ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа №560/11050/22
адміністративне провадження № К/990/8251/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/11050/22
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Смілянець Е.С., Драчук Т.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року, виходячи з фіксованої величини 4078,91 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у сумі 144072,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 лютого 2021 року №30 позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. На виконання рішення суду по справі №560/8268/21 відповідачем було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу. Водночас усупереч вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року, виходячи з фіксованої величини 4078,91 грн у місяць на загальну суму 144072,93 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Додатково зазначено, що правовідносини у цьому позові не досліджувалися та не встановлювалися у справі № 560/8268/21.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, окружний суд дослідив спірні правовідносини через крізь призму абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та встановив, що підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача, у тому числі розміру посадового окладу, відбулося у березні 2018 року. Отже, місяць березень 2018 року є базовим для обчислення індексу споживчих цін. При цьому, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року. Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін з квітня 2018 року по вересень 2018 року не перевищував 103%. Таким чином у позивача відсутні права на отримання індексації за період з 01 березня до 01 квітня 2018 року. Окрім того, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачені Законом № 1282-XII підстави для індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період були відсутні. Право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців виникло лише у грудні 2018 року. За таких обставин, оскільки за період з 01 березня по 30 листопада 2018 року грошове забезпечення позивача індексації не підлягало, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Одночасно з цим суд першої інстанції установив, що в період з 01 грудня 2018 року по 09 лютого 2021 року (день виключення зі списків особового складу) позивачу індексація грошового забезпечення була виплачена у повному обсязі, з урахуванням базового місяця березень 2018 року. Вказана обставина підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2021 року №845 та не заперечується сторонами.
Поряд з цим, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 560/8268/21 колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року.
Зважаючи на це та враховуючи положення статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), суд першої інстанції виснував, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлена відсутність права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року, то позовні вимоги про перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення, виходячи з фіксованої величини 4078,91 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в сумі 144072,93 грн не підлягають задоволенню.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі № 560/11050/22 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги, які позивач заявив у даній справі є ідентичними тим, які вирішені Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20 червня 2022 року у справі № 560/8268/21. При цьому, формулювання змісту заявлених позовних вимог у спосіб, який є відмінним від наведеного у справі № 560/8268/21 не змінює суті спірних правовідносин та обставин, якими позивач їх обґрунтовує. Ураховуючи це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки між сторонами новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який вирішений у справі № 560/8268/21 і рішення суду набрало законної сили.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
04 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та направити справу №560/11050/22 для продовження розгляду до цього суду.
У касаційній скарзі її автор вказує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме застосування до спірних правовідносин пункту 4 частини першої статті 238 КАС України (суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав). Скаржник уважає, що спір у цій справі не є тотожним спору у справі № 560/8268/21, як про те зазначив апеляційний суд в оскаржуваній постанові.
Таку позицію скаржник пояснює тим, що у справі №560/8268/21 судами фактично досліджувалося питання права позивача на виплату так званої «поточної» індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та перевищення порогу індексації 103 відсотка. При цьому, питання щодо обрахунку індексації, яка належить до виплати позивачу, судом при розгляді справи № 560/8268/21 не вирішувалося, оскільки суд уважав, що воно віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Натомість, предметом спору у цій справі є право позивача на отримання так званої «індексації - різниці» грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року, виходячи з фіксованої величини 4078,91 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Таким чином, на переконання скаржника, пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки предмети у двох вищезазначених справах різні, а тому спір у цій справі підлягає розгляду по суті позовних вимог.
На тлі цього заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 600/3563/22-а, від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 31 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22, від 15 червня 2023 року у справі № 420/18923/21, від 22 червня 2023 року у справі №140/6870/22, від 28 червня 2023 року у справі №200/4258/22, від 13 липня 2023 року у справі №560/832/23, від 24 липня 2023 року у справі №140/7076/22, від 27 липня 2023 року у справі №560/10793/22, від 27 липня 2023 року у справі №380/14200/22, від 02 серпня 2023 року у справі №420/2884/23, від 03 серпня 2023 року у справі №200/2373/22, від 08 серпня 2023 року у справі №140/6709/22, від 30 серпня 2023 року у справі №240/24565/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 380/14610/22, від 14 вересня 2023 року у справі №160/16055/22, від 26 жовтня 2023 року у справі №560/2917/23.
Ухвалою від 13 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов, що не є перешкодою для перегляду оскаржуваного судового рішення у касаційному порядку відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України.
Ухвалою від 24 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 лютого 2021 року № 30 позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №560/8268/21 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування березня 2018 року, як місяця за яким здійснювалось обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року з установленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі №560/8268/21 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року скасовано в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову. В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року залишено без змін.
На виконання рішення суду у справі № 560/8268/21 відповідачем було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу.
Позивач зазначає, що за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу індексацію, виходячи з фіксованої величини 4078,91 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в сумі 144072,93 грн. З огляду на це звернувся до суду з даним позовом.
V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи. Позиція Верховного Суду
Згідно з ухвалою від 13 березня 2024 року, касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції пункту 4 частини першої статті 238 КАС України при прийнятті постанови, якою закрито провадження у справі, що відповідає підставам касаційного оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі № 580/3966/20, від 15 грудня 2020 у справі № 804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі № 520/9008/2020 та багатьох інших зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження, оскільки має місце спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 560/8268/21, за наслідком розгляду якого ухвалено рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, які набрали законної сили.
Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд виходить з такого.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 31 грудня 2021 року у справі №560/8268/21 задовольнив вимоги позивача, зокрема, в частині про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи спір у частині описаних позовних вимог, Хмельницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Однак відповідач урахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 і безпідставно оминув норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. При цьому суд звернув увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не погодився Сьомий апеляційний адміністративний суд і постановою від 20 червня 2022 року відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, у тому числі, посадовий оклад за посадою, яку займав позивач. Водночас право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців виникло лише у грудні 2018 року. За таких обставин, оскільки за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року грошове забезпечення позивача індексації не підлягало, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. При цьому, як вказував відповідач, у період з 01 грудня 2018 року по 09 лютого 2021 року (день виключення зі списків особового складу) позивачу індексація грошового забезпечення була виплачена у повному обсязі, з урахуванням базового місяця - березня 2018 року. Ця обставина підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2021 року № 845.
У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Хмельницький окружний адміністративний суд помилково визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року та зобов`язав вчинити дії.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом позову у ній також є питання розрахунку індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Серед підстав позову позивач посилається на порушення відповідачем означених положень Порядку № 1078 при перерахунку та виплати за спірний період розміру індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 560/8268/21 та уважає, що Військову частину НОМЕР_1 необхідно зобов`язати перерахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за спірний період з урахуванням вказаних вище положень Порядку №1078 на загальну суму 144072,90 грн.
Таким чином, як обґрунтовано виснував апеляційний суд ці позовні вимоги вже були вирішені судом у справі № 560/8268/21. При цьому, як у справі № 560/8268/21, так і в цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спорів за позовом ОСОБА_1 посилались на довідку Військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2021 року № 845 про нараховану та виплачену індексацію позивачу за період лютого 2018 року по лютий 2021 року.
Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи №560/8268/21.
Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
Отже, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що у справі №560/8268/21 судами вже досліджувалося питання нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини за період з 01 березня 2018 року по 09 лютого 2021 року та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Деяка відмінність у викладенні позовних вимог не створює нового предмету спору, оскільки визначальним у спірних правовідносинах є саме ненарахування та невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу
На тлі цього колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог, згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а відтак, ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 420/18232/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 380/10075/21, від 11 квітня 2023 року у справі № 600/2561/21-а, від 31 травня 2023 року у справі № 160/16445/22, від 20 липня 2023 року у справах № 280/7163/22 та № 600/4130/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №120/9859/23, від 28 липня 2023 року у справі № 420/14964/22 та інших.
Щодо посилання представника позивача на вищеперелічені постанови Верховного Суду, у яких судом касаційної інстанції надавалася оцінка правомірності застосування судами положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України у подібних правовідносинах, необхідно зазначити, що оцінка питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності умов, які дають підстави для закриття провадження у справі за вказаним пунктом здійснюється судом із урахуванням конкретних обставин, предмету та підстав позову у кожній із справ.
При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Так, у наведених скаржником справах, судом касаційної інстанції констатовано про відсутність обставин для закриття провадження у справі, виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України та про те, що вимоги позивачів про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу виходячи з фіксованої величини відповідно вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 у межах цих справ, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.
Натомість, обставини цієї справи свідчать про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України за обставин підтвердження наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки в цій постанові колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, то касаційна скарга задоволенню не підлягає.
VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
Ураховуючи результат касаційного перегляду розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №560/11050/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк