Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 554/3588/19
провадження № 61-22278св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Полісмак Олександр Олександрович,
боржник - Кредитна спілка «Аккорд»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - державний виконавець) Полісмака О. О.
Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Сакуна О.Б. від 04 листопада 2009 року відкрито виконавче провадження № 15771498 з виконання виконавчого листа № 2-2339/09, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 05 червня 2009 року, з виконання рішення про стягнення з Кредитної спілки «Аккорд» (далі - КС «Аккорд») на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 167 330,00 грн.
25 грудня 2014 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за заявою боржника, у зв`язку з укладенням мирової угоди, яку підписали комітет кредиторів та банкрут, яка стосувалася майнових вимог кредиторів до КС «Аккорд» саме в процесі банкрутства. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 травння 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2018 року, дії виконавця визнані незаконними, а постанову про закінчення виконавчого провадження від 25 грудня 2014 року скасовано.
15 березня 2019 року державний виконавець Полісмак О. О. виніс постанову про закриття виконавчого провадження у справі № 2-2339/09. Підставою для винесення постанови є ухвала Господарського суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, яка не набрала законної сили та оскаржена в апеляційному порядку.
Просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Полісмака О. О. від 15 березня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 15771498 у справі № 2-2339/09.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01 липня 2019 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, скаргу задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову, винесену державним виконавцем Полісмаком О. О. 15 березня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 15771498 у справі № 2-2339/09.
Постановивши ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 , суди виходили з того, що посилання державного виконавця в постанові про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2019 року на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі № 910/22191/13 є передчасним, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови вона не набрала законної сили. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 червня 2019 року ухвалу Господарського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року залишено без змін. Суди дійшли висновку, що саме з 26 червня 2019 року ухвала Господарського суду м. Києва від 20 лютого 2019 року набрала законної сили, тому у державного виконавця не було законних підстав на винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, чим порушено право стягувача на виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року КС «Аккорд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, просила її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та ухвалив у справі незаконне й необґрунтоване рішення, що підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 241 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині визначення дати набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі № 910/22191/13, оскільки ця стаття визначає набрання законної сили рішення як виду судового рішення, а не ухвали.
Суд апеляційної інстанції не врахував статтю 235 ГПК Украни, яка визначає набрання законної сили ухвалою з моменту її проголошення в судовому засіданні, враховуючи, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року проголошена в судовому засіданні, де були присутні всі учасники судового розгляду.
Також, суд апеляційної інстанції, ухваливши оскаржувану постанову, порушив принцип юридичної визначеності, який полягає у тому, що в разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддане сумніву (справа Brumaresku v Romania).
У судовій практиці є два остаточних судових рішення: ухвала Господарського суду м. Києва від 25 червня 2014 року та ухвала Господарського суду м. Києва від 20 лютого 2019 року у справі № 910/22191/13 року, які набрали законної сили, та визначають, що зобов`язання за виконавчим документом від 05 червня 2009 року № 2-2339/09 є припиненими на підставі частини другої статті 604 ЦК України за домовленістю сторін.
Зобов`язання КС «Аккорд» перед ОСОБА_1 виникають на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 25 червня 2014 року у справі № 910/22191/13 про затвердження мирової угоди щодо вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, в тому числі вимоги ОСОБА_1 у сумі 167 330,00 грн.
Водночас суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив обставини, які відрізняються від обставин, встановлені вказаними вище остаточними судовими рішення, що порушує принцип юридичної визначеності.
Суд апеляційної інстанції не з`ясував дотримання ОСОБА_1 процесуальних строків, передбачених статтею 449 ЦПК України, зокрема у скарзі він зазначав, що оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2019 року він отримав 12 квітня 2019 року, до суду зі скаргою звернувся 22 квітня 2019 року. Однак згідно з відомостями, відображеними на офіційному сайті «Укрпошта», копію постанови ОСОБА_1 отримав 26 квітня 2019 року. Суд першої інстанції не дослідив питання звернення заявника до суду зі скаргою 22 квітня 2019 року, хоча оскаржувану постанову він отримав 26 квітня 2019 року.
Аргументи інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, висновки якого не спростовують доводів касаційної скарги.
Аргументація викладена у касаціній скарзі є безпідставною, такою, що не узгоджується із законодавством.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Октябрського районниого суду м. Полтави від 10 березня 2009 року у справі № 2-2339/09 стягнено з КС «Аккорд» на користь ОСОБА_1 167 330,00 грн боргу.
Згідно з постановою державного виконавця Скакуна О. Б. від 04 листопада 2009 року відкрито виконавче провадження № 15771498 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2339/09.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі № 910/22191/13 визнано неправомірними дії державного виконавця в частині відмови у закінченні виконавчого провадження № 15771498. Зобов`язано державного виконавця закінчити виконавче провадження № 1577149815771498 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2339/09.
Відповідно до постанови державного виконавця Полісмака О. О. від 15 березня 2019 року закінчено виконавче провадження № 15771498 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2339/09, виданого 05 червня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з КС «Аккодр» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 167 330,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційну скаргу у цій справі подано у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом розгляду у цій справі є вимога заявника про правомірність дій державного виконався щодо закриття виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
За змістом статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) на державного виконавця покладено обов`язки вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (стаття 18 ЦПК України).
Підставою для закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначив ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі № 910/22191/13, згідно з якою визнано неправомірними дії державного виконавця в частині відмови у закінченні цього виконавчого провадження. Також, зобов`язано державного виконавця закінчити виконавче провадження.
У постанові про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2019 року зазначено, що виконавче провадження закінчено відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження підлягає закінченню у разі: затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою КС «Аккорд», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання державного виконавця у постанові від 15 березня 2019 року про закінчення виконавчого провадження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі № 910/22191/13 є передчасним, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, остання не набрала законної сили.
Однак, з такими висновками судів погодитися не можна, з огляду на таке.
Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі №910/22191/13 за заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до КС «Аккорд» про визнання банкрутом, яка за апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 червня 2019 року залишена без змін, закрито провадження з розгляду скарги КС «Аккорд» на дії/бездіяльність державного виконавця в частині скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва від 28 грудня 2018 року про відновлення виконавчого провадження №15771498 на підставі постанови Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2018 року у справі №554/352/18; скаргу КС «Аккорд» на дії/бездіяльність державного виконавця задоволено частково; визнано неправомірними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в частині відмови у закінченні виконавчого провадження №15771498 з примусового виконання виконавчого листа від 05 червня 2009 року № 2-2339/09 Жовтневого районного суду м. Полтави на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 25 червня 2014 року у справі №910/22191/13 про банкрутство КС «Аккорд»; зобов`язано державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва закінчити виконавче провадження.
У резолютивній частині судового рішення зазначено, що ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена.
Відповідно до статті 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає іншого порядку набрання законної сили ухвали як судового рішення у цій справі. Зазначення судом у резолютивній частині ухвали про те, що ухвала може бути оскаржена, не впливає на момент набрання її законної сили.
Оскарживши ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 скористався своїм правом відповідно до статті 42 ГПК України на оскарження судового рішення.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 26 червня 2019 року зазначено таке.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 червня 2014 у справі № 910/22191/13 затверджено мирову угоду.
У пункті 3.4.42 мирової угоди (аркуш 240 ухвали про затвердження Мирової угоди) вимоги ОСОБА_1 в сумі 167 330,00 грн підлягають прощенню (списанню) в розмірі 40 %, що становить 66 932, 00 грн, залишок вимог до погашення (задоволення) боржником (КС «Аккорд») становить 100 398, 00 грн.
Пунктом 4.4 мирової угоди (сторінка 336) передбачено, що з дня набрання чинності цією мировою угодою, всі грошові зобов`язання боржника перед кредиторами, які випливають із підстав, зазначених у пред`явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються, відповідно до статті 604 ЦК України, за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація), одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов`язання, передбачені цією мировою угодою.
Отже, зобов`язання за виконавчим документом від 05 червня 2009 року № 2-2339/09 є припиненим на підставі частини другої статті 604 ЦК України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація), одночасно у КС «Аккорд» виникли нові зобов`язання згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 червня 2014 у справі № 910/22191/13.
Згідно з частиною четвертою статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках закриття провадження у справі, зокрема, у зв`язку із затвердження мирової угоди в порядку, передбаченому цим Законом, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Як наслідок, виконавчий документ № 2-2339/09, виданий Октябрським районним судом м. Полтави 05 червня 2009 року, з моменту затвердження мирової угоди від 25 червня 2014 року у справі № 910/22191/13 про банкрутство КС «Аккорд» вважається таким, що не підлягає виконанню відповідно до частини четвертої статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У результаті відновлення виконавчого провадження № 15771498 у КС «Аккорд» перед ОСОБА_1 виникає два різних виконавчих документа на виконання одного й того самого судового рішення, зокрема: виконавчий лист № 2-2339/09 від 05 червня 2009 року та ухвала Господарського суду міста Києва від 25 червня 2014 року у справі № 910/22191/13, що не передбачено законом та порушує статтю 61 Конституції України.
Доводи скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця зводяться до того, що 15 березня 2019 року державний виконавець Полісмак О. О. виніс постанову про закриття виконавчого провадження у справі №2-2339/09. Підставою для винесення постанови є ухвала Господарського суду м.Києва від 20 лютого 2019, яка не набрала законної сили та оскаржена в апеляційному порядку.
Визнавши неправомірною та скасувавши постанову, винесену державним виконавцем Полісмаком О. О. 15 березня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 15771498 у справі № 2-2339/09, суд першої інстанції зазначив, що на час винесення оскаржуваної постанови, ухвала господарського суду від 20 лютого 2019 року не набрала законної сили.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції посилаючсь на частини першу та другу статті 241 ГПК України зазначив, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованою, винесена передчасно та підлягає скасуванню.
Верховний Суд зазначає, що види судових рішень у господарському судочинстві визначені статтею 232 ГПК України.
У ГПК України порядок набрання законної сили ухвалами регулюється статтею 235 ГПК України, а рішенням суду - статтею 241 ГПК України.
Норми частин першої, другої статті 241 ГПК України регламентують набрання законної сили рішенням суду як виду судового рішення, а не ухвалою як виду судового рішення.
З огляду на викладене висновки судів щодо набрання законної сили ухвалою суду першої інстанції, постановленою господарським судом 20 лютого 2019 року, не відповідають нормам процесуального права.
Згідно із статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З врахуванням викладеного, судові рішення підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою - третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу КС «Аккорд» задовольнити частково, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 01 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на діїдержавного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Полісмака Олександра Олександровича відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко