№ 577/1574/18

Постанова

Іменем України

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 577/1574/18

провадження № 61-10361св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Конотопський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Конотопський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання батьківства, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 червня 2019 року у складі судді Гетьмана В. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключити відомості з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини. Внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона познайомилася з відповідачем у листопаді 2015 року і вони зустрічалися. Вказує, що у них з відповідачем були близькі стосунки, в результаті яких, вона завагітніла. Про вказані обставини вона повідомила позивача, який не заперечував проти народження дитини. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила доньку ОСОБА_3 , але відповідач після народження дитини почав уникати зустрічей з нею, дитиною не цікавиться і не виявляє жодного бажання з нею бачитися. Зазначає, що оскільки дитина народилася не в шлюбі, вона була позбавлена можливості записати батьком дитини відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено факту батьківства відповідача, оскільки причиною не проведення судово-генетичної експертизи була не тільки неявка відповідача для надання біологічних зразків з метою її проведення, але й не сплата позивачем грошових коштів за її проведення. Крім того, в матеріалах справи наявний Консультативний висновок Центру планування сім'ї і репродукції людини, згідно якого ОСОБА_2 не плідний.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Сумського апеляційного суду рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не було представлено суду переконливого доказу, який би без припущень доводив визнання відповідача батьком її дитини. Ці висновки суду першої інстанції не були спростовані і додатковими доказами, дослідженими апеляційним судом, а саме матеріалами медичних карт, як позивача, так і доньки та показаннями свідків, оскільки всі ці докази не містять інформації про те, що відповідач визнавав дитину своєю.

Крім того, призначена судом першої інстанції судово-генетична експертиза не була проведена через неявку відповідача до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та не оплату її проведення позивачем. Разом з цим, ні відповідач, ні позивач не з`явилися і до Обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» для відбору біологічних зразків, з метою проведення призначеної судом апеляційної інстанції судово-імунологічної експертизи, клопотання про проведення якої заявила саме позивач. Таким чином, у не проведенні вказаних експертиз, наявна також і вина позивача, оскільки проведення таких експертиз стало неможливим, як через не оплату, так і через подальшу неявку на відібрання біологічних зразків з боку позивача. Оскільки експертизи проведені не були з вини обох сторін, то відповідно відсутні і підстави для визнання факту ухилення від проведення експертизи лише тільки відповідача по справі.

Також у матеріалах справи наявний консультативний висновок Центру планування сім`ї і репродукції людини від 23 травня 2018 року, згідно з яким, відповідачу встановлено діагноз первинна безплідність, та зазначено, що відповідач практично не плодовитий.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу з Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

26 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.

12 листопада 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Огорілко Ю. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, рішення ухвалені без врахування істотних обставин справи, що не були взяті судами до уваги.

Зокрема зазначала, що їй було повідомлено працівниками Обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», що відібрання зразків без попередньої оплати не здійснюється і у разі неявки відповідача, оплата не буде повернута, а тому вона просила повідомити коли з`явиться ОСОБА_2 для відбору зразків крові та слини щоб сплатити вартість експертизи та приїхати на відібрання біологічних зразків доньки. Однак, ОСОБА_2 до експертної установи не з`явився, а тому вона не здійснила попередньої оплати, оскільки дитина знаходиться повністю на її утриманні і коштів на оплату експертизи, яка не буде проведена з вини відповідача не має, та не прибула з дитиною для відібрання біологічних зразків.

Відповідач не з`явився для відібрання зразків з метою виконання ухвали суду, не повідомивши про причини неявки, однак суд апеляційної інстанції застосував норми права, зокрема статтю 109 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 527/938/19.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Огорілко Ю. М., вказував, що єдиним науковим методом встановлення батьківства є проведення молекулярно-генетичної експертизи.

Судами неодноразово призначались експертизи, які ігнорувались позивачем, тому вказаній обставині надано належну оцінку судом та правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька позивача ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 9). Відповідно до свідоцтва про народження дитини від 06 грудня 2016 року серія НОМЕР_1 її батьком значиться ОСОБА_4 . Малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та дідусем (т. 1 а. с. 12).

11 квітня 2018 року позивачем заявлено клопотання про проведення судово-генетичної експертизи (т. 1 а. с. 14), яке ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2018 року було задоволено.

Консультативним висновком Центру планування сім'ї і репродукції людини від 23 травня 2018 року, відповідачу визначено діагноз первинна безплідність та встановлено, що останній практично не плодовитий (т. 1 а. с. 84).

22 січня 2019 року від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи (т. 1 а. с. 146). Причиною неможливості проведення експертизи послугувало те, що відповідач не з'явився для відбору біологічних зразків. Крім того, позивачем не надано завіреної копії документа, що засвідчує оплату рахунку за проведення експертизи.

Під час розгляду справи апеляційним судом були задоволено клопотання позивача про допит свідків та повторного призначення судово-імунологічної експертизи для встановлення батьківства відповідача відносно її малолітньої доньки.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у даній справі призначено судово-імунологічну експертизу, проведення якої було доручено Обласному комунальному закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» для встановлення групи належності крові ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 , а також Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи для проведення молекулярно-генетичної експертизи для встановлення чи є ОСОБА_2 біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 .

Відповідно до повідомлення Обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» проведення судово-імунологічної експертизи виявилося неможливим через те, що позивач з дитиною та відповідач не з`явилися для відбору зразків крові та слини (т. 2 а. с. 17).

З оглянутих судом індивідуальної карти вагітної та породіллі за №61 ОСОБА_1 , які були витребувані для направлення на експертизу, вбачається, що у графі прізвище і місце роботи чоловіка внесено запис: батько ОСОБА_7 , 1964 року народження; у пункті 2 діагноз: вагітність друга, пологи перші; у пункті 3 результат вагітності: пологи вчасні 40 тижнів, дата 03 грудня 2016 року, дитина вагою 3670 г.

Згідно огляду медичної карти стаціонарного хворого 12521 дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04 грудня 2016 року по 15 грудня 2016 року перебувала на лікуванні у відділенні патології народжених та недоношених дітей КУ Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. У пункті 4 цієї карти є відмітка тільки про матір дитини (т. 2 а. с. 85).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогодні - це єдиний метод точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії справ.

Відмовляючи у задоволенні позову суди правомірно виходили з того, що позивачем не було надано переконливого доказу на підтвердження батьківства відповідача, оскільки призначена судом першої інстанції судово-генетична експертиза не була проведена через неявку відповідача до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та не оплату її проведення позивачем. Разом з цим, ні відповідач, ні позивач не з`явилися і до Обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» для відбору біологічних зразків, з метою проведення призначеної судом апеляційної інстанції судово-імунологічної експертизи, клопотання про проведення якої заявила саме позивач. Таким чином, у не проведенні вказаних експертиз, наявна також і вина позивача, оскільки проведення таких експертиз стало неможливим, як через не оплату, так і через подальшу неявку на відібрання біологічних зразків з боку позивача.

Оскільки експертиза проведені не була з вини обох сторін, то відповідно відсутні і підстави для визнання факту ухилення від проведення експертизи лише тільки відповідача по справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи обставини справи, характер правовідносин, в яких виник спір, колегія суддів Верховного Суду вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об'єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.

Доводи касаційної скарги щодо застосування норми права, зокрема статті 109 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 527/938/19, є безпідставними, оскільки у вказаній справі вказані інші фактичні обставини.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Крнвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 червня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук