18.10.2023

№ 569/3418/19

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 569/3418/19

провадження № 61-17088св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву «Рівнеагробуд»,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Євробуд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року у складі судді Панас О. В., постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С. та касаційну скаргу Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року у складі судді Панас О. В., постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву «Рівнеагробуд» (далі - Асоціація «Рівнеагробуд») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Євробуд» (далі - ТОВ «Приват Євробуд») про стягнення збитків та визнання відсутнім права на користування нерухомим майном.

Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2003 року КП «Рівненське МБТІ» Асоціацї «Рівнеагробуд» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме - на нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4) за адресою: АДРЕСА_1

У подальшому на підставі рішення Ради асоціації від 15 липня 2004 року вказану будівлю передано до статутного капіталу ТОВ «Агробуд-Рівне». 03 червня 2014 року між ТОВ «Агробуд-Рівне» (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя, які випливають з договору позики від 18 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 .

В подальшому ОСОБА_1 звернув стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , оформивши право власності на це майно на своє ім`я на підставі договору іпотеки від 03 червня 2014 року.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 у період з 12 листопада 2014 року до 09 грудня 2016 року використовував адміністративну будівлю на АДРЕСА_1 шляхом передачі приміщення в оренду третім особам через ТОВ «Приват Євробуд», в якому він є власником 99,656% статутного капіталу.

Тому, відповідно до статті 390 ЦК України, відповідачі могли отримати дохід у вигляді отриманої за цей період орендної плати за передачу вищезазначеної будівлі в оренду в розмірі 4 123 095,47 грн, які позивач вважає власними збитками (упущеною вигодою).

На підставі викладеного Асоціація «Рівнеагробуд» просила солідарно стягнути з відповідачів дохід у вигляді отриманої за цей період орендної плати за передачу вищезазначеної будівлі в оренду в розмірі 4 123 095,47 грн; визнати відсутнім у період з 20 листопада 2014 року по 09 грудня 2016 року права на користування ОСОБА_1 та ТОВ «Приват Євробуд» нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Асоціація «Рівнеагробуд» про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , який був повноправним власником нерухомого майна на АДРЕСА_1 з моменту набуття в установленому законом порядку права власності на нього 12 листопада 2014 року до набуття рішенням про витребування його з незаконного володіння 09 серпня 2017 року, у відповідності до положень статті 319 ЦК України належним чином утримував таке майно, проводив поточні ремонтні роботи, здійснював поліпшення такого майна, сплачував комунальні послуги за це майно.

У зв`язку з цим, посилаючись на частини третю, четверту статті 390 ЦК України, ОСОБА_1 звернувся з цим зустрічним позовом до суду.

Враховуючи вказане, ОСОБА_1 просив стягнути з Асоціації «Рівнеагробуд» 925 096,70 грн в якості відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження згаданого нерухомого майна, та 15 999 500 грн - в якості відшкодування здійснених витрат на поліпшення цього нерухомого майна у сумі, на яку збільшилася вартість такого нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» збитки (упущену вигоду) в сумі 745 943,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» понесені судові витрати по оплаті судового збору при пред`явленні позову в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 189,15 грн в прибуток державного бюджету.

У задоволенні вимоги Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» про визнання відсутнім права на користування ОСОБА_1 та ТОВ «Приват Євробуд» відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у період з 12 листопада 2014 року по 09 грудня 2016 року Асоціація «Рівнеагробуд», будучи власником адміністративної будівлі, не мала будь-яких договірних відносин щодо передачі прав володіння та користування такою будівлею з ОСОБА_1 та ТОВ «Приват Євробуд». Водночас, ОСОБА_1 у вказаний період використовував вищезазначене нерухоме майно шляхом передачі його в оренду для ТОВ «Приват Євробуд», в якому він є власником 99,656% статутного капіталу, яке в свою чергу передавало дане майно в суборенду для третіх осіб.

Оскільки, відповідач користувався цією нерухомістю без достатньої правової підстави, тому судом встановлено наявність підстав для передання доходів від користування безпідставно набутим майном відповідно до частини другої статті 390, статей 1212 1214 ЦК України.

При цьому, суд вважав, що у позивача виникло право вимагати у відповідача передання доходів за користування його майном за період з 03 лютого 2016 року (дата відкриття провадження у справі про витребування майна) до 09 грудня 2016 року (останній день перебування у власності позивача нерухомого майна, яке було витребувано у відповідача).

Враховуючи те, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення доходів, що були отримані або могли бути отримані відповідачем за період з 12 листопада 2014 року по 20 лютого 2016 року відсутні підстави для задоволення позову про стягнення збитків за відповідний період.

Відтак, ОСОБА_1 в період з 21 лютого 2016 року по 09 грудня 2016 року міг отримати доходи від користування нежитловою будівлею адміністративним будинком (літ. А-4) на АДРЕСА_1 в сумі 77 702,46 грн за один місяць ((35 грн*211,7 кв. м)+(100 грн.*158,4 кв. м)+ (90 грн*211 кв. м)+(70 грн*206,5 кв. м)+(80 грн*227,6 кв. м)+(233,33 грн* 12 кв. м)) або 2590,08 грн за один день. Тобто, стягненню підлягають доходи які відповідач міг отримати від користування витребуваним нерухомим майном за 9 місяців та 18 днів - 745 943,58 грн ((77702,46 грн*9місяців)+(2590,08 грн*18 днів)).

Разом із тим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до ТОВ «Приват Євробуд».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, заявлені позивачем за зустрічним позовом до стягнення, які пов`язані з витратами на постачання електроенергії, вивезення твердих побутових відходів, централізовану охорону майна, подачу води та прийняття стічних вод, постачання теплової енергії, на заробітну плату найманим працівникам, поточний ремонт, забезпечення іншої супутньої діяльності, не є необхідними витратами саме на утримання і збереження майна у розумінні частини 3 статті 390 ЦК України.

Крім того, місцевим судом зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не подано будь-яких доказів фактичного здійснення невідокремлюваних поліпшень адміністративної будівлі про які зазначено, зокрема, заміна вікон, ремонт покрівлі тощо.

У червні 2020 року до суду надійшла заява Асоціація «Рівнеагробуд» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року заяву Асоціація «Рівнеагробуд»про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» понесені нею судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 9 110 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та прийнявши до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги), співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та розмір позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню частково.

Визначаючи розмір такого відшкодування, місцевий суд виходив з того, що сума коштів, яка може бути врахована як оплата за надані послуги, становить 9 110 грн, що становить 10 % від сплаченої стороною суми за надані послуги відповідно до наданого суду договору та підтверджена платіжним дорученням про оплату, що, на думку суду, є розумним розміром.

Не погодившись з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Не погодившись з додатковим рішенням місцевого суду, Асоціація «Рівнеагробуд» подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

При цьому зазначено, щосамостійне застосування судом для прийняття рішення належних норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. З огляду на це місцевим судом правильно застосовано при вирішенні правовідносин положення частини другої статті 390, статей 1212 1214 ЦК України.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року додаткове рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щозаявник не надав суду достатніх належних і допустимих доказів на належне обґрунтування понесених витрат на правову допомогу саме у розмірі 959 509,84 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що оскільки майно було витребувано у добросовісного володільця - ОСОБА_1 , який заволодів таким майном на підставі цивільного договору, який не було визнано недійсним, про що сторони під час судового засідання не заперечували, то можна дійти висновку про те, що нерухоме майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав.

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою наявність договору оренди, укладеного 20 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Приват Євробуд».

Короткий зміст вимог касаційної скарги Асоціації «Рівнеагробуд»

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, Асоціація «Рівнеагробуд», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити додаткове рішення місцевого суду від 16 липня 2020 року та скасувати постанову апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року за результатами перегляду додаткового рішення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що час, витрачений представником Асоціації «Рівнеагробуд» - адвокатом Грабовським В. А. на аналіз та вивчення матеріалів справи є цілком співмірним із тим обсягом доказів, які слід було проаналізувати для ефективного захисту інтересів сторони.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 Асоціація «Рівнеагробуд» просила відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалами Верховного Суду від 19 листопада 2020 року, від 25 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

14 грудня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 квітня 2003 року КП «Рівненське МБТІ» Асоціації «Рівнеагробуд» видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4) за адресою: АДРЕСА_1 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 408448 про реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Відповідно до постанови Ради асоціації від 15 липня 2004 року № 6 вирішено в якості внеску Асоціації «Рівнеагробуд» в статутний фонд ТОВ «Агробуд-Рівне» внести нежитлове приміщення, що належить асоціації «Рівнеагробуд», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням установчих зборів Учасників ТОВ «Агробуд-Рівне» від 28 липня 2004 року, оформленим протоколом № 1 від 28 липня 2004 року засновниками ТОВ «Агробуд-Рівне» виступили Асоціація «Рівнеагробуд», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

06 вересня 2004 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі Розпорядження міського голови від 02.09.2004 року № 1974-р ТОВ «Агробуд-Рівне» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4) за адресою: АДРЕСА_1 .

03 червня 2014 року між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ТОВ «Агробуд-Рівне» (Іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з пунктом 1.1. якого вказаний договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, які випливають з договору позики від 18 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , за умовами якого Позичальник зобов`язаний Іпотекодержателю не пізніше 18 липня 2014 року повернути позику у розмірі 6 000 000 грн, сплатити штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених договором позики та чинним законодавством України.

Предметом іпотеки за договором іпотеки від 03 червня 2014 року є нерухоме майно - нежитлова будівля, адміністративний будинок, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернув стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , і оформив право власності на це майно на своє ім`я на підставі договору іпотеки від 03 червня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 листопада 2014 року № 29344732.

20 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Приват Євробуд» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 передав ТОВ «Приват Євробуд» у тимчасове платне користування та володіння нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір орендної плати за один місяць складає 810 грн, строк дії оренди становить 1090 днів.

В подальшому, ТОВ «Приват Євробуд» укладало із фізичними особами-підприємцями та підприємствами численні договори суборенди приміщень у цій будівлі.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у справі № 569/1221/16-ц витребувано з володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1 512 кв. м за адресою АДРЕСА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд». Зобов`язано ОСОБА_1 передати Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1 512 кв. м за адресою АДРЕСА_1 без вчинення з його боку, а також з боку третіх осіб будь-яких перешкод Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» щодо володіння, користування і розпорядження нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1 512 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 817/364/17 в адміністративному позові ОСОБА_1 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно-приватного нотаріуса Олинець А. М., третя особа: Асоціація «Рівнеагробуд» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2016 року № 30025338 відмовлено.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено обставини:

- власником нерухомого майна - нежитлова будівля, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею: 1 512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 є Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву «Рівнеагробуд»;

- ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, яке вибуло з володіння власника не з його волі.

13 червня 2016 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Олинець А. М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею: 1 512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , - за Асоціацією «Рівнеагробуд». Підставою для державної реєстрації права власності на відповідну будівлю стало рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у справі № 569/1221/16-ц.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення зустрічних позовних вимог та в частині вирішення первісних позовних вимог про визнання відсутнім у ОСОБА_1 та ТОВ «Приват Євробуд» права на користування спірною нежитловою будівлею не оскаржуються в касаційному порядку, тому на предмет законності й обґрунтованості в цій частині вимог судом касаційної інстанції вони не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

Касаційні скарги підлягаю задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У відповідності до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава, згідно з частиною першою статті 386 ЦК України, забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Здійснюючи незаконне володіння майном, добросовісний або недобросовісний набувач можуть одержувати доходи від використання майна, яке належить на праві власності іншій особі.

Чинним законодавством України передбачено умови, за яких власник має право, крім витребування майна, вимагати також повернення доходів, які набувач одержав від неправомірного використання майна.

Так, відповідно до частини першої статті 390 ЦК України, власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Разом із тим, частиною другою статті 390 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Таким чином, вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного або недобросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати таке: недобросовісний набувач зобов`язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном; добросовісний набувач повинен відшкодувати такі доходи лише з моменту, коли він дізнався про незаконність володіння майном, наприклад, з моменту, коли йому вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна - нежитлової будівлі (адміністративний будинок (літ. А-4)), загальною площею: 1 512 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

При таких обставинах, встановивши, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у справі № 569/1221/16-ц витребувано з володіння ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, спірну нежитлову будівлю, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Асоціація «Рівнеагробуд», як власник майна, у відповідності до приписів частини другої статті 390 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 передання усіх доходів від майна, які він одержав.

Разом із тим, при визначенні періоду, за який власник має право вимагати від ОСОБА_1 передання усіх доходів від майна, які він одержав, апеляційним судом не з`ясовано, коли саме добросовісний набувач дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння спірною будівлею. Зокрема, всупереч вимогам частини другої статті 390 ЦК України не встановлено момент, коли ОСОБА_1 було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

При цьому, без встановлення зазначених обставин неможливо обрахувати розмір суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Асоціації «Рівнеагробуд».

Крім того, Верховний Суд зауважує на наступному.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 ЦК України).

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (статті 24 25 ЦК України).

Цивільною дієздатністю фізичної особи називається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність в разі їх невиконання (стаття 30 ЦК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Частиною першою статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відокремленість майна означає, що суб`єкт господарювання має у своєму розпорядженні певне майно, яке належить виключно йому: воно відокремлене від майна засновників такого суб`єкта, а також від майна інших учасників господарських відносин.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

Встановлена, що 20 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Приват Євробуд» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 передав ТОВ «Приват Євробуд» у тимчасове платне користування та володіння нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею 1 512 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір орендної плати за один місяць складає 810 грн, строк дії оренди становить 1090 днів.

Підпунктом 3.4.6. вказаного Договору встановлено, що орендар має право здавати приміщення в суборенду.

Відповідно до акта прийому-передачі від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а ТОВ «Приват Євробуд» (орендар) прийняв цю нежитлову будівлю.

Встановлено, що, відповідно до договору оренди від 20 листопада 2014 року, за оренду спірної нежитлової будівлі фізична особа ОСОБА_1 як орендодавець і відокремлений учасник цивільних відносин отримував від ТОВ «Приват Євробуд» (орендаря) щомісячно 810 грн.

Інших обставин одержання фізичною особою ОСОБА_1 доходу від нерухомого майна, що в подальшому у нього було витребувано в судовому порядку, не встановлено.

При цьому, дохід, отриманий ТОВ «Приват Євробуд» від укладення договорів суборенди з іншими учасниками цивільних відносин, є доходом саме орендаря як суб`єкта господарювання і не може вважатися доходом фізичної особи ОСОБА_1 , навіть якщо такий є засновником зазначеної юридичної особи.

Зазначеного апеляційний суд при апеляційному перегляді справи до уваги не прийняв та помилково вважав за доцільне при обрахуванні суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , взяти за основу ставки орендної плати, визначені договорами суборенди, укладеними ТОВ «Приват Євробуд» з третіми особами.

В такому випадку додатковому дослідженню та встановленню підлягають обставини набуття саме ОСОБА_1 доходу від спірного нерухомого майна.

У відповідності до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку доказам у справі, доводам та запереченням сторін, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки скасування постанови апеляційного суду та необхідність повного встановлення фактичних обставин справи тягне за собою необхідність додаткового дослідження питання щодо розподілу судових витрат, постанова Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, ухвалена за результатами перегляду додаткового рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року, підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року, скасувати.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, ухвалену за результатами перегляду рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року, в частині позовних вимог Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» про стягнення збитків скасувати, справу у вказаній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун