Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 569/16206/21
провадження № 61-5055св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Рівненський фаховий коледж економіки та бізнесу,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2022 року в складі судді Бучко Т. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року в складі колегії суддів Хилевич С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем. Указував, що 22 березня 2021 року призначений на посаду слюсаря гуртожитку коледжу, проте роботодавець вимагав виконувати роботу слюсаря-сантехніка, що не відповідало його посадовим обов`язкам. При цьому йому не було надано засобів індивідуального захисту, захисних окулярів, гумових рукавиць, спецодягу, гумових чобіт тощо.
Зазначав, що 15 квітня 2021 року поштою отримав повідомлення за №146/01-10/10 від 13 квітня 2021 року та наказ № 22-од від 9 квітня 2021 року «Про відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків» з 09 квітня 2021 року. Як підстава відсторонення в наказі вказана його відмова від проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці та припис №1 від 9 квітня 2021 року служби охорони праці, в якому зазначено, що позивач відмовляється проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а саме первинний інструктаж для слюсаря-сантехніка гуртожитку, з функціональними обов`язками слюсаря-сантехніка не згоден. Позивач уважав необґрунтованими вимоги роботодавця та не погоджувався з необхідністю проходження навчання й перевірки знань з питань охорони праці слюсаря-сантехніка гуртожитку, перебуваючи на посаді слюсаря.
Позивач переконаний, що з його заробітної плати безпідставно вирахували кошти в сумі 1636,36 грн за період часу з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року, незважаючи на те, що 09 квітня 2021 року він перебував на робочому місці повний робочий день. Визнавав, що не виконував роботи слюсаря, зазначені в приписі, який отримав о 10 год. 00 хв., однак здійснював іншу роботу, допомагаючи слюсарю-сантехніку та виконуючи доручення завідувача гуртожитком до 14 год. Указував, що жодних претензій з боку завідувача гуртожитку щодо нього не виникало.
Зазначав, що був згоден підписати проведений інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки 08 квітня 2021 року як слюсар гуртожитку, а не 22 березня 2021 року як слюсар-сантехнік, як того вимагав інженер коледжу з охорони праці. Відмова підписатись «заднім числом» призвела до того, що 09 квітня 2021 року інженером охорони праці було надано припис №1 та усунуто його від посади слюсаря гуртожитку з 10 год. і запропоновано усунути порушення до 19 квітня 2021 року.
Разом з приписом йому було надано медичну книжку для проходження медичної комісії, яка з липня 2019 року знаходилася у старшого інспектора відділу кадрів коледжу, яка до цього часу не повідомляла його про необхідність проходження медичного огляду. Указував, що в зошиті обліку робочого часу ним зроблено запис, що з 12 квітня 2021 року він здійснюватиме проходження медичної комісії в поліклініці №2 м. Рівне. Вказував, що на проходження медичного огляду ним було витрачено 276,78 грн власних коштів, які мають бути компенсовані роботодавцем.
Уважав, що внаслідок порушень його трудових прав роботодавцем він у порядку статті 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн, який, на його думку, є розумним і справедливим.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати незаконним та скасувати наказ Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» № 22-од від 09 квітня 2021 року «Про відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків» від 09 квітня 2021 року;
стягнути з відповідача 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати за період часу з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року;
стягнути з відповідача 276,78 грн за проходження ним медичного огляду;
стягнути 5000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, позов задоволено частково:
стягнуто з Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу на користь ОСОБА_1 276,78 грн за проходження медичного огляду;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що охорона праці як галузь трудового права має на меті збереження здоров`я та життя працівників та створення безпечних умов для їх роботи. З огляду на право працівника на безпечні умови праці та обов`язок роботодавця щодо створення таких умов для усіх працівників за змістом зазначених правових норм роботодавець має право та кореспондуючий обов`язок щодо організації і здійснення навчань, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці, а працівник має право та кореспондуючий обов`язок пройти навчання, інструктаж і перевірку знань з цих питань. Суди зазначили, що відсутність проведеного інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці з вини роботодавця є підставою для відмови працівника від виконання роботи у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, а у випадку відмови працівника від проходження інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці - підставою для відсторонення працівника від роботи за рішенням роботодавця. Суди встановили, що створені на підприємстві комісії неодноразово (22 березня 2021 року, 06 квітня 2021 року та 09 квітня 2021 року) фіксували факт відмови позивача ознайомитись з інструктажем по техніці безпеки, пожежної безпеки та надзвичайних ситуацій. Суди прийняли до уваги, що в доповідній від 16 квітня 2021 року, поданій позивачем на ім`я директора коледжу та інженера охорони праці, ОСОБА_1 визнав факт відмови від проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці для слюсаря-сантехніка, так як призначений на посаду слюсаря гуртожитку. Свою відмову від ознайомлення з інструкціями по техніці безпеки, пожежної безпеки та з надзвичайних ситуацій з цих підстав позивач підтвердив і в судових засіданнях.
Суди вважали, що незгода позивача з посадовою інструкцією, яку він підписав, не звільняє його від обов`язку пройти інструктаж з охорони праці та протипожежної охорони, враховуючи, що позивач приступив до роботи та не вимагав розірвання трудового договору в зв`язку з включенням роботодавцем до посадової інструкції робіт, що не відповідають займаній посаді. Оскільки в посадовій інструкції слюсаря передбачено виконання позивачем робіт слюсаря-сантехніка, при виконанні яких працівник повинен знати та дотримуватися правил техніки безпеки, проведення інструктажу за інструкцією слюсаря-сантехніка, суди не вбачали в діях роботодавця порушень норм трудового законодавства та зробили висновок, що відсторонення позивача від роботи слюсаря як такого, що не пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці у формі інструктажу, відповідає вимогам закону, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу.
Суди також зазначили, що невиплата позивачу заробітної плати в період відсторонення від роботи узгоджується з нормами статті 1 Закону України «Про оплату праці» та статті 94 КЗпП України, відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникові за виконану ним роботу, а в період відсторонення від роботи позивач був звільнений від виконання посадових обов`язків. Відтак суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати за період з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року.
Суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що всупереч вимогам закону позивач не надав суду доказів спричинення йому відповідачем моральної шкоди, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 обмежився лише переліком порушень його прав роботодавцем.
Разом із тим суди врахували, що статтею 169 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. Суди встановили, що позивач на виконання пункту 2 припису № 1 від 09 квітня 2021 року пройшов медичний огляд та надав відповідачу докази понесення витрат, пов`язаних з його проходженням. Суди зробили висновок, що відсутність у роботодавця коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу витрачені особисті кошти за проходження медичного огляду, а тому вважали наявними підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з роботодавця 276,78 грн за проходження медичного огляду.
Аргументи учасників справи
07 червня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в уточненій редакції якої просив їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити.
У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновком судів про те, що невиплата йому заробітної плати в період відсторонення від роботи (з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року) відповідає вимогам закону. Вказує, що суди, встановивши факт проходження позивачем медичного огляду з 12 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року, не звернули увагу на положення статей 123 159 КЗпП України та статті 14 Закону України «Про охорону праці», в яких зазначено, що під час проходження медичного огляду за працівником зберігається середній заробіток за місцем роботи. Зазначав також, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється від проходження медичного огляду чи профілактичних щеплень, є неправомірним. Вказує також, що якщо суд установить, що роботодавець без достатніх правових підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має стягнути з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У вересні 2022 року від Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив мотивовано тим, що роботодавець мав передбачені законом підстави для відсторонення працівника (непроходження навчання та інструктажу з техніки безпеки) без збереження заробітної плати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 755/6458/15-ц.
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати.Вчастині задоволення позовної вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з проходженням медичного огляду, та в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним і скасування наказу та відшкодування моральної шкоди судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом ДВНЗ «РКЕБ», який перейменовано на «Рівненський фаховий коледж економіки та бізнесу», № 36-о від 06 червня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на посаду завідуючого складом з 07 червня 2019 року.
Відповідно до наказу № 17-к від 18 березня 2021 року позивача переведено на посаду слюсаря в гуртожиток коледжу у зв`язку зі скороченням посади завідувача складом згідно з наказом № 08-к від 16 лютого 2021 року та надання позивачем згоди на переведення на посаду слюсаря (повідомлення № 54/01-10/10 від 16 лютого 2021 року) з 22 березня 2021 року.
22 березня 2021 року під особистий підпис позивача ознайомлено з посадовою інструкцією слюсаря, затвердженою директором закладу.
У комісійному акті від 22 березня 2021 року, складеному завідувачем гуртожитком ОСОБА_2 , вихователем ОСОБА_3 , прибиральницею ОСОБА_4 , вказано, що слюсар ОСОБА_1 відмовився ознайомитись з інструктажем по техніці безпеки, пожежної безпеки та з надзвичайних ситуацій і поставити підпис в журналі реєстрації. З посадовими обов`язками не погоджується, з посадовою інструкцією ознайомлений і підпис поставив. Акт зареєстрований за вх. № 145/1/01-10/01 22 березня 2021 року.
В акті від 06 квітня 2021 року, який зареєстрований за вх. № 167/1/01-10/01 від того ж дня, комісія в складі завідувача гуртожитком ОСОБА_2 , інженера з охорони праці ОСОБА_5 , прибиральниці гуртожитку ОСОБА_4 засвідчила факт відмови слюсаря ОСОБА_1 від ознайомлення з інструктажем по техніці безпеки, пожежної безпеки та надзвичайних ситуацій.
09 квітня 2021 року комісія у складі завідувача гуртожитком ОСОБА_2 , вихователів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , інженера з охорони праці ОСОБА_5 повторно склали акт про відмову слюсаря ОСОБА_1 ознайомлюватись з інструкціями по техніці безпеки, пожежної безпеки та з надзвичайних ситуацій.
09 квітня 2021 року інженер охорони праці коледжу видав припис № 1, яким з 10 години 09 квітня 2021 року заборонив виконання робіт ОСОБА_1 як слюсарем гуртожитку.
Підставою видачі припису став факт відмови ОСОБА_1 від проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці як слюсаря, а саме первинного інструктажу з охорони праці, інструкції № 17 з охорони праці для слюсаря-сантехніка гуртожитку ДВНЗ «РКЕБ», а також не проведено у встановленому законодавством порядку попередній медичний огляд працівника та не надано карти його реабілітації (інвалід ІІ групи) із зазначенням переліку робіт, заборонених до виконання. Запропонований термін усунення порушень до 19 квітня 2021 року. Припис позивач отримав 09 квітня 2021 року.
09 квітня 2021 року відповідач видав наказ № 22-од «Про відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків», яким відсторонив від роботи позивача з 09 квітня 2021 року до усунення порушень та виконання вимог припису № 1 від 09 квітня 2021 року служби охорони праці роботодавця без збереження заробітної плати працівника. Зобов`язання по відстороненню покладено на коменданта гуртожитку ОСОБА_2 . Підставою відсторонення в оспорюваному наказі зазначено факт невиконання посадових обов`язків у сфері охорони праці, а саме відмову від проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці; припис № 1 від 09 квітня 2021 року служби охорони праці.
16 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав директору закладу та інженеру охорони праці доповідну, в якій, зокрема, просив доручити бухгалтерії коледжу повернути йому витрачені особисті кошти в розмірі 284,24 грн, понесені ним при проходженні медичного огляду. До доповідної надав копію рахунка № 01/6443 від 12 квітня 2021 року «Рівненського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров`я України», копію квитанції на суму 280,24 грн та на суму 04 грн, копію особистої медичної книжки серії ІААМ № 227998 про проведення медичного огляду 16 квітня 2021 року.
29 квітня 2021 року позивач звернувся до управління Держпраці у Рівненській області із заявою, де просив зобов`язати керівництво коледжу анулювати наказ № 22-од від 9 квітня 2021 року як такий, що не відповідає законодавству, відшкодувати безпідставно відраховані з його заробітної плати кошти в сумі 1 400 грн за період з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року, відшкодувати понесені ним під час проходження медичної комісії кошти в сумі 276,78 грн.
Листом № 19-04/3101 від 28 травня 2021 року управління Держпраці у Рівненській області повідомило позивача про результати розгляду звернення та встановило відсутність порушень вимог законодавства з боку роботодавця.
В указаному листі також зазначено, що: «згідно з наказом № 24-од від 19 квітня 2021 року на підставі статті 46 КЗпП України термін відсторонення позивача від роботи становив період з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року. У зв`язку з проходженням навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки ОСОБА_1 на підставі пункту 2 даного наказу допущено до роботи на загальних підставах з відповідною оплатою праці. Відповідно до довідки, виданої роботодавцем 19 травня 2021 року № 196/01-10/09, та табелю обліку робочого часу за квітень 2021 року позивачу недонараховано за 6 робочих днів заробітну плату в сумі 1 636,36 грн. Під час проведення позапланового заходу на підставі довідки від 20 травня 2021 року № 201/01-10/09 встановлено, що станом на 20 травня 2021 року в бухгалтерію ДВНЗ «РКЕБ» жодних документів на повернення коштів ОСОБА_1 в сумі 276,78 грн. за проходження медичного огляду не надходило».
Позиція Верховного Суду
У статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 в касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині відмови в стягненні з роботодавця заробітної плати, яка йому не нараховувалась та не виплачувалась у період відсторонення позивача від роботи (з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року).
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці», частина перша статті 94 КЗпП України).
Тобто, законодавець визначив, що оплата праці відбувається саме за виконану працівником роботу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/6466/19 (провадження № 61-16239св20) зроблено висновок, що: «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків».
Суди встановили, що 09 квітня 2021 року інженер охорони праці коледжу видав припис № 1, яким заборонив виконання робіт ОСОБА_1 як слюсарем гуртожитку, а 09 квітня 2021 року відповідач видав наказ № 22-од «Про відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків», яким відсторонив позивача від роботи без збереження заробітної плати працівника.
Установивши, що позивач просив стягнути з роботодавця 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати саме за період відсторонення від роботи (з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року), суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
При цьому, не погоджуючись з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати за період відсторонення від роботи, позивач судові рішення в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення його від роботи в касаційному порядку не оскаржив.
Доводи позивача про неврахування судами положень статті 123 КЗпП України про те, що за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов`язаними проходити таке обстеження (статті 169, 191), зберігається середній заробіток за місцем роботи, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній статті не передбачено збереження середнього заробітку за працівником, який проходить медичне обстеження, будучи відстороненим від роботи.
Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 755/6458/15-ц, щодо необхідності стягнення на користь працівника середнього заробітку внаслідок незаконного відсторонення від роботи, колегія суддів не приймає, оскільки в справі, що переглядається, суди не встановили порушень роботодавцем норм трудового законодавства при відстороненні позивача від роботи.
Інші аргументи касаційної скарги, які зводяться до посилання на неправомірність дій відповідача при прийнятті рішення про відсторонення позивача від роботи, колегія суддів не аналізує, оскільки судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення його від роботи позивач у касаційному порядку не оскаржив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без урахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 755/6458/15-ц.
У зв`язку з необхідністю врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/6466/19 (провадження № 61-16239св20), касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу про стягнення 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук