового експертного будівельно-технічного дослідження № 79 від 05 серпня 2016 року, зафарбовано у зелений колір), в користування ОСОБА_2 залишити земельну ділянку площею 291 кв. м (додаток № 1 до висновку додаткового експертного будівельно-технічного дослідження № 79 від 05 серпня 2016 року, зафарбовано у жовтий колір). Поділити житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за вищевказаною адресою, виділивши належні ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна окрему садибу: у житловому будинку літ. А-1: кухня (1-3) площею 11,9 кв. м, кімната (1-4) площею 12,6 кв. м, сіни № 1 площею 7,1 кв. м; погріб літ. а1, частина огорожі № 3 - 19/50 частин, припинивши право спільної власності на нього.
В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що вона є власником 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Власником 3/4 частин будинку є відповідач по справі ОСОБА_2 . Вказаний будинок з надвірними будівлями і спорудами розташований на земельній ділянці площею 500 кв. м з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, надвірних будівель і споруд.
Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, але враховуючи приписи ЗК України вона може це зробити лише за згодою всіх користувачів. Відповідач на її пропозиції не реагує.
Таким чином, у зв`язку з виділом належної їй частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в окремий об`єкт нерухомого майна із земельною ділянкою вона матиме змогу самостійно її приватизувати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 12 червня 2017 року позовні вимоги в частині виділення частини будинку, що належить ОСОБА_1 , в окремий об`єкт нерухомого майна залишені без розгляду.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 , виділивши у користування:
- ОСОБА_1 згідно варіанту фактичного користування висновку судової земельно-технічної експертизи № 42 від 04 вересня 2017 року земельну ділянку площею 212 кв. м (на плані зафарбовано у червоний колір), яка описується наступними межами: з боку земель міської ради ( АДРЕСА_1 ) довжина межової лінії складає 2,01 м; з боку земельної ділянки АДРЕСА_6 довжина межової лінії складає 8,20 м, 5,35 м, 2,21 м, 2,22 м, 2,03 м; з боку земельної ділянки АДРЕСА_5 довжина межової лінії складає 12,26 м; з боку земельної ділянки АДРЕСА_8 довжина межової лінії складає 1,10 м; з боку земельної ділянки АДРЕСА_7 довжина межової лінії складає 6,76 м; з боку земельної ділянки, що знаходиться у користуванні співвласника ОСОБА_2 довжина межової лінії складає 2,16 м, 1,63 м, 7,39 м, 3,45 м, 0,78 м, 0,2 м, 2,36 м, 0,4 м, 4,0 м, 0,3 м, 4,12 м; з боку земельної ділянки спільного користування 4,20 м, 0,5 м, 2,69 м; ІІ частина: з боку земель міської ради ( АДРЕСА_1 ) довжина межової лінії складає 3,70 м; з боку земельної ділянки спільного користування 1,69 м, 3,70 м; з боку земельної ділянки, що знаходиться у користуванні співвласника ОСОБА_2 довжина земельної ділянки складає 1,61 м;
- ОСОБА_2 згідно варіанту фактичного користування висновку судової земельно-технічної експертизи № 42 від 04 вересня 2017 року земельну ділянку площею 281 кв. м (на плані зафарбовано у синій колір), яка описується наступними межами: з боку земель міської ради ( АДРЕСА_1 ) довжина межової лінії складає 10,28 м; з боку земель міської ради (проїзд) довжина межової лінії складає 22,16 м, 3,15 м; з боку земельної ділянки АДРЕСА_1 ) довжина земельної ділянки складає 12,34 м; з боку земельної ділянки, що знаходиться у користуванні співвласника ОСОБА_1 довжина межової лінії складає 2,16 м, 1,63 м, 7,39 м, 3,45 м, 0,78 м, 0,2 м, 2,36 м, 0,4 м, 4,0 м, 0,3 м, 4,12 м; з боку земельної ділянки спільного користування 1 м; з боку земельної ділянки, що знаходиться у користуванні співвласника ОСОБА_1 довжина межової лінії складає 1,61 м.
Залишено у спільному користуванні згідно варіанту фактичного користування висновку судової земельно-технічної експертизи № 42 від 04 вересня 2017 року земельну ділянку площею 7 кв. м (на плані зафарбовано у жовтий колір).
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що у попередніх землекористувачів уже було встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою, який перейшов до нинішніх співвласників згідно договорів відчуження житлового будинку, а тому відсутні підстави для зміни порядку користування земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Октябрського районного суду міста Полтави.
05 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматичного визначення складу колегії суддів від 21 липня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Фаловська І. М., Штелик С. П.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не повно досліджено обставини справи.
Заявник зазначає, що обраний судом варіант розподілу земельної ділянки порушує його права та не забезпечує баланс інтересів кожного із співвласників.
Вказує на те, що до часу придбання позивачем частини будинку співвласники спільно користувалися земельної ділянкою і були відсутні внутрішні огородження. Позивач здійснила самовільну добудову до будинку і встановила огорожу.
Попередні землекористувачі не погоджували між собою будь-якого порядку користування земельними ділянками, а ОСОБА_3 , попередній власник частини будинку позивача, свідчення якої суд першої інстанції поклав в основу висновку про наявність встановленого порядку користування земельною ділянкою, в будинку не проживала.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з договором дарування від 22 листопада 2002 року відповідач є власником 3/4 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 . За згодою співвласника у користування обдарованого переходить в будинку літ. А-1: кімната жила 2-5 площею 15,40 кв. м, кімната жила 2-6 площею 14,80 кв. м, коридор 2-7 площею 3 кв. м, кухня ІІ площею 9 кв. м; сарай літня кухня Б, сарай б, вбиральня В. В загальному користуванні огорожа № 2, 3 (т. 1 а. с. 7).
Згідно з договором купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , позивач є власником 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а. с. 4-6).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року 1/4 частка, яка відчужується складається з наступного: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 57,7 кв. м, житловою площею 42,8 кв. м, при ньому є такі господарські будівлі та споруди: прибудова літ. а, літня кухня літ. Б, сарай літ. Б1, вбиральня літ. В., погріб а1, огорожа № 3, трубопровід № 4, сходи № 5. З письмової згоди співвласника в користування покупця переходить: в житловому будинку літ. А-1 кухня 1-3 площею 11,9 кв. м, кімната 1-4 площею 12,6 кв. м, сіни 1-1 площею 7,1 кв. м; в спільному користуванні вбиральня літ. В.
Зі змісту договору купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року вбачається, що згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого Управлінням Держземагентства у м. Полтаві Полтавської області 22 серпня 2014 року за № НВ-5301771662014, земельна ділянка площею 0,0500 га за вказаною вище адресою перебуває у комунальній власності. Кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:19:001:0378.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 42 від 04 вересня 2017 року експертом запропоновано чотири варіанти користування спільною земельною ділянкою, з яких: варіант № 1 - згідно з частками співвласників, згідно якого позивачу виділяється земельна ділянка площею 120 кв. м, відповідачу - земельна ділянка площею 369 кв. м, у спільному користуванні залишається земельна ділянка площею 11 кв. м; варіант № 2 - за фактичним користуванням, згідно якого позивачу виділяється у користування земельна ділянка площею 212 кв. м, відповідачу - земельна ділянка площею 281 кв. м, у спільному користуванні залишається земельна ділянка площею 7 кв. м; варіант № 3 - наближений до ідеальних часток співвласників, згідно якого позивачу виділяється у користування земельна ділянка площею 203 кв. м, відповідачу - земельна ділянка площею 297 кв. м; варіант № 4 - наближений до ідеальних часток співвласників, згідно якого позивачу виділяється у користування земельна ділянка площею 187 кв. м, відповідачу - земельна ділянка площею 313 кв. м (т. 1 а. с.180-190).
Відповідно до показань свідка ОСОБА_3 вона є попереднім власником 1/4 частини домоволодіння, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Свою частку вона продала ОСОБА_1 З ОСОБА_5 у неї була усна домовленість щодо користування спільною земельною ділянкою. Між ними був встановлений порядок користування, як зазначено у висновку експерта за варіантом № 2. При укладенні договору купівлі-продажу вона показувала ОСОБА_1 , якою часткою земельної ділянки вона користується.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
За правилом частини другої статті 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь- якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц (провадження № 61-42694св18).
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, керувався показами свідка ОСОБА_3 про те, що була усна домовленість щодо користування спільною земельною ділянкою, проте не взяв до уваги, що письмових доказів існування такої домовленості матеріали справи не містять.
Для правильного вирішення цього цивільно-правового спору важливе значення має правильне встановлення фактичних обставин справи щодо наявності між співвласниками житлового будинку угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Зазначивши, що у попередніх землекористувачів уже було встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою, який перейшов до нинішніх співвласників згідно договорів відчуження житлового будинку, апеляційний суд неправильно застосував положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не врахувавши, що позивач набула право власності лише на 1/4 частину будинку, а тому відповідно має право на користування відповідною частиною земельної ділянки, на якій вона розміщена.
Істотно відступивши від розміру часток співвласників будинку суд першої інстанції не навів відповідних мотивів свого рішення, що також залишилося поза увагою апеляційного суду.
Таким чином апеляційний суд, ухвалюючи рішення, зазначених вимог закону не врахував; належним чином не перевірив доводів і заперечень відповідача щодо відсутності письмових домовленостей про порядок користування земельною ділянкою; не встановив чи інші варіанти судової земельно-технічної експертизи відповідатимуть часткам співвласників; ухвалив рішення з такими порушеннями норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції з питань факту та права, а касаційна - з питань права.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки саме таке вирішення за результатами розгляду касаційної скарги повною мірою відповідатиме принципу процесуальної економії та скоротить тривалість нового розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська С. П. Штелик