31.01.2023

№ 560/3641/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 560/3641/21

адміністративне провадження № К/9901/42939/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/3641/21

за позовом Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства (далі - Лісокомунальне підприємство) до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Хмельницька ОДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Судилківська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області (далі - Судилківська сільрада), Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Шепетівський гранкар`єр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Лісокомунального підприємства

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Мацького Є.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 26.03.2021 Лісокомунальне підприємство звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Хмельницької ОДА від 28.09.2020 № 733/2020-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області».

Позовні вимоги Лісокомунальне підприємство обґрунтувало тим, що оспорюване розпорядження відповідача є незаконним та таким, що прийняте з порушенням процедури затвердження проекту землеустрою, оскільки при його прийнятті порушено вимоги Закон України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) та статті 12, 23 Закону України від 16.06.1992 № 2456-XII «Про природно - заповідний фонд України» (далі - Закон № № 2456-XII), з огляду на те, що проект не був погоджений з власниками, користувачами земельних ділянок, не встановлені межові знаки на місцевості і не передані на зберігання, не було проведено зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків. Також позивач зазначив, що включення лісових земель Лісокомунального підприємства загальною площею 4359,30 га до складу території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» блокує здійснення його господарської діяльності.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2021 задовольнив позовні вимоги.

3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.11.2021 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовним вимог.

4. 25.11.2021 Лісокомунальне підприємство звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2021.

5. Верховний Суд ухвалою від 13.12.2021 відкрив касаційні провадження за вказаною вище касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що Лісокомунальне підприємство здійснює господарську діяльність на території Шепетівського району Хмельницької області з грудня 2000 року. Основними видами діяльності підприємства є: 02.10 «Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві»; 02.20 «Лісозаготівлі»; 02.40 «Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві».

З метою збереження, відтворення та раціонального використання біологічного та ландшафтного різноманіття Малого Полісся 11.05.1999 Хмельницькою обласною радою було прийнято рішення №21 про створення на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області регіонального ландшафтного парку «Мальованка» площею 15660,3 га.

Рішенням Хмельницької обласної ради від 30.03.2004 № 23-11/2004 було вирішено розширити регіональний ландшафтний парк «Мальованка» за рахунок земель сільських рад Шепетівського району на 1255,0 га та вказаний об`єкт мав увійти до складу природно - заповідного фонду України. До складу території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» заплановано було включити землі Лісокомунального підприємства загальною площею 4359,30 га. Процедура створення парку не завершена у встановленому законодавством порядку.

За замовленням Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА був виготовлений проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області.

Згідно із висновком державної експертизи землевпорядної документації від 18.08.2020 №2852-20, виготовленим Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» не був погоджений з власниками, користувачами земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду без їх вилучення.

У підсумку експертом було зазначено, що вказаний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, а тому його необхідно повернути на доопрацювання.

Розпорядженням Хмельницької ОДА від 28.09.2020 № 733/2020-р на підставі статей 6, 39 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-XIV), статей 17 122 Земельного кодексу України, статті 47 Закону № 858-IV, статті 7 Закону № 2456-XII, затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області загальною площею 16915,30 га.

Не погоджуючись із вказаним розпорядженням Хмельницької ОДА від 28.09.2020 № 733/2020-р Лісокомунальне підприємство звернулось до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності оскарженого розпорядження відповідача, оскільки проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області не був затверджений на пленарному засіданні Хмельницької обласної ради, а Хмельницька ОДА будучи обізнаною про наявність обов`язку із забезпечення проведення робіт з винесення меж земельних ділянок на місцевості, оформлення його інформаційними щитами, інформаційно-охоронними, межовими охоронними знаками, нанесення на планово-картографічні матеріали, не вжила достатніх заходів для виконання наведених повноважень.

8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із законності оспорюваного розпорядження відповідача, оскільки проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду й проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду не є між собою пов`язаними, оскільки метою розроблення проекту організації території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з статтею 14 Закону № 2456-XII є визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років, в той час як метою розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду відповідно до вимог статті 47 Закону № 858-IV визначено серед іншого встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж: охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що проект організації території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів визначає зонування вже існуючого парку, що створений на підставі відповідних рішень Хмельницької обласної ради від 11.05.1999 № 21 та від 30.03.2004 № 23-11/2004, в той час як проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» визначає межі такої території.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга позивача мотивована тим, що в порушення вимог ЗК України та Закону № 858-IV проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» не був погоджений з власниками земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду без їх вилучення, а також містить інші вагомі недоліки.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивача Хмельницька ОДА вказує на її необґрунтованість, у зв`язку із чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване Лісокомунальним підприємством судове рішення - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Згідно із статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

14. Земельне законодавство включає ЗК України, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин (частина перша статті 4 ЗК України).

15. Згідно зі статтею 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

16. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

17. Згідно із частиною другою статті 45 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

18. Закон № 2456-XII визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

19. Згідно із частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

20. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону № 2456-XII регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

21. Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (частина третя статті 53 Закону №2456-XII).

22. Відповідно до частини третьої статті 60 Закону №2456-XII органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

23. Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, за правилами пунктів 34 та 37 частини першої статті 26 якого виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

24. Відповідно до Конституції України Закон № 586-XIV визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, до повноважень яких в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, згідно із статтю 21 цього Закону, зокрема належать:

внесення пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (пункт 5);

погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища (пункт 11).

25. Частиною п`ятою статті 53 Закону №2456-XII передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

26. У свою чергу Закон № 858-IV визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, згідно із положеннями статті 1 якого проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

27. Так, відповідно до статті 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

д) у межах населеного пункту - копію графічної частини генерального плану населеного пункту (за наявності), а за межами населеного пункту - копію відповідної містобудівної документації (за наявності) і копію рішення про затвердження такої документації;

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

ї) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

28. Згідно із частиною третьою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються в обов`язковому порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а також органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій історико-культурного призначення), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій лісогосподарського призначення), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон), центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення). Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

29. Документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць (частини дев`ятнадцята та двадцята статті 186 ЗК України).

30. Так, згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 17.06.2004 № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації» (далі - Закон № 1808-IV) обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

31. Згідно із положеннями частини п`ятої статті 35 Закону № 1808-IV реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

32. Таким чином, затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку відбувається за наведеною вище процедурою, яка передбачає, зокрема погодження його проекту з власниками, користувачами земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонд та отримання позитивного висновку державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, який є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

33. Колегія суддів звертає увагу на те, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

34. Дотримання процесових, у тому числі процедурних норм, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.

35. Таким чином, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

36. У справі, яка розглядається суди встановили, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» не був погоджений з власниками, користувачами земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду без їх вилучення, зокрема з позивачем у цій справі.

37. При цьому згідно із висновком державної експертизи землевпорядної документації від 18.08.2020 №2852-20, виготовленим Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, а тому його необхідно повернути на доопрацювання.

38. Вказані обставини є достатніми та самостійними для висновку про те, що відповідач приймаючи оспорюване у цій справі розпорядження діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що є безмовною підставою для його скасування, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

39. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

40. З огляду на наведене, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 слід скасувати із залишенням в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2021.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства задовольнити.

Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі №560/3641/21 - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик