№ 569/4688/15-ц

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 569/4688/15-ц

провадження № 61-12996св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотек»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2020 року в складі колегії судді: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотек» до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотек» (далі - ТОВ «Технотек») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним патенту України на промисловий зразок та зобов`язання внести запис до Державного реєстру патентів України.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Технотек» здійснює виробництво та реалізацію власної продукції «ІНФОРМАЦІЯ_1», сукупність суттєвих ознак якого співпадає з сукупністю суттєвих ознак промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Зазначало, що ТОВ «Технотек» розпочало роботу з розробки та впровадженню у виробництво анодного заземлювача пластинчастого (робоча назва - графітопластовий анодний заземлювач глибинного типу) 01 січня 2011 року. 27 березня 2013 року ТОВ «Технотек» отримало сертифікат відповідності на продукцію «ІНФОРМАЦІЯ_1». Виріб «ІНФОРМАЦІЯ_2» було розроблено та впроваджено у виробництво у жовтні 2012 року. На момент видачі спірного патенту (станом на 25 лютого 2014 року) вироби позивача вже мали широке поширення серед споживачів як в Україні, так і закордоном.

Вказувало, що відомості щодо сукупності суттєвих ознак промислового зразка містяться у каталозі продукції компанії «Технопром», який був розміщений у відкритому доступі у мережі Інтернет 29 квітня 2013 року. Також зазначало, що ТОВ «Технопром» співпрацює з ТОВ «Технотек». У період з 05 січня 2012 року до 05 квітня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді директора ТОВ «Технотек», тому останньому при подачі заявки на отримання спірного патенту було відомо, що такий промисловий зразок не є новим.

Вважало, що подання ОСОБА_1 заявки та одержання патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а також можливість та ймовірність використання ним прав, що випливають із вказаного патенту), є достатньою підставою для виникнення у позивача передбаченого частиною першою статті 3 ЦПК України права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Технотек» просило суд визнати недійсним патент України на промисловий зразок № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3», зобов`язавши Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідний запис до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про недійсність цього патенту та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність», а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «Технотек» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що промисловий зразок за патентом України № НОМЕР_1 не відповідав умовам надання правової охорони станом на дату подання відповідної заявки 05 листопада 2013 року, а також доказів на підтвердження факту порушення чи оспорення ОСОБА_1 будь-яких законних прав чи охоронюваних інтересів позивача у зв`язку з наданням правової охорони промисловому зразку за патентом України № НОМЕР_1, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Судом першої інстанції було враховано висновок повторної комісійної судової експертизи, який цілком протилежний висновку первинної судової експертизи з тих же питань.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Технотек» оскаржило його у апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції ухвалою суду від 21 липня 2020 року замінено відповідача у справі із Державної служби інтелектуальної власності України на її процесуального правонаступника Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 липням 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Технотек» задоволено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року скасовано.

Позов задоволено. Визнано патент України на промисловий зразок № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» недійсним. Зобов`язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести запис до Державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно визнання недійсним патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» та здійснити про це публікацію в Офіційному бюлетені «Промислова власність».

Стягнено з ОСОБА_1 та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ТОВ «Технотек», з кожного по 5 977,60 грн, понесених витрат по сплаті судового збору та за проведення експертизи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_3» отримав права за спірним патентом, що не є новим, оскільки на момент його видачі (станом на 25 квітня 2014 року) сукупність його суттєвих ознак стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи. Тому промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_3» за патентом України № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна», а тому підлягає визнанню недійсним.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції врахував висновок судової експертизи від 07 лютого 2017 року № 297/16, вважав його обґрунтованим та таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи, та навів мотиви, з яких суд не взяв до уваги висновок повторної експертизи.

Так суд зазначив, що повторна експертиза була проведена з порушенням норм статті 113 ЦПК України, оскільки була призначена судом на підставі рецензії, наданої представником ОСОБА_1 . Рецензування висновків судових експертів не передбачено ні в Законі України «Про судову експертизу», ні в ЦПК України, ні в інших законах України, тому надана представником відповідача рецензія на висновок судової експертизи від 07 лютого 2017 року № 297/16 не має доказового і юридичного значення та не могла бути підставою для прийняття ухвали про проведення повторної експертизи. Також у судовому рішенні суду першої інстанції не зазначено, які саме суперечності у висновку судової експертизи та які порушення при його складенні викликали сумніви суду в його правильності та стали підставою для призначення повторної судової експертизи.

Крім того, суд зазначив, що не бере до уваги висновок повторної експертизи ще й на підставі того, що аналіз суттєвих ознак спірного виробу «ІНФОРМАЦІЯ_2» експертами не проводився взагалі через нечіткість його зображення, не зважаючи на те, що на а. с. 207-214 т. 1 знаходяться його технічні умови ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_4», які містять зображення цього електрода заземлення, з детальним описом його суті та суттєвих ознак, які аналогічні зображенню та опису, запатентованим спірним патентом України № НОМЕР_1. Даним техумовам, що 20 вересня 2012 року безпосередньо підписувалися ОСОБА_1 та 27 серпня 2012 року були розроблені головним інженером цього товариства ОСОБА_2 , погодженим 19 вересня 2012 року санітарним лікарем Рівненської області та 25 вересня 2012 року зареєстровані ДП «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» експертами не надано жодної оцінки, хоча вони на момент проведення повторної експертизи знаходилися в матеріалах справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2020 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц (провадження № 61-4114св17) щодо надання належної правової оцінки висновку експерта, первинної судової експертизи.

Крім того, на обґрунтування своєї касаційної скарги, заявник посилається на те, що первинна судова та повторна судова експертизи абсолютно протилежні за своїми висновками. Необхідність призначення повторної судової експертизи сторона відповідача обґрунтовувала доводами щодо того, що висновок первинної експертизи має суттєві недоліки, не відображає об`єктивно всі дійсні обставини, ґрунтується на надуманих доказах (фотографії та роздруківках інтернет сторінок), які не можуть відповідати критеріям допустимості та достатності.

Заявник вважає висновки суду апеляційної інстанції про те, що рецензування висновків судових експертів не передбачено законодавством помилковими, оскільки така позиція суду апеляційної інстанції щодо доказового та юридичного значення поданого відповідачем доказу рецензування, у розумінні статті 76 ЦПК України (письмового документа), суперечить загальним засадам цивільного судочинства, зокрема принципу змагальності сторін, принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом. У порушення статті 89 ЦПК України суд апеляційної інстанції, зазначивши що поданий письмовий доказ, який названо «рецензія» на висновок експерта, не має доказового і юридичного значення, фактично, з цих підстав відмовив у будь-якій правовій оцінці такому письмовому доказу.

Твердження суду апеляційної інстанції про те, що повторна судова експертиза була проведена з порушенням норм статті 113 ЦПК України не відповідають дійсності.

Первісна судова експертиза, фактично, для порівняння об`єктів дослідження використала фотографію зображення анодного заземлювача, яка подана самим позивачем та відповідно до якого не можна встановити, коли саме та ким був виготовлений виріб, зображений на фото (чи був такий виріб виготовлений до дати подачі заявки на реєстрацію оскаржуваного промислового зразка до 05 листопада 2013 року, чи був він виготовлений перед подачею позовної заяви у квітні 2015 року). Для визначення допустимості висновку експерта важливим є допустимість та достатність доказів, що були покладені в основу такого висновку.

Також заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо не прийняття до уваги висновку повторної експертизи з тих підстав, що аналіз суттєвих ознак спірного виробу «Електрод анодний комплексний типу ПВЕК ЗК» експертами не проводився взагалі. Зазначає, що заявка на промисловий зразок за патентом від 25 лютого 2014 року № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» була подана до установи 05 листопада 2013 року. Згідно з матеріалами справи ТОВ «Технотек» було введено «ІНФОРМАЦІЯ_2» в господарський оборот принаймні 29 квітня 2013 року, на підтвердження чого наводиться посилання на інтернет сторінку (а. с. 12-13), документи, що підтверджують факт продажу, сертифікат відповідності виробу та його специфікація (а. с. 14-24). Однак в матеріалах справи відсутні докази, які дозволяють співвіднести надані суб`єктом господарювання фотографії на а. с. 10, із документами, що підтверджують використання саме такого вигляду виробу станом на 29 квітня 2013 року, оскільки ані в документах, що підтверджують факт продажу, ані сертифікати відповідності виробу або його специфікації відсутні зображення виробу. Тому стверджувати, що сукупність суттєвих ознак за промисловим зразком № НОМЕР_1 стала загальнодоступною до дати подання заявки не можливо, оскільки не підтверджені дати їх більш раннього доведення до ознайомлення будь-якою особою.

З огляду на вищенаведене експертизою не проводився порівняльний аналіз сукупності суттєвих ознак зазначеного виробу «ІНФОРМАЦІЯ_2» та промислового зразка за патентом № НОМЕР_1, через недоцільність, оскільки, згідно з наданими матеріалами, невідомо чи були його суттєві ознаки використані раніше ніж дата подання заявки на згаданий промисловий зразок.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 25 квітня 2014 року зареєстровано патент України на промисловий зразок № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» за заявою ОСОБА_1 , який став власником патенту.

Встановлено, що за клопотанням представника позивача та представника ОСОБА_1 ухвалою Рівненського міського суду від 18 жовтня 2016 року у справі призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності (а. с. 152, 153 т. 1).

Згідно з висновком експерта від 07 лютого 2017 року № 297/16 за результатами проведення судової експертизи встановлено, що промисловий зразок за патентом України від 25 квітня 2014 року № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до наданих матеріалів справи (а. с. 165-170 т. 1).

Після ознайомлення із результатами цієї експертизи представником ОСОБА_1 була надана рецензія ОСОБА_3 від 27 березня 2017 року на висновок експерта від 07 лютого 2017 року № 297/16, відповідно до якої опис ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_1 є неточним, а виділення сукупності його суттєвих ознак сумнівним. Рецензент звертав увагу на те, що у висновку не вказані конкретні джерела відомостей (найменування документів, дати їх створення чи засвідчення). Разом з цим доведеність введення об`єкта господарської діяльності «схожого на об`єкт дослідження» саме з 29 квітня 2013 року у висновку не показана. Походження зображень (рис. 3, 4) у висновку не зазначено. Висновок експерта є неправильним.

Вказана рецензія стала підставою для призначення судом, за клопотанням представника ОСОБА_1 , повторної експертизи.

Відповідно до висновку № 4485 повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності за матеріалами цивільної справи № 569/4688/15-ц від 30 жовтня 2017 року, встановлено, що промисловий зразок за патентом України від 25 квітня 2014 року № НОМЕР_1 відповідає умові патентоздатності «новизна», відповідно до матеріалів справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема промислові зразки (частина перша статті 420 ЦК України).

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Статтею 462 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (стаття 469 ЦК України).

Частиною першою статті 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом; наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності (частина перша статті 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» промисловий зразок відповідає критеріям охороноздатності, якщо є новим і має індивідуальний характер. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Згідно зі статтею 461 ЦК України промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. Об`єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Належним та допустимим доказом у справах, пов`язаних з вирішенням спорів про визнанням недійсними патенту на промисловий зразок, є експертиза, оскільки питання, пов`язані з віднесенням ознак промислового зразка до суттєвих, використанням сукупності суттєвих ознак промислового зразка у виробі чи в іншому зареєстрованому промисловому зразку з більш пізнім пріоритетом, потребують спеціальних знань.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як відомо з матеріалів справи, за клопотанням представника позивача та представника ОСОБА_1 ухвалою Рівненського міського суду від 18 жовтня 2016 року у справі призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності. Так, згідно з висновком експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 07 лютого 2017 року № 297/16 за результатами проведення встановлено, що промисловий зразок за патентом України від 25 квітня 2014 року № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до наданих матеріалів справи.

Після ознайомлення із результатами цієї експертизи представник ОСОБА_1 надав рецензію ОСОБА_3 від 27 березня 2017 року на висновок експерта від 07 лютого 2017 року № 297/16.

Вказана рецензія стала підставою для призначення судом, за клопотанням представника ОСОБА_1 , повторної експертизи.

Відповідно до висновку № 4485 повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності за матеріалами справи від 30 жовтня 2017 року, промисловий зразок за патентом України від 25 квітня 2014 року № НОМЕР_1 відповідає умові патентоздатності «новизна», відповідно до матеріалів справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції взяв до уваги висновок повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 30 жовтня 2017 року, відповідно до якої промисловий зразок за патентом України від 25 квітня 2014 року № НОМЕР_1 відповідає умові патентоздатності «новизна», відповідно до матеріалів справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд взяв до уваги висновок первинної експертизи від 07 лютого 2017 року № 297/16, відповідно до якої промисловий зразок за патентом України від 25 квітня 2014 року № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до наданих матеріалів справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

Апеляційний суд, відхиляючи висновок експерта за результатом проведення повторної експертизи, надав йому оцінку окремо та у системному зв`язку із іншими доказами, встановивши, що висновок експерта суперечить усім інших доказам у справі, дійшов обґрунтованого висновку про спростування висновків експерта під час вирішення спору по суті.

Крім того, відхиляючи висновок експерта, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що аналіз суттєвих ознак спірного виробу «ІНФОРМАЦІЯ_2» експертами не проводився взагалі, через нечіткість його зображення, не зважаючи на те, що на а. с. 207-214 т. 1 знаходяться його Технічні умови ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_4», які містять зображення цього електрода заземлення, з детальним описом його суті та суттєвих ознак, які аналогічні зображенню та опису, запатентованим спірним патентом України № НОМЕР_1. Даним техумовам, що 20 вересня 2012 року безпосередньо підписувалися ОСОБА_1 та 27 серпня 2012 року були розроблені головним інженером цього товариства ОСОБА_2 , погодженим 19 вересня 2012 року санітарним лікарем Рівненської області та 25 вересня 2012 року зареєстровані ДП «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» експертами не надано жодної оцінки, хоча вони на момент проведення повторної експертизи знаходилися в матеріалах справи.

Врахувавши висновок експерта за результатом проведення первиної експертизи, встановивши, що ОСОБА_1 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_3» отримав права за спірним патентом, що не є новим, оскільки на момент його видачі (станом на 25 квітня 2014 року) сукупність його суттєвих ознак стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання оспорюваного патенту недійсним та зобов`язанням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести запис до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним вказаного патенту та здійснення про це публікації в Офіційному бюлетені «Промислова власність».

Безпідставними є доводи касаційної скарги в частині не надання судом апеляційної інстанції відповідної оцінки висновку експерта за результатами проведення повторної експертизи, оскільки суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині рішення вказав, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, з урахуванням фактичних обставин справи, наявних у ній доказів та вимог закону, суд мотивовано відхилив висновок повторної експертизи.

При цьому суд обґрунтовано послався на висновок судового експерта, зробленого за результатами проведення первиної експертизи об`єктів інтелектуальної власності Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 07 лютого 2017 року. Відповідні висновки є повними, належним чином обґрунтованими, під час проведення експертного дослідження експертом застосовано достатній обсяг нормативних актів та науково-практичної літератури.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у судовому рішенні суду першої інстанції не зазначено, які саме суперечності у висновку судової експертизи та які порушення при його складенні викликали сумніви суду в його правильності та стали підставою для призначення повторної судової експертизи.

Доводи касаційної скарги про те, що стверджувати, що сукупність суттєвих ознак за промисловим зразком № НОМЕР_1 стала загальнодоступною до дати подання заявки не можливо, оскільки не підтверджені дати їх більш раннього доведення до ознайомлення будь-якою особою, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки факт розроблення та запровадження позивачем у виробництво виробу анодного заземлювача пластинчастого у жовтні 2012 року стверджується в сукупності зображенням виробу промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_3», бібліографічними даними, що містяться у відкритій інтерактивній базі даних «Промислові зразки, зареєстровані в Україні», копією наказу від 01 лютого 2011 року № 10.1 «Про створення робочої групи для розробки нових виробів», зображенням сторінки з сайту ІНФОРМАЦІЯ_5, копією контракту від 11 травня 2012 року № 11-05-12-ТП-1, зі специфікацією до нього, митною декларацією та міжнародною товаротранспортною накладною, копією Протоколу Загальних зборів засновників ТОВ «Технотек» від 04 січня 2012 року та копією Протоколу Загальних зборів засновників ТОВ «Технотек» від 29 березня 2013 року.

Крім цього, виробу промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_3» ДП НТЦ «Сепроз» НАН України виданий сертифікат відповідності серії НОМЕР_3, зі строком дії з 27 березня 2013 року до 26 березня 2014 року (а. с.12 т. 1).

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц (провадження № 61-4114св17) не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки у зазначеній справі інші правовідносини та встановлені інші фактичні обставини справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору, яким правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук