ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2025 року
м. Київ
справа №560/7133/24
адміністративне провадження № К/990/42004/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 560/7133/24
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), за участю третьої особи - ОСОБА_1 - про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024, постановлену у складі: судді-доповідача Капустинського М.М., суддів Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, позивач) звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) , за участю третьої особи - ОСОБА_1 - з вимогою:
- скасувати постанову від 22.04.2024 ВП №73677888 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 відмовлено ГУ ПФУ в Хмельницькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху; запропоновано позивачеві усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 продовжено ГУ ПФУ в Хмельницькій області строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 повернуто особі, яка її подала.
27.08.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2024.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 відмовлено ГУ ПФУ в Хмельницькій області в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до Суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших поважних підстав його пропуску.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 визнано неповажними наведені ГУ ПФУ в Хмельницькій області підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не відповідають критеріям поважності.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що на виконання ухвали від 16.09.2024 про залишення апеляційної скарги без руху від ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшла заява про поновлення процесуального строку, яку позивач мотивував тим, що після повернення першої апеляційної скарги, яка була подана у передбачені КАС України строки, ГУ ПФУ в Хмельницькій області знову звернулося до суду без невиправданих затримок та зайвих зволікань. Позивач також просив урахувати, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що також позначилося на можливості своєчасно вчиняти процесуальні дії.
Оцінюючи вказані пояснення, суд апеляційної інстанції зазначив, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, що пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Водночас апеляційна скарга не містить аргументів, які б підтверджували існування обставин, пов`язаних із воєнним станом, які об`єктивно перешкоджали ГУ ПФУ в Хмельницькій області своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції також відхилив посилання апелянта на ту обставину, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах передбаченого КАС України строку, зазначивши, що вдруге апелянт до суду апеляційної інстанції звернувся через два місяці після повернення вперше поданої апеляційної скарги.
Посилання апелянта на значний обсяг навантаження на спеціалістів ГУ ПФУ в Хмельницькій області також було відхилено судом апеляційної інстанції як такі, що не є поважними, адже зазначені труднощі викликані неналежною організацією роботи ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області своєчасно, в межах строку на апеляційне оскарження, звернулося до Сьомого апеляційного адміністративного суду із апеляційної скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2024, а після її повернення, без зайвих зволікань та невиправданих затримок, повторно подало апеляційну скаргу, усунувши недоліки, що були підставою для її повернення.
Посилаючись на викладені обставини в сукупності з фактом уведення не території України воєнного стану, позивач уважає, що в суду апеляційної інстанції не було підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження було пропущено без поважних причин.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подавав.
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 04.11.2024. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Мацедонській В.Е.
Ухвалою Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
IV. Позиція Верховного Суду
Спірним питанням у цій справі є наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 121, частиною третьою статті 295 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Перевіряючи, чи відповідало повторне звернення позивача з апеляційною скаргою вказаним критеріям, Судом з`ясовано, що першу апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків, які полягали у відсутності доказів сплати судового збору, було повернуто ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду 24.06.2024.
Копію вказаної ухвали було доставлено до електронного кабінету ГУ ПФУ в Хмельницькій області 25.06.2024 о 01:14 год.
Повторно апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало через підсистему «Електронний суд» 27.08.2024, тобто, як правильно акцентував Сьомий апеляційний адміністративний суд, майже через два місяці після повернення первісної апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного аргументи скаржника про те, що в цій справі повторне звернення мало місце в розумний строк, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, є безпідставними.
Судом також з`ясовано, що як повернення первісної апеляційної скарги, так і тривала затримка з поданням повторної апеляційної скарги була пов`язана з відсутністю коштів на сплату судового збору та/або організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням/перерозподілом бюджетних коштів для сплати судового збору.
З цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Щодо посилань скаржника на обставини введення воєнного стану, то суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що вони мали загальний характер. В апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження позивачем не було зазначено, які саме обставини, пов`язані з військовою агресією проти України, завадили ГУ ПФУ в Хмельницькій області своєчасно оскаржити рішення суду першої інстанції.
Отже, наведені позивачем обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №560/7133/24 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська