Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 554/6934/19
провадження № 61-2848св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21 жовтня 2019 року у складі судді Андрієнко Г. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 , як законний представник свого онука ОСОБА_2 , відповідно до положень статті 258 СК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив:
- визнати право спільної сумісної власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виділені приміщення в громадській будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , в мансарді приміщення: коридор 60 площею 6,6 кв. м, санвузол 61 площею 5,0 кв. м, офіс 62 площею 16,2 кв м, офіс 63 площею 18,0 кв. м, сходи 64 площею 25,4 кв. м;
- зобов`язати реєстраційну службу Головного управління юстиції у Полтавській області зареєструвати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на вказане нежитлове приміщення.
Зазначав, що вказаний вище об`єкт нерухомого майна будувався за рахунок спільних коштів подружжя та коштів його онука ОСОБА_2 в сумі 50 000,00 грн, подарованих йому ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду доказів, що виділені приміщення в громадській будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , як і в цілому вказаний об`єкт, були побудовані чи його частина була побудована саме з урахуванням 50 000,00 грн, як спільних коштів батьків і дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2019 року залишено без задоволення.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди, не звертаючи уваги на визнання позовних вимог відповідачкою (матір`ю дитини, в інтересах якої заявлений позов), не сприяли створенню належних умов для здійснення неповнолітньою дитиною її прав, визначених законом, порушив право дитини на майно.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визнання права спільної сумісної власності, зобов`язання вчинити певні дії, з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Витребувано з Октябрського районного суду м. Полтава цивільну справу № 554/6934/19.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
23 березня 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надійшла заява про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі із наданням тексту мирової угоди.
У квітні 2020 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надійшла нотаріально завірена заява, в якій вони просять визнати мирову угоду та закрити провадження у справі на підставі статті 207 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року справу № 554/6934/19 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 554/6934/19.
Обставини справи
Суди встановили, що згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - «Приватний клуб після реконструкції з надбудовою власної будівлі по АДРЕСА_1 », затвердженого рішенням виконкому Полтавської міської ради від 07 березня 2007 року № 55, прийнято в експлуатацію нежитлову будівлю (приватний клуб), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 928,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 585241153101.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2009 року, додатковим рішенням від 15 вересня 2009 року та додатковим рішенням від 01 лютого 2010 року у справі № 2-3110/09 в порядку поділу майна подружжя:
- за ОСОБА_3 (матір`ю ОСОБА_2 ) визнано право власності на виділену частину в громадській будівлі по АДРЕСА_1 та приміщення загальною площею частини громадської будівлі, що виділяється ОСОБА_3 складає 571,0 кв. м, що становить 3/5 частини будівлі;
- за ОСОБА_5 (батьком ОСОБА_2 ) визнано право власності на виділену частину в громадській будівлі по АДРЕСА_1 літ. «А-3». Загальна площа частини громадської будівлі, що виділяється, складає 357,4 кв. м, що становить 2/5 частини будівлі.
На момент розгляду справи співвласниками приміщення громадської будівлі по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , якій належить 3/5 його частини, ОСОБА_6 - 37/100 частини та ОСОБА_7 - 1/25 частина.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що вказаний вище об`єкт нерухомого майна будувався за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (батьків ОСОБА_2 ), а також коштів його онука ОСОБА_2 в сумі 50 000,00 грн, подарованих йому бабусею ОСОБА_4 . Вказував, що метою подарованих коштів було їх використання для завершення будівництва спірного об`єкта нерухомого майна - для поліпшення житлових умов малолітньої дитини. У зв`язку з цим вважає, що за спільні кошти батьків і дитини набуто право спільної власності на виділені приміщення в громадській будівлі (приватному клубі після реконструкції з надбудовою власної будівлі) за вищезазначеною адресою, яке й просив визнати за ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено як факт дарування грошей неповнолітньому, так і наявність передумов, передбачених статтею 175 СК України, щодо правового режиму спірного майна як спільної сумісної власності, набутої в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, відносно неповнолітнього ОСОБА_2 та не підтверджено зазначених ним обставин у належний спосіб.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 175 СК України майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди встановили, що матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у приміщенні громадської будівлі по АДРЕСА_1 на праві власності на підставі судового рішення належить частка в розмірі 3/5. Зазначене рішення набрало чинності, право власності зареєстроване в Державному реєстрі.
Звертаючись до суду з позовом, позивачне надав будь-яких доказів щодо підтвердження факту дарування неповнолітньому ОСОБА_2 коштів у сумі 50 000,00 грн та спрямованості цих коштів саме на будівництво об`єкта нерухомого майна, що є предметом спору.
При цьому, суди визнали неналежними доказами наданий позивачем звіт про оцінку спірного нерухомого майна від 08 серпня 2019 року, який не містить відомостей про розмір спільних коштів батьків і дитини, та акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об`єкта нерухомості, який не підтверджує внеску в будівництво зазначених коштів у розмірі 50 000,00 грн.
Таким чином суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач, вважаючи спірне майно спільним сумісним майном неповнолітнього ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_3 , не довів наявність правових підстав його набуття.
Суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судами визнання відповідачкою позову, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаним обставинам суди попередніх інстанцій надали оцінку під час розгляду справи.
Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук