Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 569/4731/19
провадження № 61-18752св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний двір»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів:
Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний двір» (далі - ОСББ «Затишний двір») про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі на посаді голови правління,стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 липня 2016 року на підставі протоколу № 1 установчих зборів ОСББ «Затишний двір» від 06 березня 2016 року, протоколу № 1 засідання правління ОСББ «Затишний двір» від 06 березня
2016 року та наказу № 2-к від 01 липня 2016 року ОСОБА_1 виконувала обов`язки голови правління вказаного ОСББ. Запис про прийняття на роботу занесений до її трудової книжки.
Згідно протоколу загальних зборів ОСББ «Затишний двір» № 1 від 02 травня
2018 року було прийнято рішення, зокрема про оголошення недовіри голові правління ОСББ «Затишний двір» ОСОБА_1 , а відповідно до протоколу засідання правління ОСББ «Затишний двір» від 08 травня 2018 року було переобрано голову правління ОСББ «Затишний двір» та обрано ОСОБА_2 , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На неодноразові звернення позивачки про видачу копії наказу про її звільнення з посади голови правління відповідач не реагував.
ОСОБА_1 вважала, що її було звільнено з посади голови правління ОСББ «Затишний двір» не законно, оскільки на момент звільнення вона перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а також мала дітей віком до трьох років.
Крім того, відповідачем не було виплачено їй компенсацію за невикористані щорічні та додаткові відпустки.
З наведених підстав та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати її звільнення незаконним, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5 511,52 грн, та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі
21 628,44 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді голови правління ОСББ «Затишний двір» з 18 травня 2018 року.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСББ «Затишний двір» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5 511,52 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 628,44 грн.
Стягнуто з ОСББ «Затишний двір» на користь держави судовий збір в розмірі
768,40 грн.
Стягнуто з ОСББ «Затишний двір» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що після обрання нового голови правління ОСББ та внесення запису до державного реєстру про нового керівника ОСББ «Затишний двір» трудові відносини між ОСОБА_1 та відповідачем фактично припинилися, незважаючи на відсутність наказу про звільнення позивачки з посади голови правління ОСББ.
Також, суд дійшов висновку, що оскільки, відповідач звільнив ОСОБА_1 у період її тимчасової непрацездатності, без законної на те підстави та з порушення процедури звільнення передбаченої КЗпП України, то відповідно до положень статті 235 КЗпП України зобов`язаний поновити її на попередній роботі та одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСББ «Затишний двір» задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також в частині розподілу судових витрат скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Затишний двір» про поновлення на роботі на посаді голови правління ОСББ «Затишний двір» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки проведено з порушенням трудового законодавства, що є підставою для поновлення працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку, встановленого частиною першою статтею 233 КЗпП України, звернення до суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв?язку із пропуском строку є передчасним, оскільки стаття 233 КЗпП України пов?язує цей початок з моментом отримання звільненої особи трудової книжки або/чи наказу про звільнення, у даному випадку позивачка нічого не отримувала. Крім того, за правилами частини другої статті 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а тому відмова суду у позові в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неправильною.
Доводи інших учасників справи
23 листопада 2019 року ОСББ «Затишний двір» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.
У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно правил частини третьої статті 403 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
За викладених положень, Верховний Суд під час касаційного перегляду справи не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що Згідно протоколу № 1 від 06 березня 2016 року засідання правління ОСББ «Затишний двір», ОСОБА_1 , було обрано головою правління ОСББ «Затишний двір».
01 липня 2016 року було видано наказ про призначення на посаду голови правління ОСОБА_1 , згідно штатного розкладу та зроблено відповідний запис про прийняття на роботу на посаду голови ОСББ «Затишний двір» відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 .
Згідно протоколу загальних зборів ОСББ «Затишний двір» № 1 від 02 травня
2018 року було прийнято рішення зокрема про оголошення недовіри голові правління ОСББ «Затишний двір» ОСОБА_1 та протоколом засідання правління ОСББ «Затишний двір» від 08 травня 2018 року було переобрано голову правління ОСББ «Затишний двір» на ОСОБА_2 .
Відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 травня 2018 року, керівником ОСББ «Затишний двір» зареєстрована ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року не відповідають з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.
Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
Частиною третьою статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь?який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками юридичною особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді голови правління ОСББ «Затишний двір», заявлено вимоги щодо правомірності прийняття загальними зборами членів ОСББ «Затишний двір» щодо припинення її повноважень голови правління ОСББ «Затишний двір».
Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19).
Такий же висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 03 червня
2020 року у справі № 522/495/17 (провадження № 61-36822св18).
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».
Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 255, 409, 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 256 (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року скасувати.
Провадження у справі № 569/4731/19 за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний двір» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі на посаді голови правління,стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що у неї наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат