Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 569/1459/17
провадження № 61-1833св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудка Ігор Олександрович,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2017 року у складі судді Бучко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., Григоренко М. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудки І. О. (далі - державний виконавець Дудка І. О.) незаконними і неправомірними; скасувати повідомлення державного виконавця Дудки І. О. від 18 січня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання виконавчих листів № 569/9162/13ц, виданих 10 листопада 2016 року Рівненським міським судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 448 137,12 дол США, пені - 32 657,40 грн та 3 441,00 грн судового збору; зобов`язати державного виконавця Дудку І. О. прийняти до виконання та розпочати примусове виконання виконавчих листів № 569/9162/13ц, виданих 10 листопада 2016 року Рівненським міським судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 448 137,12 дол. США, пені - 32 657,40 грн та 3 441,00 грн - судового збору.
Скарга обгрунтована тим, що 10 листопада 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області видав стягувачу дублікати виконавчих листів у справі № 569/9162/13ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за договором в розмірі 44 8137,12 дол. США, пені - 32 657,40 грн, а також 3 441,00 грн - судового збору.
18 січня 2017 року державний виконавець Дудка І. О. виніс повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчих листів № 569/9162/13ц, виданих 10 листопада 2016 року Рівненським міським судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 448 137,12 дол. США, пені - 32 657,40 грн та 3 441,00 грн - судового збору. Виконавчі листи повернуті з підстав пред`явлення їх не за підвідомчістю, оскільки сума зобов`язання становить менше 6 000 000,00 грн.
Вважає таке рішення державного виконавця незаконним та неправомірним.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської областівід 05 травня 2017року скаргу ПАТ «Креді Агріколь Банк» на рішення державного виконавця задоволено. Визнано рішення державного виконавця Дудки І. О. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними. Скасовано повідомлення державного виконавця Дудки І. О. від 18 січня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання виконавчих листів № 569/9162/13ц, виданих 10 листопада 2016 року Рівненським міським судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 448 137,12 дол. США, пені - 32 657,40 грн та судового збору - 3 441,00 грн. Зобов`язано державного виконавця Дудку І. О. прийняти до виконання та розпочати примусове виконання виконавчих листів № 569/9162/13ц, виданих 10 листопада 2016 року Рівненським міським судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 448 137,12 дол. США, пені - 32 657,40 грн та судового збору - 3 441,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у випадку обчислення суми боргу в іноземній валюті стягнення проводиться у цій валюті без переведення її в національну валюту і в розмірі, вказаному у судовому рішенні, а купівля валюти зобов`язання у випадку виявлення коштів у гривнях відбувається за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання доручення виконавця про купівлю валюти.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та державного виконавця Дудки І. О. відхилено. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду постановлена без порушення норм процесуального права, суд з`ясував обставини, що мають значення для справи, апеляційні скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для її скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що під час ухвалення судових рішень суди не звернули уваги, що ПАТ «Креді Агріколь Банк» визнав грошові вимоги скаржника в судовому порядку у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліоніс» (далі - ТОВ «Ліоніс»). Суди не врахували та проігнорували те, що майновим поручителем боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ТОВ «Ліоніс» виконане боргове зобов`язання за кредитним договором.
Суди не звернули уваги, що на день ухвалення судового рішення Рівненським міським судом у цивільній справі № 569/9162/13ц курс іноземної валюти згідно з офіційним курсом Національного банку України становив 799,30 грн за 100 дол. США.
Згідно з розрахунками судів сума боргу на день пред`явлення до виконання виконавчих документів в 4,5 рази перевищує суму боргу, визначену рішенням суду у справі № 569/9162/13ц.
Державний виконавець Дудка І. В., ухвалюючи рішення про винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, керувався пунктом 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/2, якою передбачено, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції здійснює стягнення з боржника за виконавчим документом, за яким сума зобов`язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки переведення іноземної валюти в українську курсом, встановленим Національлним банком України на день ухвалення рішення.
Суди здійснили неправильне тлумачення норм матеріального права, оскільки застосували закон, який не підлягав застосуванню.
Суди застосували частину третю статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якою у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошитина валютний рахунок органу державної виконавчої слжби, приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахуванню стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами встановленими частинами першою, другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахувсання її на валютний рахунок органу державної іиконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Ця стаття регулює, в разі виявлення державним виконавцем, під час примусового виконання виконавчого документа особливості та порядок звернення стягнення на кошти боржника, що перебувають на відповідному розрахунковому рахунку в банківській установі в іноземній валюті. Тобто у випадку обчислення суми боргу в іноземній валюті стягнення проводиться у цій валюті без переведення її у національну валюту і в розмірі, вказаному в судовому рішенні, а купівля валюти у випадку виявлення коштів у гривні відсбувається за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання доручення про купівлю валюти.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що10 листопада 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області видав стягувачу дублікати виконавчих листів у справі № 569/9162/13ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за договором у розмірі 448 137,12 дол. США та пені - 32 657,40 грн, а також судового збору - 3 441,00 грн.
06 грудня 2016 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненської області із заявами про відкриття виконавчих проваджень за вказаними виконавчими листами.
18 січня 2017 року державний виконавець Дудка І. О. виніс повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», як таких, що пред`явлені не за підвідомчістю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку(стаття 129-1 Конституції України).
Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертоюстатті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно з частиною першою статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця ПАТ «Креді Агріколь Банк» зазначив, що державний виконавець Дудка І. О. неправильно витлумачив абзац 2 пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5, згідно з яким відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: сума зобов`язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Державний виконавець, повертаючи виконавчі листи без виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону, як пред`явлених не за підвідомчістю, не звернув уваги на те, що сума боргу у рішенні суду визначена в іноземній валюті без переведення її у національну валюту.
Верховний Суд зауважує, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18.
Отже, суди дійшли обгрунтованого висновку, що у випадку обчислення суми боргу в іноземній валюті стягнення проводиться у цій валюті без переведення її в національну валюту і в розмірі, вказаному у судовому рішенні, а купівля валюти зобов`язання у випадку виявлення коштів у гривнях відбувається за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання доручення виконавця про купівлю валюти? що узгоджується із частиною третьою статті 49 Закону.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на день звернення ПАТ «Креді Агріколь Банк» з заявою про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами № 569/9162/13ц сума боргу в іноземній валюті, еквівалентна національній валюті за офіційним курсом Національного банку України становить 11 708 702,60 грн, отже державний виконавець Дудка І. О. зобов`язаний був прийняти виконавчі листи, враховуючи, що сума стягнення перевищує 6 000 000,00 грн.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, незгоди із судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко