10.12.2024

№ 569/249/18

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 569/249/18-ц

провадження № 61-48997св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібний С. О.

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі - РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал») про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зміни формулювання та причин звільнення, стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала на РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» із червня 2005 року, проте після її поновлення судом через незаконне звільнення відповідачем у жовтні 2016 року, ставлення до неї зі сторони адміністрації різко змінилося: її перевели на нижчу посаду, а потім перемістили на інше робоче місце в інший населений пункт. Також відповідач порушував строки виплати їй заробітної плати, тому 01 грудня 2017 року вона подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38

КЗпП України з 04 грудня 2017 року у зв`язку із порушенням умов трудового договору, а саме затримок у виплаті заробітної плати. Також у заяві від 01 грудня 2017 року вона просила провести з нею остаточний розрахунок, виплатити вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати. Проте замість оформлення її звільнення, 04 грудня 2017 року, їй оголошено два накази про накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді догани від 17 листопада та від 04 грудня 2017 року, хоча жодних порушень трудової дисципліни вона не допускала. Наказ про звільнення відповідач не видав, тому вона з 05 грудня 2017 року припинила роботу. На її запити та запити адвоката необхідних документів відповідач у повному обсязі не надавав.

Наказом від 31 січня 2018 року № 32-кВД-0000065 звільнена з роботи з 04 грудня 2017 року на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та за прогул без поважних причин, трудова книжка їй вручена 09 лютого 2018 року.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила змінити формулювання звільнення з роботи у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України; зобов`язати відповідача внести зміни у трудову книжку; стягнути вихідну допомогу, стягнути на її користь вихідну допомогу в розмірі 27 978,81 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати за період із травня 2014 року по листопад 2017 року у розмірі 5 401,84 грн, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки у розмірі 19 520,10 грн, визнати незаконними та скасувати накази РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про притягнення її до дисциплінарної відповідальності від 17 листопада 2017 року № 377 та від 04 грудня 2017 року № 394.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази

РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 17 листопада 2017 року № 377 та від 04 грудня 2017 року № 394. Змінено формулювання причин звільнення з роботи ОСОБА_1 та визнано її звільненою з посади начальника абонентського відділу Рівненського району Служби обліку і реалізації води РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» 04 грудня 2017 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку із порушенням роботодавцем трудового законодавства та зобов`язано РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» внести відповідні зміни у її трудову книжку, а саме в запис 16, вказавши правову підставу звільнення - частину третю статті 38 КЗпП України. Стягнуто з РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 27 978,81 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати за період із травня 2014 року по листопад 2017 року у розмірі 5 401,84 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки у розмірі 19 520,10 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що у наказах відповідача про накладення дисциплінарних стягнень на позивача від 17 листопада 2017 року № 377 та від 04 грудня 2017 року

№ 394 відсутні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який пов`язаний з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Крім того, відсутні докази вчинення позивачем прогулу. До того ж, на дату подачі нею заяви від 01 грудня 2017 року про її звільнення з роботи була наявна заборгованість із заробітної плати, виплата заробітної плати проводилася з порушенням строків її виплати, що є порушенням умов трудового договору та законодавства про працю, і правовою підставою для звільнення з роботи за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Також у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини заробітку у зв`язку із порушенням строків його виплати і не надано заперечень проти розрахунків позивача щодо розміру вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки, то судом прийнято розрахунки позивача проведені на підставі наданих суду документів.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 17 листопада 2017 року № 377 у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Визнано незаконним та скасовано наказ від 04 грудня 2017 року № 394 РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який пов`язаний з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Разом з тим суд першої інстанції не зазначив, що ці накази видані з порушенням вимог, визначених статтями 148 149 КЗпП України. Встановивши відсутність передбачених трудовим законодавством підстав для звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки відповідно до виписки з банківського рахунку про виплату грошей будь-яка затримка виплати заробітної плати відсутня, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог про зміну формулювання причин звільнення та похідних вимог про стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації у зв`язку із затримкою термінів виплати заробітної плати.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення компенсації у зв`язку із затримкою термінів виплати заробітної плати і залежність цього від вирішення спору про зміну формулювання причин звільнення, не відповідає вимогам Законів України «Про оплату праці» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Крім того, не оскарження наказу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»

від 31 січня 2018 року № 32-к ВД-0000065 про звільнення є правом позивача на обрання способу захисту, а саме зміни формулювання звільнення.

У березні 2019 року від РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити без задоволення вказану касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві та уточненнях, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

10 червня 2005 року на підставі наказу № 24-к ОСОБА_1 прийнята на роботу в РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал».

Наказом від 18 квітня 2016 року № 112-к позивач звільнена з роботи з посади заступника начальника абонентної служби на підставі пункту 1 статті 40

КЗпП України.

Наказом від 05 жовтня 2016 року № 279-к поновлена на роботі на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2016 року у справі

№ 569/6199/16.

Наказом від 06 жовтня 2016 року № 296-к ОСОБА_1 переведена з посади заступника начальника абонентної служби на посаду начальника відділу по роботі із споживачами Рівненського району абонентної служби РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал».

Наказом від 30 червня 2017 року № 139-к позивача переміщено на посаду начальника абонентського відділу Рівненського району служби обліку і реалізації води РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал».

Наказом від 04 жовтня 2017 року № 337 призначено службове розслідування щодо з`ясування причин залишення позивачем робочого місця 02 жовтня 2017 року.

04 жовтня 2017 року директором РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» ОСОБА_2 затверджено план проведення службового розслідування за фактом відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , призначеного наказом на підприємстві від 04 жовтня 2017 року № 337, із строком виконання заходів службового розслідування до

12 жовтня 2017 року.

Згідно із актом службового розслідування 04 жовтня - 10 листопада 2017 року проведеного на підставі наказу від 04 жовтня 2017 року № 337, рекомендовано директору підприємства не вживати заходів дисциплінарного впливу до начальника абонентського відділу Рівненського району служби обліку і реалізації води

ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу дисциплінарного проступку та рекомендовано вжити до неї заходи дисциплінарного впливу у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків при виконанні доручення директора підприємства щодо проведення обстеження абонентів с. Велика Омеляна та прийняття їх у централізовану систему водопостачання та водовідведення, а також створення конфліктної ситуації на підприємстві.

Відповідно до службової записки начальника служби обліку і реалізації води

ОСОБА_3 від 13 листопада 2017 року він просить притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника абонентського відділу Рівненського району служби обліку і реалізації води ОСОБА_1 за постійне невиконання завдань і обов`язків, передбачених пунктами 2, 3, 8 посадової інструкції.

Наказом від 07 листопада 2017 року № 367 для начальника абонентського відділу Рівненського району ОСОБА_1 закріплено робоче місце на АДРЕСА_1 .

Наказом від 07 листопада 2017 року № 368 начальнику абонентського відділу Рівненського району ОСОБА_1 доручено прийняти на облік до 25 листопада

2017 року (створити особові рахунки) для проведення розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення абонентам с. Велика Омеляна.

01 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала письмову заяву, в якій просила звільнити її з роботи з 04 грудня 2017 року за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням умов трудового договору та законодавства про працю, зокрема порушення статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», щодо строків виплати заробітної плати (затримка зарплат). Заява зареєстрована 01 грудня 2017 року за вх. № 1444/з.

04 грудня 2017 року РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» за вих. № 4329 направило ОСОБА_1 відповідь про відмову у звільненні на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та запропоновано подати заяву про звільнення за власним бажанням.

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 оголошено наказ від 17 листопада 2017 року № 377 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з пунктом 2 якого ОСОБА_1 , начальника відділу Рівненського району служби обліку і реалізації води РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за допущені недоліки у роботі, неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог трудової дисципліни, вимог посадової інструкції, неналежну організацію, несвоєчасне та неякісне виконання доручення керівництва про проведення обстеження та приєднання споживачів с. Велика Омеляна до централізованої системи водопостачання та водовідведення РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», створення конфліктної ситуації на підприємстві.

Наказом від 04 грудня 2017 року № 394 ОСОБА_1 , начальника відділу Рівненського району служби обліку і реалізації води РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за допущені недоліки у роботі, неналежне виконання службових обов`язків, порушення трудової дисципліни, неналежне виконання завдань і обов`язків, визначених посадовою інструкцією, ухилення від виконання доручень безпосереднього керівника.

Згідно з актом від 04 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовилася від письмово ознайомлення з наказом від 04 грудня 2017 року, текст наказу зачитано в усній формі у присутності ОСОБА_1 та надано один примірник на її прохання.

Відповідно до службової записки заступника директора РОВКП ВКГ «Рівнеобводоканал» ОСОБА_5 від 05 грудня 2017 року, під час розгляду ним службової записки ОСОБА_1 щодо виконання нею завдань про прийняття абонентів с. Велика Омеляна у централізовану систему водопостачання та водовідведення та порушення субординації зі сторони начальника служби обліку і реалізації води ОСОБА_3 , ним встановлено факт недоброчесності зі сторони ОСОБА_1 та з`ясовано, що вона упродовж періоду з 09 листопада до 17 листопада 2017 року жодних робіт не виконувала, а 17 листопада 2017 року пішла на лікарняний, доручень безпосереднього керівництва не виконує, а серед працівників поширює неправдиву інформацію щодо порушення субординації між керівництвом та працівниками та тиску на неї.

Згідно з службовою запискою начальника служби обліку і реалізації води

ОСОБА_3 від 07 грудня 2017 року, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 05, 06, 07 грудня 2017 року, причини відсутності не повідомила ні в усній, ні у письмовій формі.

Відповідно до службової записки начальника фінансового відділу Бурми О. В. та начальника відділу кадрів Самчук Н. Б. щодо розгляду службових записок заступника директора ОСОБА_5 та начальника служби обліку і реалізації води ОСОБА_3 наказами на підприємстві № 377 та № 394, ОСОБА_1 притягнута до дисциплінарної відповідальності, з наказами ознайомитися відмовилась, про що складений відповідний акт. З приводу відсутності ОСОБА_1 на роботі пояснень не надано, на роботі станом на 15 грудня 2017 року відсутня, що є підставою для її звільнення з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

05 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати припиненим трудовий договір з РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та визнати незаконними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Наказом від 31 січня 2018 року № 32-к-ВД-0000065 ОСОБА_1 звільнена з роботи з 04 грудня 2017 року на підставі пункту 3 та 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та за прогул без поважних причин).

Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 04 грудня 2017 року звільнена із займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та за прогул без поважної причини згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу

від 31 січня 2018 року № 32-к.

09 лютого 2018 року позивач отримала у відповідача під підпис трудову книжку.

06 березня 2018 року позивач уточнила вимоги позову та просила змінити підстави звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України та змінити відповідний запис у трудовій книжці, стягнути вихідну допомогу, а також підтримала вимоги про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними.

Розрахунковими листами РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» на ім`я ОСОБА_1 табельний номер НОМЕР_1 , за жовтень 2016 року - листопад 2017 року відображено наявну заборгованість з виплати заробітної плати на кінець кожного місяця, яка станом на кінець листопада 2017 року становила 9 228,15 грн.

Випискою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за період із 09 лютого 2015 року до 03 січня 2018 року відображено суми та дати зарахування коштів за контрактом № 8162232949 із виплати заробітної плати Рівнеоблводоканалом

ОСОБА_1 , згідно із якою виплати є нерегулярними та неповними, у порівнянні із розрахунковими листами.

Згідно із довідкою РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 26 грудня 2017 року

№ 00000000257 про доходи ОСОБА_1 за 2017 рік розмір доходів за два останні повні місяці роботи становить у жовтні 2017 року 8 160,45 грн, а у листопаді 2017 року 5 828,57 грн.

