Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа №570/4586/17
провадження №61-41268св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященка Віталія Олеговича за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2018 року у складі судді Кушнір Н. В. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященко Віталій Олегович,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
Ященка В. О. від 09 жовтня 2017 року та 25 квітня 2017 року про стягнення з його виконавчого збору у розмірі 6 400 грн та штрафу на користь держави у розмірі 3 400 грн у виконавчому провадженні №53061803.
2. Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Рівненському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває ухвала Рівненського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2016 року про забезпечення доказів у справі, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано здійснити дії по допуску експертів до об`єктів експертного дослідження (ВП № 53061803)
3. У вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященком В. О.
25 квітня 2017 року прийнято постанову про накладення на заявника штрафу у розмірі 3 400 грн, а постановою від 09 жовтня 2017 року стягнуто виконавчий збір у розмірі 6 400 грн.
4. Постанова від 25 квітня 2017 року про накладення на заявника штрафу, на думку заявника, є незаконною та протиправною, оскільки частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає накладення штрафу лише за повторне невиконання дій зобов`язального характеру без поважних причин. У свою чергу, оскаржена постанова не містить обґрунтувань та встановлення того, що заявник не виконав ухвалу суду про забезпечення доказів саме без поважних причин. Натомість, виконавець виходив лише із самого факту невиконання ухвали суду, що не є тотожним.
5. Постанова від 09 жовтня 2017 року про стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та частині другій статті 19 Конституції України, оскільки прийнята не у межах, передбачених частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», та без урахування обставин, які мали значення для її прийняття - не враховано, що ухвала суду про забезпечення доказів не є виконавчим документом в розумінні закону, а закон встановлює можливість стягнення виконавчого збору лише виключно при виконанні виконавчих документів у порядку примусового виконання.
6. Дії державного виконавця заявник вважав неправомірними та просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня
2018 року в задоволенні скарги відмовлено.
8. Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю правових підстав для задоволення скарги, оскільки при прийнятті оскаржених постанов державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, визначених законом.
9. Місцевий суд також указав на відсутність у заявника наміру відновити реєстраційні записи права власності за собою на спірне майно, у зв`язку з чим він навмисно створює перешкоди експертам при виконанні їхніх службових обов`язків.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвала Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2018 року залишено без змін.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку щодо невиконання, у тому числі й повторного, з боку ОСОБА_1 судового рішення та про відсутність підстав вважати невиконання таким, що відбулося з поважних причин.
12. Апеляційний суд також указав, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей і доказів, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивної неможливості виконання боржником рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень, які не відповідають вимогам статті 61 Конституції України, частині першій статті 3, частині першій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», частині третій статті З, частині третій статті 89, пункту 1 частини першої статті 264, пункту 3 частини четвертої статті 265, підпункту «в» пункту З частини першої статті 382 ЦПК України.
15. Заявник також наполягає на тому, що ухвала суду про забезпечення доказів не є виконавчим документом, а відтак, не підлягає примусовому виконанню.
Доводи інших учасників справи
16. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
18. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
20. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
23. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
24. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 18 квітня 2016 року при вирішенні справи про поділ майна між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Рівненським районним судом Рівненської області призначено судову будівельно-технічну експертизу нерухомого майна. ОСОБА_1 заборонив експертам доступ до житлового будинку і земельної ділянки, тому експертизу не було проведено.
26. 01 грудня 2016 року Рівненським районним судом Рівненської області задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення доказів у справі і зобов`язано ОСОБА_1 здійснити дії по допуску експертів до об`єктів експертного дослідження. Зазначена ухвала суду про забезпечення доказів звернута до примусового виконання.
27. 06 грудня 2016 року державним виконавцем Ященком В. О. відкрито виконавче провадження ВП № 53061803 на виконання вказаної ухвали.
28. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
Ященко В. О. від 25 квітня 2017 року на ОСОБА_1 накладено штраф у зв`язку з повторним невиконанням ОСОБА_1 дій зобов`язального характеру в розмірі 3 400 грн.
29. Одночасно направлено до Рівненського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
30. В цей же ж день, державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду про забезпечення доказів від 01 грудня 2016 року у зв`язку з повторним його невиконанням.
31. Постановою державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященком В. О. від 09 жовтня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 6 400 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
33. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
34. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
35. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
36. Згідно зі статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ» «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
37. Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
38. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону № 1404-VІІІ).
39. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону № 1404-VІІІ).
40. Судами встановлено, що постановою державного виконавця від 25 квітня 2017 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 3 400 грн у зв`язку з повторним невиконанням ним дій зобов`язального характеру, а постановою від 09 жовтня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 6 400 грн.
41. За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
42. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
43. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
44. Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
45. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
46. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі
№ 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19).
47. Враховуючи викладене вище, скарга ОСОБА_1 на постанови державного виконавця про накладення на нього штрафу та стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися адміністративним судом.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
48. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
49. Згідно з частиною першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
50. Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
51. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
52. Колегія суддів вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково: ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня
2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року скасувати, а провадження у справі - закрити.
Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
53. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
54. Колегія суддів бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом
№ 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Законом № 460-IX внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду.
55. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».
56. Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
57. З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись статтями 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня
2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року скасувати.
3. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященка Віталія Олеговича закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська