Постанова
Іменем України
02 вересня2020 року
м. Київ
справа № 557/1101/18
провадження № 61-4724св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Гощанської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2019 року у складі судді Пацка Д. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Гощанської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб з 18 червня 2013 року розірваний. З моменту розлучення, з червня 2013 року, дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати дитину, не спілкується з нею, не телефонує їй. Будь-яких перешкод для виконання обов`язків позивач йому не чинила. Відповідач не цікавиться розвитком дитини, станом здоров`я, не дбає про її інтереси.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області стягнено з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 450,00 грн щомісяця починаючи з 08 травня 2012 року до досягнення ним повноліття.
Зазначене свідчить про ухиляння відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано тим, що відповідно до статті 164 СК України ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав щодо неповнолітнього сина, оскільки він маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов`язку, свідомо ухиляється від їх виконання. У зв`язку з цим позбавлення батьківських прав щодо сина позитивно вплине на долю дитини, забезпечить захист її прав та інтересів.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, у якій просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рух справи у суді касаційної інстанції
04 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і за наявності вини в діях батьків.
Матеріали справи не містять доказів про застосування до нього заходів впливу, а невиконання батьківських обов`язків не може ототожнюватись з ухиленням від їх виконання.
Суди не звернули уваги, що відповідач змінив своє ставлення до виховання дитини, має бажання та намір брати участь у вихованні свого сина.
Доводи позивача, що він не піклується про сина, не бере участі в його вихованні, не відвідує та не цікавиться його життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення його батьківських прав щодо сина, оскільки він хоче відвідувати свою дитину, піклуватися про неї, виявляти турботу.
Як батько свого малолітнього сина, він бажає брати участь у його вихованні та належно виконувати свої батьківські обов`язки, заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, позивач просила залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції, який у повному обсязі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та надав їм належну оцінку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 квітня 2012 року, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження зазначено ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 (а. с. 9).
Згідно з рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 18 червня 2013 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Неповнолітнього ОСОБА_4 , залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 12).
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 30 травня 2012 року стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 450,00 грн щомісяця, починаючи з 08 травня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, з наступною індексацією (а. с. 14).
Як відомо з довідок від 07 листопада 2018 року № 02-29/1336 та від 08 листопада 2018 року № 02-37/2772, ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_1 , склад сім`ї: син ОСОБА_3 , 2012 року народження, батько ОСОБА_5 , матір ОСОБА_6 (а. с. 16).
У суді першої інстанції свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що батько участі у вихованні сина не бере, справами сина не цікавився, з моменту розлучення жодного разу сина не відвідував, не вітає його з днем народження.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Гощанської райдержадміністрації від 25 лютого 2019 року № 132/01-84, доцільно позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 34-35). Представник органу опіки та піклування Власюк І. В. зазначив, що батька дитини - ОСОБА_2 запрошували на засідання комісії, однак він телефоном повідомив, що йому це не цікаво, і на засідання, де вирішувалось питання щодо нього, не з`явився.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню в нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Верховний Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
Суди встановили, що ОСОБА_2 участі у вихованні сина не брав і його життям не цікавився.
Зі змісту заочного рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції випливає, що суди, вирішивши позбавити заявника батьківських прав, брали до уваги аргументи, надані матір`ю дитини та іншими свідками її сторони, відповідно до яких заявник своїм сином не цікавиться.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що внаслідок неприязних відносин між ним та колишньою дружиною, заради душевного та психічного стану своєї дитини він почав уникати конфліктних ситуацій та намагався не провокувати ОСОБА_1 на нові скандали.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що такі доводи відповідача є голослівними.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не заперечив у судовому засіданні, що він не забирав дитину з пологового будинку, не бачив її з народження та не займався її вихованням, однак на час виникнення спору усвідомив свою поведінку та хоче бути батьком своєму сину. Твердження відповідача про те, що він змінив своє ставлення до виховання дитини, має бажання та наміри брати участь у вихованні свого сина, не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується його фактичною поведінкою.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з урахуванням твердження відповідача про бажання змінити поведінку щодо дитини не з`ясував та не виклав мотиви, чи дійсно поведінка позивача була такою, що перешкоджала відповідачу спілкуватися з сином, з яких конкретно причин відповідач не брав участі у вихованні дитини, чи залежали всі такі причини від нього,чи втрачені сімейні зв`язки між батьком і дитиною, як саме відповідач має намір змінити поведінку щодо дитини, які заходи він бажає вживати для виконання обов`язків батька з виховання дитини.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.
Суд апеляційної інстанції з урахуванням інтересів дитини мав з`ясувати, чи буде позбавлення заявника його батьківських прав становити втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у право заявника на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Як випливає зі змісту рішення суду апеляційної інстанції, суд надав оцінку тому, що позбавлення батьківських прав, яке суд першої інстанції здійснив згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету.
Проте суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи є необхідним позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням його бажання змінити поведінку щодо дитини, чи можливо попередитивідповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, тому погіршення особистих стосунків батьків самих дітей не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Суд апеляційної інстанції також зазначив норму права, якою керувався - пункт 1 частини першої статті 164 СК України, згідно з якою мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
З урахуванням статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи як на підставу позову посилалася позивач на те, що відповідач не забрав дитину з пологового будинку, не звернув уваги, що суд першої інстанції встановив обставини для позбавлення батьківських прав з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 СК України.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи для належної перевірки доводів відповідача про бажання змінити поведінку щодо дитини та відсутності підстав для позбавлення його батьківських прав.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 рокускасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко