№ 556/896/18

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 556/896/18

провадження № 61-8182св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

зацікавлені особи: Державна Казначейська служба України, прокуратура Рівненської області.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , та касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року у складі судді: Іванків О. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Бондаренко Н. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат Зелінська О. С. звернулася до суду із заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Заява мотивована тим, що 12 червня 2013 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості за частиною четвертою статті 368 КК України за фактом вимагання ОСОБА_1 у директора ТОВ «Вадіта» ОСОБА_3 хабаря в розмірі 150 000,00 доларів США. На час досудового розслідування та розгляду справи, щодо ОСОБА_1 судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З 22 липня 2013 року по 18 вересня 2013 року ОСОБА_1 знаходився в ОСІ-21 УДДВП в Одеській області, на час досудового розслідування та розгляду судами кримінальної справи перебував під слідством та судом всього 3 роки і 9 місяців і 17 днів з 12 червня 2013 року (внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань) по 29 березня 2017 року (набрання законної сили виправдувальним вироком). Під час розслідування підозру було змінено з частини четвертої статті 368 КК України на частину четверту статті 368-4 КК України. Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 було визнано не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368-4 КК України та виправдано. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року, вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року було залишено без змін.

ОСОБА_1 просив відшкодувати:

майнову шкоду в розмірі 15 723 903,58 грн;

грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12 жовтня 2018 року) стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у 2018 році на користь ОСОБА_1 554 043,98 грн відшкодування втраченого заробітку (доходу) та моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн, а всього 2 054 043,98 грн. В частині інших вимог заява відхилена.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 , якого було виправдано вироком суду, набув право на відшкодування заподіяної йому майнової та моральної шкоди, незалежно від протиправності чи законності дій посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури та від їх вини, що підтверджується повідомленням Володимирецького районного суду № 556/983/15-к/2272/2018 від 11 травня 2018 року. Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», пунктів 7, 8, 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відшкодуванню громадянинові підлягають заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій і який визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Судом першої інстанції, на підставі довідки, виданої на запит суду Державною фіскальною службою України за № 16211/5/99-99-08-02-02-16 від 11 вересня 2018 року встановлено, що, сукупний дохід ОСОБА_1 за 2012 рік становив 3 309 650,15 грн. Розрахунок розміру середньомісячного заробітку, втраченого виправданим ОСОБА_4 за час його відсторонення від посади на підставі ухвали слідчого судді строком два місяці є наступним: 3 309 650,15/12=275 804,17 грн місячний дохід у році, що передував кримінальному переслідуванню; 275 804,17х2=551 608,34 грн сума компенсації за період відсторонення від посади. Враховуючи, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, сума до виплати з урахуванням індексації заробітної плати за період з липня 2013 року по жовтень 2018 року становить 554 043,98 грн. Доводи заявника та його представника про те, що період його усунення від професійної діяльності значно перевищував два місяці формального відсторонення від посади, у зв`язку з чим втрачений заробіток підлягає відшкодуванню за весь час кримінального провадження, суперечать вимогам чинного законодавства і не спростовують висновків суду.

Судом першої інстанції зазначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. На підтвердження порушення звичних життєвих зв`язків, в тому числі, внаслідок неможливості надати належну підтримку та опіку своїй дружині ОСОБА_5 в період її першої вагітності та тяжкої онкологічної хвороби, погіршення стану здоров`я самого заявника, втрати ділової репутації, ОСОБА_1 надав суду належні та достатні докази. Сукупність вказаних доказів та пояснень ОСОБА_1 , на думку суду першої інстанції, доводять факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди у вигляді глибоких моральних страждань, істотному порушенні звичного порядку його життя та життєвих зв`язків та необхідності докласти значних зусиль для його відновлення; погіршенні стану здоров`я, втраті ділової репутації. При визначенні розміру шкоди суд врахував тривалість та інтенсивність обмеження життєвої активності ОСОБА_1 , в тому числі, ту обставину, що кримінальне провадження відносно нього тривало з 12 червня 2013 року до 29 березня 2017 року, тобто понад 3 роки, ступінь порушення звичних для нього життєвих зв`язків та зусилля по їх відновленню. Враховуючи викладене та виходячи з вимог розумності та справедливості, суд визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 1 500 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області Сидора О. І. задоволено частково, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зелінської О. С. залишено без задоволення.

Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року змінено.

Зменшено розмір відшкодування втраченого заробітку, який підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 з 554 043,98 грн до 26 894,71 грн.

Зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 , з 1 500 000,00 грн до 300 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 22 липня 2013 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Лясковця О. В. відсторонено від посади арбітражного керуючого строком на два місяці до 22 вересня 2013 року. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2013 року продовжено строк відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади арбітражного керуючого до 21 жовтня 2013 року. За таких обставин, до відшкодування підлягає неодержаний заробіток за період з 22 липня по 21 жовтня 2013 року. Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 до розділу 1 під кодом 1210.1 віднесені зокрема, розпорядник майна підприємств-боржників, керуючий санацією та ліквідатор підприємств-боржників та, з урахуванням цього, зробив висновок, що відповідно до підпункту 1 пункту 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», для визначення розміру відшкодування шкоди робітникам і службовцям, середньомісячний заробіток обчислюється у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» До відшкодування підлягає неодержаний заробіток за період з 22 липня по 21 жовтня 2013 року. Розмір середньоденної заробітної плати за травень, червень 2013 року становить: 13679,10 грн : 37 робочих днів = 369,70 грн. Отже, втрачений середній заробіток за період з 22 липня по 21 жовтня 2013 року становить 24 030,50 грн (369,70 грн середньоденний заробіток х 65 робочих днів відсторонення = 24030,50 грн). Враховуючи, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, сума до виплати з урахуванням індексації заробітної плати за період з жовтня 2013 року по 26 березня 2019 року становить 26 894,71 грн. Доводи представника заявника адвоката Зелінської О. С. проте, що дивіденди отримані ОСОБА_1 у 2013 році є його грошовою винагородою як арбітражного керуючого і мають буди зараховані для обчислення середнього заробітку апеляційним судом відхилені, як такі, що суперечать статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи.

При зменшенні розміру грошової компенсації моральної шкоди вказав, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 61-11708св18, та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 14-298цс18. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення. Виходячи із системного аналізу положень ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», враховуючи закріплені у цивільному законодавстві вимоги розумності, і справедливості, апеляційний суд зробив висновок про зменшення визначеного судом першої інстанції грошової компенсації моральної шкоди, розмір якої значно перевищує гарантований законодавством і не відповідає встановленим судом обставинам справи. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України» у 2019 році встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 4173 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 12 червня 2013 року по 29 березня 2017 року, тобто повних 44 місяців, а тому мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 183 612 грн. (44 місяці х 4173 грн). Перевіривши обґрунтування як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідивши надані докази, оцінивши їх та визначивши мінімальний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності і справедливості, апеляційний суд зробив висновок про зменшення визначеного судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн до 300 000 грн.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року заступник прокурора Рівненської області подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені судові рішення в частині стягнення моральної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення яким у задоволенні заяви відмовити. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України» у 2019 році встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 4 173,00 грн. Враховуючи, те що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 12 червня 2013 року по 29 березня 2017 року, тобто повних 44 місяці, то мінімальний розмір компенсації моральної шкоди має становити 183 612,00 грн (44 місяці х 4173,00 грн). Однак, сума в розмірі 300 000,00 грн визначена судом апеляційної інстанції без належного обгрунтування. Судом не зазначено, а заявником не надано будь-яких доказів щодо необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків. Тобто, позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством до відшкодування, тому, в даному випадку, відсутні причини для збільшення розміру компенсації моральної шкоди та визначення його в сумі 300 000,00 грн, оскільки вказане призводить до неправомірного збагачення. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 27березня 2019 року в справі № 337/3548/16-ц та від 28 листопада 2018 року по справі № 214/6982/13-ц.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 852 234,88 грн та моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідно до статті З Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (надалі закону), та пунктів 7, 8, 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягають заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Відповідно до пункту 9 положення середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для інших громадян, які не відносяться до категорії робітників і службовців, шляхом поділу на 12 суми річного доходу за попередній рік. У даному випадку йдеться про доходи осіб вільних професій (художників, письменників тощо), осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сфері кустарно-ремісничих промислів сільського господарства, побутового обслуговування населення та іншими видами діяльності, основаними виключно на особистій праці цих осіб, членів їх сімей; а також стипендії, що виплачуються в період навчання у вищих і середніх спеціальних учбових закладах, училищах і на курсах. Оскільки ОСОБА_1 є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, до якої відноситься в тому числі і арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), а тому є самозайнятою особою, то в даному випадку для визначення розміру відшкодування шкоди застосовується підпункт З пункту 9 порядку, тобто розрахунок втраченого заробітку здійснюється шляхом поділу на 12 суми річного доходу за попередній рік. Тому оскільки кримінальне переслідування ОСОБА_1 розпочалось із середини літа 2013 року, то в даному випадку для того, щоб вирахувати суму шкоди потрібно суму доходу ОСОБА_1 від здійснення ним незалежної професійної діяльності, а саме, від діяльності арбітражного керуючого за 2012 року (оскільки ухвалою суду було відсторонено саме від цієї посади) поділити на 12 та помножити на 3 (три місяці відсторонення від діяльності арбітражного керуючого). Як вбачається з довідки, виданої на запит суду Державною фіскальною службою України за №16211/5/99-99-08-02-02-16, сукупний дохід ОСОБА_1 за 2012 рік становив 3 309 650,15 грн. Підпункт 3 пункту 9 Порядку є імперативною нормою, тобто вказана норма права виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів. Даною нормою зокрема закріплено обов`язок, а не право суду на власний розсуд, визначати яким чином вираховується середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування, крім того даним підпунктом чітко визначено коло так званих інших громадян, які не відносяться до категорії робітників і службовців, де зазначено, що в даному випадку йде мова про доходи осіб вільних професій (художників, письменників, тощо). Як зазначалося вище, з посиланням на вищевказані норми, до осіб вільних професій відноситься і арбітражні керуючі.

Вказує, що апеляційний суд замість того, щоб дати належну оцінку доводам суду першої інстанції, щодо визначення розміру моральної шкоди, в результаті спричинення тяжких тривалих моральних страждань, які підтверджуються обставини детально викладеними у заяві та апеляційній скарзі, оскільки суд не в повній мірі оцінив моральні страждання, призначивши суму компенсації у 1 500 000 грн, не зважаючи на те, ОСОБА_1 оцінив свої страждання у - 3 000 000 грн, навпаки значно зменшив суму моральної шкоди у 300 000 грн, не обґрунтувавши будь-якими доводами взагалі.

Аналіз доводів та вимог касаційних скарг свідчить, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині визначення розміру майнової шкоди в сумі 852 234,88 грн та грошової компенсації моральної шкоди в сумі 3 000 000 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області та в задоволенні заяви заступника прокурора Рівненської області про зупинення виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року: в задоволенні клопотання заступника прокурора Рівненської області про проведення розгляду справи за участі Генеральної прокуратури України та про повідомлення учасників справи про дату та час розгляду касаційної скарги відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги заступника прокурора Рівненської області та частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 , з таких мотивів.

Суди встановили, що 12 червня 2013 року до ЄДРДР було внесено відомості за № 42013170000000230 за частиною 4 статті 368 КК України за фактом вимагання ОСОБА_1 у директора ТОВ «Вадіта» ОСОБА_6 хабаря в розмірі 150 000 доларів США.

20 липня 2013 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.

21 липня 2013 року старшим слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області Камінським Є. В. порушено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 368 КК України, яке 08 січня 2014 року змінено на частину четверту статті 368-4 КК України.

21 липня 2013 року ОСОБА_1 було оголошено про підозру.

22 липня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси відносно ОСОБА_1 було обраного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави.

22 липня 2013 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 відсторонено від посади арбітражного керуючого строком на два місяці до 22 вересня 2013 року, вказана ухвала залишена без змін ухвалою акпеляційного суду Одеської області від 30 липня 2013 року. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2013 року продовжено строк відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади арбітражного керуючого до 21 жовтня 2013 року.

22 липня 2013 року ОСОБА_5 було внесено заставу в розмірі 344 500 грн відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2013 року, і вказана застава 10 червня 2016 року повернута заставодавцю.

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 було визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368-4 КК України та виправдано. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року, вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року було залишено без змін.

11 травня 2018 року повідомленням Володимирецького районного суду № 556/983/15-к/2272/2018 ОСОБА_1 роз`яснено право на звернення до суду із відповідною заявою.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

У пункті 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як свідчить тлумачення статей 23 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 12 червня 2013 року по 29 березня 2017 року, тобто повних 44 місяців, а тому мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 183 612 грн (44 місяці х 4 173 грн). Апеляційний суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1 , характер і обсяг його страждань, з урахуванням обставин справи, обґрунтовано зменшив розмір грошової компенсації моральної шкоди до 300 000 грн.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано змінив ухвалу суду першої інстанції в частині визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди.

При зміні ухвали суду першої інстанції в частині визначення майнової шкоди суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 до розділу 1 під кодом 1210.1 віднесені зокрема, розпорядник майна підприємств-боржників, керуючий санацією та ліквідатор підприємств-боржників та, з урахуванням цього, зробив висновок, що відповідно до підпункту 1 пункту 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», для визначення розміру відшкодування шкоди робітникам і службовцям, середньомісячний заробіток обчислюється у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». До відшкодування підлягає неодержаний заробіток за період з 22 липня по 21 жовтня 2013 року. Розмір середньоденної заробітної плати за травень, червень 2013 року становить: 13679,10 грн : 37 робочих днів = 369,70 грн. Отже, втрачений середній заробіток за період з 22 липня по 21 жовтня 2013 року становить 24 030,50 грн (369,70 грн середньоденний заробіток х 65 робочих днів відсторонення = 24030,50 грн). Враховуючи, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, сума до виплати з урахуванням індексації заробітної плати за період з жовтня 2013 року по 26 березня 2019 року становить 26 894,71 грн.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

У пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»).

У пункті 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04 березня 1996 року передбачено, що «згідно з частиною 1 статті 4 Закону розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт».

Згідно підпункту 3 пункту 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04 березня 1996 року «середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для інших громадян, які не відносяться до категорії робітників і службовців, - шляхом поділу на 12 суми річного доходу за попередній рік. У даному випадку йдеться про доходи осіб вільних професій (художників, письменників тощо); осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сфері кустарно-ремісничих промислів сільського господарства, побутового обслуговування населення та іншими видами діяльності, основаними виключно на особистій праці цих осіб, членів їх сімей; а також стипендії, що виплачуються в період навчання у вищих і середніх спеціальних учбових закладах, училищах і на курсах».

Аналіз вказаних норм свідчить, що редакція норми підпункту 3 пункту 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» не змінювалась з 1996 року. Перелік осіб, в абзаці другому підпункту 3 пункту 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», не є вичерпним. Арбітражний керуючий, з урахуванням специфіки його статусу та діяльності, не відносяться до категорії робітників і службовців. А тому для визначення розміру шкоди має застосовуватися підпункт 3 пункту 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04 березня 1996 року.

Проте апеляційний суд при зміні ухвали суду першої інстанції не застосував підпункт 3 пункту 9 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» при визначенні заробітку, не одержаного ОСОБА_1 за час відсторонення від посади арбітражного керуючого. За таких обставин, апеляційним судом не застосована норма матеріального права, що підлягала застосуванню до спірних відносин, а оскільки визначення розміру відшкодування майнової шкоди за час відсторонення від посади арбітражного керуючого пов`язане з перевіркою правильності розрахунків здійснених судом першої інстанції, то справу в частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди необхідно направити до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Рівненської області та касаційної скарги ОСОБА_1 в частині визначення грошової компенсації моральної шкоди не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду в частині визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди прийняті без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду в частині визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 410, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди ОСОБА_1 в сумі 300 000 грн залишити без змін.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в частині визначення розміру ОСОБА_1 майнової шкоди скасувати.

Передати справу № 556/896/18 в частині визначення розміру майнової шкоди ОСОБА_1 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук