ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 554/2142/22
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/1302/22
Провадження № 51 - 3531 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170420000836 від 14 серпня 2021 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2021 року за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2021 року ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією
майна, яке є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 05 травня 2022 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення, з урахуванням ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2023 року, з 02 лютого 2022 року по 05 травня 2022 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 5 148 гривень 60 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_6 незаконно придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований та зберігав його при собі на час підшукування покупців. 19 жовтня
2021 року приблизно о 16 годині 03 хвилини та 02 лютого 2022 року приблизно о
16 годині 50 хвилин ОСОБА_6 збув залегендованій особі - ОСОБА_8 у медичних шприцах об`ємом 5 мл особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину відповідно 0,10187 та
0,332 грама.
Крім того, 02 лютого 2022 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у ванній кімнаті вилучено полімерний медичний шприц об`ємом
20 мл з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину 0,397 грама, який ОСОБА_6 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці повторно незаконно придбав з метою подальшого збуту та зберігав його за місцем свого проживання на час підшукування покупців.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційними скаргами обвинуваченого та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 в частині призначення покарання змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2021 року ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років
1 місяць з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього: по першому та другому епізоду кримінальне провадження за ст. 307 ч. 2 КК України закрити на підставі
ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, по третьому епізоду кваліфікувати його дії за
ст. 309 ч. 2 КК України і призначити відповідне покарання за цією нормою та остаточне покарання на підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків. Указує на незаконність його засудження за ст. 307 ч. 2 КК України на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що зберігав наркотичний засіб за місцем проживання для власного вживання без мети збуту, який під час обшуку сам добровільно видав працівникам поліції. Вважає недопустимими докази, отримані в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року та 06 грудня 2021 року про надання дозволу на їх проведення не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, прокурор надав їх лише в суді 12 квітня 2022 року, а дані про те, що він вживав заходів до своєчасного розсекречення зазначених процесуальних документів, відсутні. Звертає увагу на те, що довідку Управління карного розшуку ГУНП в Полтавській області від 31 березня 2022 року про виділення спеціальних коштів для проведення оперативних закупок прокурор також надав лише в суді
05 квітня 2022 року. Вважає, що допит свідка ОСОБА_8 , який є наркозалежною особою і якого він знає давно, з іншого приміщення в режимі відеоконференції завадило стороні захисту поставити свідку всі необхідні запитання. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки зазначеним обставинам. Крім того, вважає, що при призначенні покарання суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги факт його лікування від наркотичної залежності та наявність у нього двох хворих батьків, а також йому неправильно зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_6 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинених повторно, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 , а також з`ясування всіх обставин кримінальних правопорушень та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався на наступні докази.
У суді першої інстанції ОСОБА_6 відмовився від дачі показань по суті пред`явленого обвинувачення на підставі ст. 63 Конституції України, при цьому зазначив, що за місцем свого проживання зберігав наркотичний засіб для власного вживання, який добровільно видав в ході обшуку. Крім того, у підготовчому судовому засіданні від 31 березня 2022 року ОСОБА_6 не визнав вину лише за третім епізодом, після чого змінив свою позицію.
Допитана у суді першої інстанції залегендована особа - свідок ОСОБА_8 дав показання про те, що 19 жовтня 2021 року та 02 лютого 2022 року він був залучений для проведення оперативних закупок у ОСОБА_6 наркотичного засобу - опію ацетильованого, йому працівниками поліції вручались кошти, які він використовував для придбання наркотичного засобу, після чого видавав придбаний наркотичний засіб працівникам поліції.
Із журналу судового засідання від 12 квітня 2022 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, вбачається, що свідка ОСОБА_8 було допитано з дотриманням вимог ст. 352 КПК України з використанням технічних засобів з іншого приміщення в Октябрському районному суді м. Полтави. Суд контролював хід допиту зазначеного свідка, надав можливість усім учасникам судового провадження поставити свідку свої запитання. Зокрема, захисник ОСОБА_7 ставила свідку ОСОБА_8 запитання, на які останній надав відповіді, а обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що запитань до свідка не має. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині щодо порушення вимог процесуального закону під час допиту свідка ОСОБА_8 є безпідставними.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку, у тому числі: - на дані, що містяться в рапорті оперуповноваженого ОСОБА_10 про те, що в ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_6 займається незаконним збутом наркотичних засобів на території м. Полтави; - на дані, які містяться в рапортах слідчого ОСОБА_11 від 02 лютого 2022 року та слідчого ОСОБА_12 від 16 березня
2022 року; - на дані, що містяться в протоколах про результати негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 20 жовтня 2021 року та
03 лютого 2022 року; - на дані, які містяться в протоколах огляду і помітки коштів від 19 жовтня 2021 року та 02 лютого 2022 року; - на дані, що містяться в протоколах огляду покупця та вручення коштів від 19 жовтня 2021 року та 02 лютого 2022 року; - на дані, які містяться в протоколах огляду від 19 жовтня 2021 року та 02 лютого 2022 року, в ході яких ОСОБА_8 в присутності понятих добровільно видавав придбані шприци з наркотичним засобом; - на дані, що містяться в протоколах про результати контролю за вчиненням злочину від 20 жовтня 2021 року та 03 лютого 2022 року; - на дані, що містяться в протоколі про наслідки здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою від 02 лютого
2022 року; - на дані, які містяться в протоколі обшуку від 02 лютого 2022 року за місцем проживання ОСОБА_6 з відеозаписом до нього; - на висновки судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 25 жовтня 2021 року № СЕ-19/117-21/12907-НЗПРАР, від 07 лютого 2022 року №№ СЕ-19/117-21/1494-НЗПРАР та СЕ-19/117-21/1495-НЗПРАР.
Крім того, згідно з протоколом особистого обшуку затриманої особи від 02 лютого 2022 року у ОСОБА_6 виявлено та вилучено кошти купюрами номіналом по
50 гривень № ФЖ 1223462 та 20 гривень № № ЧГ 8542288, ТЛ 386219, ЮД 3316816 із залишками речовини жовтого кольору при освітленні ультрафіолетової лампи. Відповідно до протоколу відібрання біологічних зразків для експертизи від
02 лютого 2022 року у ОСОБА_6 були відібрані змиви з його правої та лівої рук, у яких згідно з висновком судової хімічної експертизи від 03 березня 2022 року
№ СЕ-19/117-22/2296-ФХД виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка збігається за фізико-хімічними властивостями та має спільну родову належність зі спеціальною хімічною речовиною, виявленою на купюрі номіналом 20 гривень
№ ЮД 3316816, яка використовувалась для проведення оперативної закупки, помічалась та вручалась ОСОБА_8 .
Зазначені докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, були оцінені судом першої інстанції також через порядок їх отримання. Зокрема, судом досліджені процесуальні документи, які були підставою проведення зазначених дій: - ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду від
17 вересня 2021 року та 06 грудня 2021 року, якими надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю особи та візуального спостереження щодо ОСОБА_6 ; - постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від
13 жовтня 2021 року та 24 січня 2022 року, якими постановлено провести негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки особливо небезпечного наркотичного засобу -опію ацетильованого у ОСОБА_6 . Всі зазначені протоколи складено відповідно до вимог КПК України і твердження засудженого про недопустимість доказів, отриманих в ході оперативних закупок, є необґрунтованими. Крім того, у судовому засіданні від
12 квітня 2022 року були безпосередньо дослідженні відеозаписи проведених НСРД.
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили версію сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу на збут наркотичних засобів та вплив працівників поліції на свідка ОСОБА_8 , який є наркозалежним, з метою провокації вчинення кримінальних правопорушень, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів. Суди нижчих інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що працівники поліції не провокували ОСОБА_6 . При цьому суди врахували активну і цілеспрямовану поведінку ОСОБА_6 на збут наркотичних засобів, що свідчить про вчинення кримінальних правопорушень без втручання поліції, без застосування до нього умовлянь, настирливих пропозицій чи погроз. Крім того, суди зазначили, що з урахуванням встановлених обставин наявність або відсутність у залегендованої особи наркотичної залежності жодним чином не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_6 та доведеність його винуватості. Будь-яких заяв чи скарг на незаконні дії працівників поліції ні ОСОБА_6 , ні його захисник ОСОБА_7 не подавали та у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про це.
Що стосується доводів касаційної скарги про невідкриття стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України процесуальних рішень апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних (розшукових) дій та документу, який підтверджує походження коштів, що використовувались в ході проведення оперативних закупок, то вони є необґрунтованими.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 640/6847/15-к, якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України. Якщо у ході розгляду кримінального провадження у суді було задоволене повторне клопотання прокурора про розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і розсекречено їх, то відповідні процесуальні документи як такі, що отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, повинні бути відкриті згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість. У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.
Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 28 березня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 та захиснику ОСОБА_7 прокурором були відкриті процесуальні документи, у тому числі постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та докази, отримані в ході здійснення НСРД, які були у нього наявні на той момент.
Що стосується ухвал слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року та 06 грудня 2021 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та документу, який підтверджує походження коштів, які використовувались для проведення оперативних закупок, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що прокурор своєчасно вжив всіх необхідних заходів для розсекречення та отримання зазначених процесуальних документів.
Так, згідно з листом Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2022 року прокурор звернувся з клопотанням про розсекречення ухвал про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ще під час досудового розслідування 15 березня 2022 року. Зазначений лист та розсекречені ухвали отримано Полтавською окружною прокуратурою 12 квітня 2022 року, того ж дня надані до суду і відкриті обвинуваченому ОСОБА_6 та захиснику
ОСОБА_7 .
Як видно із відповіді Управління карного розшуку ГУНП в Полтавській області від
31 березня 2022 року про виділення спеціальних коштів для проведення оперативних закупок, прокурор з відповідним запитом звернувся ще під час досудового розслідування 25 березня 2022 року. Зазначену відповідь отримано Полтавською окружною прокуратурою 01 квітня 2022 року та надано суду і учасникам судового провадження для ознайомлення у найближчому судовому засіданні 05 квітня 2022 року.
Отже, прокурор своєчасно вжив всіх необхідних заходів для розсекречення та отримання зазначених процесуальних документів, однак вони не були розсекреченні на час виконання вимог ст. 290 КПК України з причин, що не залежали від процесуальної поведінки прокурора.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 307 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання
ОСОБА_6 з дотриманням вимог статей 50 65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше судимий за умисні злочини в сфері обігу наркотичних засобів, маючи непогашену судимість зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, через незначний час знову вчинив більш тяжкий злочин в сфері обігу наркотичних засобів, характеристику його особи, а також відношення до вчиненого. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 307 ч. 2 КК України і додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є його власністю, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 доводи про незаконність його засудження за ст. 307 ч. 2 КК України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою. Рішення апеляційного суду в частині призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків є законним і обґрунтованим. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2023 року за поданням начальника арештного дому ДУ «Полтавська виправна колонія № 64» в порядку виконання вироку уточнено вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2022 року в частині зарахування ОСОБА_6 у строк покарання строку попереднього ув`язнення. Постановлено зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 02 лютого 2022 року по 05 травня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. За таких обставин, доводи засудженого про те, що йому неправильно зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення, є безпідставними, оскільки зазначене питання вирішено судом першої інстанції в порядку виконання вироку.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 і зміни судових рішень щодо нього не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3