Постанова
Іменем України
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 570/277/22
провадження № 61-11783св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області Ященко Віталій Олегович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області Ященко Віталій Олегович, про визнання незаконним та скасування наказу
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2022 року у складі судді Кушнір Н.В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Вейтас І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 листопада 2020 року № 4125/5 «Про задоволення скарги», яким скаргу ОСОБА_1 від 01 лютого 2020 року задоволено в повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2019 року № 47987387, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області Ященком В. О.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Альфа-Банк» посилалося на те, що при розгляді скарги ОСОБА_1 від 01 лютого 2020 року та скасуванні оскаржуваним наказом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2019 року № 47987387 Міністерство юстиції України порушило вимоги законодавства та порядок розгляду відповідної скарги. У зв`язку з цим просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рівненський районний суд Рівненської області рішенням від 21 липня 2022 року позов задовольнив. Скасував наказ Міністерства юстиції України від 27 листопада 2020 року № 4124/5.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що на час винесення оскаржуваного наказу в провадженні Рівненського районного суду перебувала позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Висоцької сільської ради Дубровицького району Ященка В. О., ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Тобто наявність судового провадження між тими самими сторонами, з того самого предмета і тих самих підстав унеможливлювала прийняття оспорюваного наказу відповідно до пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), в редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин. Крім того, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , Міністерство юстиції Українипорушило вимоги щодо повідомлення учасників, визначені Порядоком № 1128, оскільки АТ «Альфа-Банк», яке є кредитором скаржника та іпотекодержателем нерухомого майна, не було належним чином повідомлене про розгляд цієї скарги та не надано копії скарги та доданих до неї документів, а це позбавило позивача права на надання пояснень і унеможливило з`ясування обставин, які мали значення для об`єктивного розгляду скарги. Крім того, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47987387 прийняте 29 липня 2019 року, тоді як скарга на вказане рішення подана до Міністерства юстиції України01 лютого 2020 року, тобто проміжок часу склав близько одного року, що суперечить частині третій статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також порушено строк розгляду скарги, адже з дня надходження скарги до дня її розгляду минуло майже 9 місяців, хоча максимальний строк розгляду скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Рівненський апеляційний суд постановою від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції Українизалишив без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2022 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У листопаді 2022 року Міністерство юстиції Україниподало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказувало те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15358/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що станом як на момент подання, так і на час колегіального розгляду скарги позивач не був власником майна та не мав ніяких прав щодо нього, оскільки передав такі права шляхом укладення договорів купівлі-продажу від 31 січня 2020 року № 305 та № 306, і в подальшому реєстрацію права власності здійснено за ОСОБА_2 . Таким чином, неповідомлення позивача про розгляд скарги ніяк не вплинуло на його права. Також суди не врахували, що перевищення строків розгляду скарги зумовлене об`єктивними причинами, зокрема значним навантаженням (за 2020 рік розглянуто 2 694 скарги у сфері державної реєстрації, їх аналіз та підготовка висновків потребує значного часу), карантинними обмеженнями, що не є наслідком невжиття відповідачем заходів щодо розгляду скарги протягом строку, встановленого законом. Також скарга містить доводи про обґрунтованість оскаржуваного наказу по суті розгляду скарги ОСОБА_1 .
У січні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Штогрін В. С. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 01 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції Українизі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2019 року № 47987387. Скаргу мотивувала тим, що при проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку та розміщений на ній житловий будинок за АТ «Альфа-Банк» на підставі кредитного договору від 30 вересня 2008 року № 1701/0908/71-142 та договору іпотеки від 30 вересня 2008 року № 1701/0908/71-142-Z-1 державний реєстратор порушив норми частини третьої статті 10, частини восьмої статті 18, абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підпункту 1 пункту 1, пункту 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпункти 1, 2 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
27 листопада 2020 року Міністерство юстиції Українивидало наказ № 4124/5 «Про задоволення скарги», яким скаргу ОСОБА_1 від 01 лютого 2020 року задоволено у повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2019 року № 47987387, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області Ященком В. О.
На час розгляду Міністерством юстиції Українискарги в провадженні Рівненського районного суду Рівненської області знаходилася цивільна справа № 570/783/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Висоцької сільської ради Дубровицького району Ященка В. О., ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію від 29 липня 2019 року, індексний номер 47987387, та витребування від ОСОБА_2 на користь позивача житлового будинку та земельної ділянки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтями 6 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав урегульовано статтею 37 зазначеного Закону, відповідно до частини 1 якої (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
У пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Вказане дає підстави для висновку, що в разі наявності судового спору щодо нерухомого майна Міністерство юстиції України не має повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Такий спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20 та від 24 січня 2023 року у справі № 911/2874/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 823/588/16 дійшла висновку, згідно з яким спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Отже, безпосередньо до суду може бути оскаржено саме рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, і саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги.
У цій справі суди встановили, що на час розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2019 року № 47987387 у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області знаходилася цивільна справа № 570/783/20 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію від 29 липня 2019 року, індексний номер 47987387.
Встановивши зазначені обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що наявність судового спору щодо майна виключає можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії реєстратора, оскільки це не належить до його повноважень, а отже, є підстави для скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України.
Колегія суддів також враховує, що згідно з пунктом 9 Порядку № 1128 для встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення скарги Міністерство юстиції України має повноваження також і на перевірку відомостей, у тому числі з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому є безпідставним посилання відповідача на відсутність у матеріалах скарги ОСОБА_1 відповідних відомостей про судовий спір. При цьому саме ОСОБА_1 як ініціатор скарги повинна була повідомити Міністерство юстиції України про те, що вона одночасно зі скаргою подала до суду і позов про скасування рішення про державну реєстрацію, за яким станом на час розгляду скарги було відкрито провадження у справі.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що за встановлених обставин щодо неповідомлення позивача про розгляд скарги ОСОБА_1 відповідач також допустив порушення пунктів 10, 11 Порядку № 1128, оскільки суть такого повідомлення не лише зводиться до інформування суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, надати пояснення. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, таке неповідомлення не лише позбавило АТ «Альфа-Банк» можливості надати свої пояснення та заперечення по суті скарги, а й унеможливило надання відповідачу інформації про наявність судового спору.
У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов