Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/9996/17
провадження № 61-43529св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України,
за участю прокурора прокуратури Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2018 року в складі судді: Кулешової Л. В., та постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 квітня 2017 року через державну установу «Урядовий контактний центр» Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади позивач направив голові Національної поліції Князеву С. М. звернення з проханням в межах своїх повноважень вжити належних заходів реагування, направлених на виконання ухвали Полтавського районного суду від 29 грудня 2016 року щодо розшуку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з подальшим їх затриманням та доставки до Полтавського районного суду. В свою чергу СУ ГУНП в Полтавській області 19 квітня 2017 року йому було надано відповідь про відсутність компетенції Національної поліції України встановлення контролю за роботою судів, в тому числі і щодо розгляду справ у суді. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не пересилання за належністю відповідному органу чи посадовій особі його звернення та встановлено, що відповідь ГУПН в Полтавській області взагалі не містить відповіді на питання, поставлені позивачем ОСОБА_1 у зверненні від 01 квітня 2017 року.
27 квітня 2017 року через державну установу «Урядовий контактний центр» Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади позивач направив звернення до начальника ГУНП в Полтавській області Беху О. В. прохання ініціювати своєчасне здійснення процесуальних дій щодо збирання доказів з виконанням або прийняттям в розумні строки, проведення відповідної комплексної перевірки всіх обставин та фактів, викладених у листі Полтавської місцевої прокуратури від 19 квітня 2017 року № 131-173-16 з вжиттям відповідних заходів реагування з притягненням до відповідальності начальника СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області до дисциплінарної відповідальності. В свою чергу, СУ ГУНП в Полтавській області 10 травня 2017 року йому було надано відповідь про передання кримінального провадження № 12015170300001412 від 01 жовтня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення за частиною другою статті 345 КК України старшому слідчому Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Дорошенко Т. С. для подальшого проведення слідчих дій та виконання письмових вказівок. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року визнано протиправними дії ГУНП в Полтавській області щодо звернення ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року № ФИ-6827221.
20 травня 2017 року через державну установу «Урядовий контактний центр» Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади він направив звернення з проханням ініціювання своєчасного здійснення процесуальних дій щодо збирання доказів та проведення процесуальних дій, передбачених КПК України, що підтвердять протиправність дій ОСОБА_5 . Кожну процесуальну дію або процесуальне рішення просив виконати в розумні строки. СУ ГУНП в Полтавській області 10 травня 2017 року йому було надано відповідь про те, що кримінальне провадження № 12015170300001412 було закрито 22 травня 2017 року згідно пунтку 2 частини першої статті 284 КПК України. 02 червня 2017 року до прокуратури Полтавської області направлений лист з проханням скасувати постанову про закриття кримінального провадження та 06 червня 2017 року прокурором Полтавської місцевої прокуратури Запорожець Н. О постанова була скасована. Проте, 06 червня 2017 року слідчим СВ Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області Дорошенко Т. С. повторно будо прийнято рішення про закриття кримінального провадження. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року визнано протиправними дії слідчого управління ГУНП в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 20 травня 2017 року.
Позивач вказував, що внаслідок системної протиправної бездіяльності ГУНП в Полтавській області, яка встановлена судовим рішенням, ОСОБА_1 був вимушений відстоювати у судових засіданнях свої порушені права та інтереси, що завдало йому моральної шкоди в розмірі 10 000 000 грн. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, психоемоційних навантаженнях від протиправної системної бездіяльності відповідача. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією йому протипоказано психоемоційне навантаження, але він зазнав сильних хвилювань, які полягали у душевних стражданнях, у зв`язку з чим позивача було госпіталізовано до Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, де він проходив лікування з 30 серпня 2017 року по 18 вересня 2017 року та йому встановлено діагноз - атопічний дерматит, викликаний через нервові перевантаження. Таким чином, суттєво погіршився його стан здоров`я.
ОСОБА_1 просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у сумі 10 000 000 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року допущено до участі в справі прокурора прокуратури Полтавської області.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду розмірі 2 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, завданих бездіяльністю відповідача. Рішеннями суду, які набули чинності, встановлено противоправну бездіяльність ГУНП в Полтавській області. Наявний причинний зв`язкок між протиправною бездіяльністю ГУНП в Полтавській області, яка була встановлена рішеннями суду, та погіршенням стану здоров`я позивача. Суд першої інстанції, з урахуванням засад розумності, справедливості вважав стягнути компенсацію моральної шкоди у сумі 2 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту протиправності діянь ГУНП в Полтавській області при здійсненні ним своїх повноважень, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, та у відповідності до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, та наявності моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях позивача та погіршенні стану його здоров`я й перебуває у причинному зв`язку з незаконною бездіяльністю відповідача. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зваживши на характер правопорушення відповідача та обсяг завданої позивачеві моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 2 000 грн, що за обставин справи є достатньо справедливою сатисфакцією.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про завдання позивачу шкоди у 10 000 000 грн, як такої, що заподіяна внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи та не є розумною сумою компенсації стверджуваної моральної шкоди. Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та враховані судом при вирішенні справи, а незгода позивача із визначеним судом розміром грошового відшкодування моральної шкоди сама по собі не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилався на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували практику Європейського суду з прав людини. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Незважаючи на значну втрату працездатності (70 %), постійну необхідність у лікуванні та забороні психоемоційних навантажень, від яких у позивача погіршується стан здоров`я, ОСОБА_1 був змушений через судові процеси визнавати бездіяльність державного органу, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаного принципу Головним управлінням Національної поліції в Полтавської області дотримано не було, що с суттєвим навантаженням на стан здоров`я для особи з 2-ю групою інвалідності та є фактично знущанням. Позивач є ветераном Національної поліції України, а відтак розраховував на захист держави по відновленню порушених прав та інтересів. Але всупереч очікуваним сподіванням Головне управління Національної поліції в Полтавській області не вжило належних заходів реагування та допустило бездіяльність встановлену судом, що не потребує доказування і всі ці очевидні фактори та події вплинули на погіршення здоров`я позивача внаслідок пережитих стресів, хвилювань та психоемоційних навантажень. У зв`язку з психоемоційними навантаженнями позивача було госпіталізовано до Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, де він проходив стаціонарне лікування з 30 серпня 2017 року по 18 вересня 2017. Діагноз атопічний дерматит викликаний через часті нервові перевантаження і щоденні психологічні стреси, згідно рекомендацій лікарів Полтавського обласного клінічною шкірно-венерологічного диспансеру позивачу необхідно уникати нервових напружень.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 направив заяву, в якій вказував, що касаційну скаргу підтримує в повному обсязі. Заява мотивована тим, що відповідно до статті 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, а на державу. Вказував, про необхідність врахування висновків, зроблених в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 у справі № 521/10640/15-ц (провадження № 61-1116св18) та від 25 квітня 2018 року у справі № 520/3307/16-ц (провадження № 61-6482св18).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є потерпілим у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 по обвинуваченню ОСОБА_3 за частиною другою статті 342 КК України та ОСОБА_4 за частиною другою статті 342, частиною другою статті 345 КК України.
01 квітня 2017 року ОСОБА_1 через державну установу «Урядовий контактний центр» Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади направив голові Національної поліції Князеву С. М. звернення з проханням в межах своїх повноважень вжити належних заходів реагування, направлених на виконання ухвали Полтавського районного суду від 29 грудня 2016 року щодо розшуку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з подальшим їх затриманням та доставкою до Полтавського районного суду.
19 квітня 2017 року СУ ГУНП в Полтавській області було надано відповідь про відсутність компетенції Національної поліції України встановлення контролю за роботою суддів, в тому числі і щодо розгляду справ у суді.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 816/662/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Полтавській області щодо не пересилання за належністю відповідному органу чи посадові особі звернення ОСОБА_1 від 01 квітня 2017 року, визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 01 квітня 2017 року.
Як потерпілий у кримінальному провадженні № 12015170300001412 щодо завдання йому, як працівникові міліції, ОСОБА_5 тілесних ушкоджень при виконанні службових обов`язків, ОСОБА_1 27 квітня 2017 року та 20 травня 2017 року звернувся на «гарячу лінію» Урядового контактного центру до начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Беха О.В. та Національної поліції України щодо ініціювання своєчасного здійснення у розумні строки процесуальних дій зі збирання доказів та інших дій, передбачених КПК України, для підтвердження протиправності діяння ОСОБА_5 , виконання вказівок Полтавської місцевої прокуратури та Прокуратури Полтавської області, вжиття заходів реагування з притягнення до дисциплінарної відповідальності службових осіб СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 816/1277/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, визнано протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 27 квітня 2017 року № ФИ-6827221 та відповідь від 10 травня 2017 року в частині надання відповіді на вказане звернення й зобов`язано ГУНП в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 27 квітня 2017 року із наданням відповідей в розрізі кожного із поставлених у зверненні питань відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про звернення громадян».
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, визнано протиправними дії Слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 20 травня 2017 року № ФИ-6906327 та відповідь від 07 червня 2017 року в частині надання відповіді на вказане звернення та зобов`язано Слідче управління Головного Управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення позивача від 20 травня 2017 року із наданням відповідей в розрізі кожного із поставлених у зверненні питань відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про звернення громадян».
Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України)».
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи стаття 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як свідчить тлумачення статей 23 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За таких обставин, суди, з урахуванням вимог розумності та справедливості, визначили компенсацію моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін.
Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков