ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 560/18565/23
адміністративне провадження № К/990/9560/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року (суддя-доповідач Залімський І. Г., судді: Мацький Є. М., Сушко О. О.),
І. Суть спору
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 672 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період з 09 грудня 2021 року по 11 жовтня 2023 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08 грудня 2021 року № 275 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 08 грудня 2021 року, однак остаточний розрахунок грошового забезпечення з ним проведено лише 12 жовтня 2023 року (на виконання судового рішення у справі № 160/7750/22), а тому позивач уважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій службі) від 08 грудня 2021 року № 275 полковника ОСОБА_1 , заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 листопада 2021 року № 594 з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення з 08 грудня 2021 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі № 160/7750/22 зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 : за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 10 930,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 770,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 січня 2021 року по 08 грудня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 11 800,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 910,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 29 січня 2020 року по 08 грудня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу в період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року 10 930,00 грн на місяць, з 01 січня 2021 року по 08 грудня 2021 року 11 800,00 грн на місяць, та розміру окладу за військове звання з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року 1 770,00 грн на місяць, з 01 січня 2021 року по 08 грудня 2021 року 1 910,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 11 800,00 грн та розміру окладу за військове звання 1 910,00 грн, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року окладу за військовим званням 1 770,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 11 800,00 грн та розміру окладу за військове звання 1 910,00 грн, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 1 Приміток Додатку 1 та Приміток Додатку 14 при обчисленні ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 08 грудня 2021 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 14 вказаної Постанови. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 08 грудня 2021 року, з урахуванням проведених раніше виплат, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року та станом на 01 січня 2021 рік відповідно, при розрахунку розмірів: посадового окладу та окладу за військовим званням; грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу за період з 29 січня 2020 року по 08 грудня 2021 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби; одноразової грошової допомоги, що передбачена частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
На виконання цього судового рішення, лише 12 жовтня 2023 року позивачу виплачено грошове забезпечення в сумі 112 462,29 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку від 12 жовтня 2023 року № 9Р7РDRKR02B4QF3M.
Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 грудня 2021 року по 11 жовтня 2023 року в сумі 112 462, 29 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Уважаючи таке судове рішення протиправним, ВЧ НОМЕР_1 звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 15 січня 2024 року, якою апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, виконати вимоги даної ухвали та усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у цей же строк.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у строк, установлений ухвалою суду від 15 січня 2024 року, не усунув недоліки апеляційної скарги.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
12 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що ним було вчасно виконано вимоги щодо сплати судового збору, визначені в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року.
Відповідач зазначає, що ухвала від 15 січня 2024 року надійшла на адресу ВЧ НОМЕР_1 18 січня 2024 року, відповідно строк для усунення недоліків апеляційної скарги спливає 29 січня 2024 року. Платіжною інструкцією від 24 січня 2024 року № 818 сплачено судовий збір у розмірі 3 220,80 грн та 29 січня 2024 року відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не є перешкодою для перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (частини перша, восьма статті 120 КАС України).
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина шоста статті 120 КАС України).
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина дев`ята статті 120 КАС України).
Поряд з цим, відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
VІ. Висновки Верховного Суду
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не усунуті недоліки апеляційної скарги, а саме не подано квитанції про сплату судового збору, установлені ухвалою від 15 січня 2024 року.
Скаржник стверджує, що ним вчасно виконано вимоги ухвали від 15 січня 2024 року, шляхом направлення 29 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги разом з платіжною інструкцією про сплату судового збору, однак суд апеляційної інстанції не врахував цих обставин та постановив ухвалу від 19 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, права на апеляційне оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 (далі - Конвенція).
Так, у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium, рішення від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновленні порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року запропоновано ВЧ НОМЕР_1 протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, виконати її вимоги та усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.
Копія цієї ухвали доставлена до електронного кабінету ВЧ НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» 16 січня 2024 року о 19:23 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17 січня 2024 року, складеною відповідальним працівником Сьомого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 .
Отже, виходячи з приписів частин першої, шостої статті 120 та частини п`ятої статті 251 КАС України, днем, коли відповідач отримав ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, вважається 17 січня 2024 року, а перебіг строку на усунення недоліків апеляційної скарги починається з 18 січня 2024 року та закінчується - 29 січня 2024 року.
У матеріалах справи наявне клопотання ВЧ НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги з додатком - платіжною інструкцією від 24 січня 2024 року № 818 про сплату судового збору. При цьому, вказані документи відповідачем сформовано та направлено на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» 29 січня 2024 року, тобто у строк, установлений судом апеляційної інстанції, з урахуванням вказаних вище положень норм КАС України.
Однак, як убачається з матеріалів справи, 19 лютого 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 повернув особі, яка її подала, з підстав невиконання скаржником вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року.
Проте, указаний висновок суду апеляційної інстанції повністю спростований доказами, які містяться в матеріалах справи (клопотання відповідача від 29 січня 2024 року).
Водночас, колегія суддів уважає за доцільне закцентувати увагу на тому, що на клопотанні ВЧ НОМЕР_1 проставлено Сьомим апеляційним адміністративним судом штамп «одержано», датований 21 лютого 2024 року (майже через місяць подання зазначеного клопотання та після оскаржуваної ухвали суду).
Проте, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку (у цьому випадку судом), самі по собі не свідчать про дату отримання судового рішення ( у цій справі клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги), а лише фіксують факт реєстрації такої кореспонденції при надходженні до контролюючого органу (суду). Штамп вхідної кореспонденції не може вважатись належним доказом дати отримання копії судового рішення (у цій справі клопотання відповідача). Своєчасність реєстрації вхідної кореспонденції, в тому числі і документів, направлених учасниками справи до суду, свідчить виключно про організацію роботи цього суду.
Зокрема, подібний за змістом правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 826/6756/18, від 11 червня 2020 року у справі № 183/1128/17.
Крім того, колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача було сформовано у підсистемі «Електронний суд».
Так, відповідно до пункту 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Пунктом 26 Положення визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
При цьому, приписами пункту 28 цього Положення установлено, що дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.
Документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя (пункт 39 Положення).
Таким чином, дата та час, коли учасник справи підписав відповідний документ в підсистемі «Електронний суд», автоматично є датою та часом отримання цього документа судом (у разі відсутності технічного збою системи ЄСІТС), і такі відомості неможливо самостійно відкоригувати ані особою, яка подала документи, ані судом.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що ВЧ НОМЕР_1 направила до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги 29 січня 2024 року (з урахуванням відмітки в Електронному суді) і саме в цей день вказане клопотання надійшло до суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Сьомий апеляційний адміністративний суд помилково постановив оскаржувану ухвалу та дійшов висновку про повернення апеляційної скарги з тих підстав, що відповідач не усунув її недоліки.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року скасувати.
Справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. А. Губська