Відповідно до довідки РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 22 березня 2018 року

№ 1007/01-11 станом на 01 грудня 2017 року заборгованість із заробітної плати працівнику ОСОБА_1 складає 9 228,15 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що у наказах відповідача про накладення дисциплінарних стягнень на позивача від 17 листопада 2017 року

№ 377 та від 04 грудня 2017 року № 394 відсутні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який пов`язаний з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Крім того, відсутні докази вчинення позивачем прогулу. До того ж, на дату подачі нею заяви

від 01 грудня 2017 року про її звільнення з роботи була наявна заборгованість із заробітної плати, виплата заробітної плати проводилася з порушенням строків її виплати, що є порушенням умов трудового договору та законодавства про працю, і правовою підставою для звільнення з роботи за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Також у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини заробітку у зв`язку із порушенням строків його виплати і не надано заперечень проти розрахунків позивача щодо розміру вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки, то судом прийнято розрахунки позивача, проведені на підставі наданих суду документів.

ОСОБА_1 за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки відповідно до виписки з банківського рахунку на виплату грошей будь-яка затримка виплати заробітної плати відсутня. До того ж, відсутні підстави для зміни формулювання причин звільнення, а тому похідні вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації у зв`язку із затримкою термінів виплати заробітної плати також не підлягають задоволенню.

Проте із вказаним висновком апеляційного суду в частині відсутності порушень прав позивача роботодавцем щодо своєчасної оплати праці не можна погодитися з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно з статтею 24 Закону України «Про працю» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 34 Закону України «Про працю» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, порушенням трудового законодавства щодо оплати праці може бути, як і виплата заробітної плати у неповному розмірі, так і несвоєчасна виплата заробітної плати, а також невиплата компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38 39 КЗпП України).

Частиною третьою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору, тобто скоротити двотижневий строк, визначений частиною першої цієї статті.

Роботодавець, безумовно, може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які у відповідності до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у строки, визначені останнім, що в свою чергу свідчить про виникнення трудового спору.

Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства з боку роботодавця відносно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Стаття 40 КЗпП України встановлює такі самостійні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як:

- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3);

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4).

Наведені підстави є самостійними, одна одну не охоплюють, а тому не можуть бути одночасно застосовані при звільнення працівника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про зміну формулювання причин звільнення, виходив із того, що встановлені обставини, які підтверджуються несвоєчасну виплату встановлення обставин, що є порушення трудового законодавства, та відповідно надає право працівнику на розірвання трудового договору з власної ініціативи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Апеляційний суд, відсутність підстав для звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України обґрунтовував тим, що відсутня заборгованість із заробітної плати.

Отже, суди двох інстанцій дійшли протилежних висновків по суті вирішення справи, у зв`язку із проведенням різної оцінки наданих сторонами доказів.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи протилежне рішення, у цій справі суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 265 382 ЦПК України повинен навести мотиви у чому полягала неправильність оцінки доказів, здійснена судом першої інстанції.

Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи позивача, про те, що виплата заробітної плати здійснювалась із порушення строків. Судом апеляційної інстанції у рішенні не наведено оцінки чи причин відхилення доказів, наданих стороною позивача, а саме щомісячним розрахунковим листкам, які містяться у справі на аркушах із 18 по 29 у яких зазначені суми заборгованості з заробітної плати на кінець кожного місяця. Апеляційним судом не надано оцінку довідці відповідача, на яку посилався суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення, про те, що станом на 01 грудня 2017 року підприємство мало заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 9 228,15 грн.

Загальними вимогами процесуального права, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції з питань факту та права, а касаційна - з питань права.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Викладене свідчить про те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а тому не можна вважати, що у цій справі виконано завдання правосуддя, щодо справедливого розгляду та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав.

У силу вимог чинного цивільного процесуального законодавства суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні, чи відкинуті ним.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Виходячи з викладеного та враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище, а також ненадання апеляційним судом належної правової оцінки усім доказам наявним у справі, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки до повноважень суду касаційної інстанції не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, тому Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення апеляційного суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання внести зміни у трудову книжку, стягненні вихідної допомоги, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко