ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 577/4657/21
провадження № 61-3291св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - керівник Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,від 26 січня 2023 року.
Зміст заявлених вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність керівника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ненадання їй відповіді на заяву від 08 вересня 2021 року.
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2020 року у справі № 577/779/20 (провадження №2/577/454/20) стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: малолітньої ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 100,00 грн на місяць на кожну дитину, але не менше 50 % встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
3. На виконання зазначеного рішення Конотопським міськрайонним судом Сумської області 05 листопада 2020 року видано виконавчий лист, який вона
23 листопада 2020 року надіслала до Броварського відділу державної виконавчої служби разом із заявою про примусове виконання судового рішення.
4. Посилалася на те, що 08 вересня 2021 року вона звернулася до відділу державної виконавчої служби із заявою щодо надіслання на її адресу для листування копії постанови, яка прийнята за результатами розгляду вищевказаної заяви про примусове виконання рішення, оскільки до цього часу ніякого процесуального документу з цього приводу на вказану нею адресу не надходило. Однак, керівник Броварського відділу державної виконавчої служби її заяву від 08 вересня 2021 року проігнорував, відповіді не надав, ніякого процесуального документа не надіслав. Вважала, що вказаною бездіяльністю порушені її права як стягувача на отримання документу виконавчого провадження.
5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила: визнати бездіяльність керівника Броварського відділу державної виконавчої служби щодо ненадання їй відповіді на заяву від 08 вересня 2021 року; зобов`язати усунути порушення абзацу 2 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом невідкладного надіслання на адресу для листування письмової відповіді на зазначену заяву, додавши до відповіді копію постанови, прийнятої за результатами розгляду заяви від 23 листопада 2020 року про примусове виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2020 року у справі № 577/779/20; судові витрати покласти на Броварський відділ державної виконавчої служби.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Буток Т. А. від 24 листопада 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
7. Визнано неправомірною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби щодо ненадання відповіді на заяву від 08 вересня 2021 року.
8. Зобов`язано керівника Броварського відділу державної виконавчої служби невідкладно надіслати ОСОБА_1 на адресу для листування письмову відповідь на заяву від 08 вересня 2021 року, додавши до відповіді копію постанови, прийнятої за результатами розгляду заяви від 23 листопада 2020 року про примусове виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2020 року у справі № 577/779/20.
9. Стягнуто з Броварського відділу державної виконавчої служби на користь ОСОБА_1 25 600,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
10. Ухвала суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю вимог скарги ОСОБА_1 та наявності правових підстав для захисту в судовому порядку її прав, як стягувача у виконавчому провадженні.
11. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для їх стягнення, визначених статтею 452 Цивільного процесуального кодексу України.
12. Постановою Сумського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу Броварського відділу державної виконавчої служби задоволено частково. Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 листопада 2021 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінено. Стягнуто з Броварського відділу державної виконавчої служби на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.
13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначений заявницею та стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу є недоведеним та неспівмірним зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Урахувавши складність справи, об`єм необхідних для дослідження документів, з огляду на критерії реальності наданих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат заявниці на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, до 1 500,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 02 березня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, у якій просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині розподілу судових витрат, а ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 листопада 2021 року в цій частині залишити без змін.
15. Підставами касаційного провадження є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України: неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статей 15 133 137 141 356 452 ЦПК України; статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18, від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19; безпідставне поновлення Броварському відділу державної виконавчої служби строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; участь в ухвалені оскаржуваного судового рішення колегії суддів, якій було заявлено обґрунтований відвід.
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, порушивши принцип змагальності сторін, без наявності відповідних заперечень іншої сторони. Крім того, вважає, що усі докази понесення нею таких витрат наявні у матеріалах справи.
17. Додатково зауважує про необґрунтоване відхилення її заяв про відвід колегії суддів апеляційного суду, поданих з підстав їх упередженого ставлення, що виявилось у прийнятті до розгляду апеляційної скарги заінтересованої особи, яка не відповідала приписам пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також подана з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вважає, що строк на апеляційне оскарження судом було поновлено безпідставно, оскільки Броварський відділ державної виконавчої служби дізнався про наявність оскарженої ухвали суду першої інстанції ще у червні 2022 року, разом із отриманням її заяви про виправлення помилки у виконавчому документі по справі № 577/4657/21.
18. Додатково зауважує про залишення поза увагою судом апеляційної інстанції її заяв про залишення без руху апеляційної скарги Броварського відділу державної виконавчої служби.
19. Крім того, 10 травня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесену у суді касаційної інстанції, у загальному розмірі 65 000,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
21. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 577/4657/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. 11 вересня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року, у зв'язку із відставкою судді Яремка В. В., справу призначено судді-доповідачеві.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи
24. ОСОБА_1 , до ухвалення судового рішення по справі, 08 жовтня 2021 року направлено засобами поштового зв`язку заяву, в якій вона просила стягнути з Броварського відділу державної виконавчої служби на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 600,00 грн.
25. Інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи представляв адвокат Тукман Є. Г. на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги від 07 вересня 2021 року.
26. Пунктом 4.2 договору визначено, що вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах цього договору становить 3 200 гривень за кожну годину роботи адвоката. Остаточна вартість наданої за цим договором правової допомоги визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.
27. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано копію договору про надання правової допомоги від 07 вересня 2021 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, з якого слідує, що загальна вартість наданих послуг адвокатом клієнту складає 25 600 грн, копію прибуткового касового ордеру № 1-08-10/21 від 08 жовтня 2021 року про оплату послуг на суму 25 600 грн, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер про надання адвокатом Тукманом Є. Г. правничої (правової) допомоги.
28. В акті приймання-передачі наданих послуг вказано, що загальна тривалість часу, протягом якого надавалася правова допомога клієнту, становить 8 годин. Вартість однієї години роботи адвоката становить 3 200 грн 00 коп. відповідно до пункту 4.2 договору. Вартість послуг, наданих ОСОБА_1 адвокатом Тукманом Є. Г., становить 25 600,00 грн (8 годин * 3 200,00 грн).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
30. Згідно з положеннями абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Колегія суддів зауважує, що справа переглядалася в апеляційному порядку та переглядається в касаційному порядку згідно з доводами касаційної скарги лише в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції.
33. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
34. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
35. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
36. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
37. Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
38. Зазначені положення кореспондують положеннями статті 452 ЦПК України, згідно з якими судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
39. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
40. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
41. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
42. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
43. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
44. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
45. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
46. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
47. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у суді першої інстанції при розгляді скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Броварського відділу державної виконавчої служби щодо ненадання їй відповіді на заяву від 08 вересня 2021 року правову допомогу заявниці надавав адвокат Тукман Є. Г., на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги
від 07 вересня 2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг до зазначеного договору від 08 жовтня 2021 року та прибутковий касовий ордер № 1-08-10/21
від 08 жовтня 2021 року. При поданні скарги заявницею зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану у цій справі в суді першої інстанції, становить 12 000,00 грн. Натомість, у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 08 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь зазначені витрати у розмірі 25 600,00 грн.
49. Встановивши фактичний обсяг наданих заявниці послуг адвокатом Тукманом Є. Г., складність справи, врахувавши строки розгляду скарги ОСОБА_1 у суді першої інстанції та кількість проведених судових засідань, заперечення Броварського відділу державної виконавчої служби щодо заявленого розміру витрат, наведені в апеляційній скарзі, а також критерії необхідності, реальності наданих послуг та розумності їх вартості, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку, що справедливим і співмірним буде відшкодування на користь заявниці за рахунок Броварського відділу державної виконавчої служби судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
50. При оцінці розміру зазначених судових витрат судом апеляційної інстанції дотримано норми процесуального права та правильно враховано зазначені вище критерії їх відшкодування.
51. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлений ОСОБА_1 до відшкодування в порядку статей 141 452 ЦПК України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, є необґрунтовано завищеним та таким, що не відповідає критеріям необхідності, реальності та розумності.
52. Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
53. Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
54. Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції принцип змагальності сторін та положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, колегія суддів відхиляє, з огляду на зменшення судом апеляційної інстанції розміру спірних судових витрат саме на підставі заперечень Броварського відділу державної виконавчої служби, викладених у апеляційній скарзі, що з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів отримання Броварським відділом державної виконавчої служби заяви ОСОБА_1 про відшкодування таких витрат від 08 жовтня 2021 року відповідає приписам статті 367 ЦПК України.
55. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
56. Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які, на думку заявниці, є підставою для скасування оскарженого судового рішення, слід визнати необґрунтованими.
57. Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 подавала сім заяв про відвід колегії суддів апеляційного суду з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України, посилаючись на порушення положень процесуального права при прийнятті до розгляду апеляційної скарги Броварського відділу державної виконавчої служби, яка не відповідала вимогам пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також подана з пропуском строку на апеляційне оскарження. Усі зазначені заяви були розглянуті судом апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 40 ЦПК України та обґрунтовано відхилені з підстав відсутності доказів спростування презумпції неупередженості колегії суддів апеляційного суду.
58. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.
59. Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
60. Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
61. В контексті наявності підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції з огляду на прийняття до розгляду апеляційної скарги Броварського відділу державної виконавчої служби з порушенням норм процесуального права колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження було належним чином перевірено відповідність апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України, не виявлено доказів отримання Броварським відділом державної виконавчої служби копії судового рішення суду першої інстанції до серпня 2022 року. Отже апеляційним судом обґрунтовано вирішено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідає як приписам пункту 2 частини другої статті 354 ЦПК України, так і основним засадам цивільного судочинства, визначених у пункті 8 частини третьої статті 2 ЦПК України.
62. Доводи касаційної скарги про ознайомлення Броварського відділу державної виконавчої служби зі змістом ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 листопада 2021 року у червні 2022 року не знайшли підтвердження.
63. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін.
64. Судові витрати, понесені заявницею у суді касаційної інстанції, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, підлягають залишенню за нею.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович